WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Морфо-функціональні особливості лімфатичної системи у ссавців в онтогенезі - Дипломна робота

Морфо-функціональні особливості лімфатичної системи у ссавців в онтогенезі - Дипломна робота

калібр, неправильні звуження, розширення, скривлення) і звичайно зникає визначений напрямок судин. На стінках капілярів визначається більш-менш значна кількість виростів. Останні, на відміну від таких ембріонального періоду, мають неправильні деформовані контури і свідчать у більшості випадків не проріст, а про редукцію лімфатичних капілярів. У зв'язку зі зміною форми й орієнтації лімфатичних капілярів стають неправильними судинні петлі й архітектоніка утворених ними мереж [дод.5, мал.2].
Як було відзначено вище, протягом першої половини внутрішньоутробного розвитку в серозних і слизових оболонках органів лімфатичні мережі звичайно є одношаровими. У деяких місцях ці мережі в наступному, залишаючись одношаровими, рано (перші місяці позаутробного розвитку) виявляють ознаки відставання в рості і редукції. Такі, наприклад, лімфатичні капіляри серозної оболонки шлунка, вісцеральної плеври й ін. У більшості випадків, звичайно протягом другої половини внутрішньоутробного періоду й у перші місяці життя, за рахунок росту брунькуванням нових лімфатичних капілярів лімфатичні мережі слизових і серозних оболонок розвиваються в дво- і багатошарові. Пізніше, у постнатальному розвитку, відзначається значна різниця в стані цих лімфатичних мереж: лімфатичні капіляри набувають неправильну форму, густота мережі зменшується, або прогресивно розвиваються і до кінця росту організму досягають значної виразності.
У деяких органах, наприклад у серозній оболонці печінки, у стінці жовчного міхура людини лімфатичні капілярні мережі досягають у загальному значного розвитку і густота їх з розвитком організму мало змінюється. Однак, завжди чітко визначаються зміни форми, напрямку лімфатичних капілярів і їхніх петель (деформація, поява розширень, неправильних обрисів і ін.) і архітектоніки судинних мереж - безладність.
Корені лімфатичної системи в літньому і старечому віці піддаються значним змінам у зв'язку зі зменшенням дисперсності білків крові, зниженням гідрофільності основної речовини сполучної тканини й інших змін метаболізму. Капілярне русло редукується, зменшуючи резорбційну поверхню ендотелію і знижуючи поглинання з тканин білків, води, сторонніх часток, бактерій і т.п. Це виявляється розрідженням петель лімфатичних капілярів. Так, 1 мм2 слизової оболонки шлунка на малій кривизні містить у зрілому віці від 50 до 100 міжзалозистих синусів, у літньому віці їх 20-30, у старих і довгожителів лише 15-25. По ходу лімфатичних капілярів різкі розширення змінюються звуженнями, аж до зникнення внутрішнього просвіту.
Характерним для лімфатичних судин у людей літнього і старечого віку стає утворення випинань різної величини і форми (кулястих, ниркоподібних, булавовидних, грибоподібних і мал.). У місцях випинань м'язові елементи в стінці судини іноді відсутні і сполучнотканинна оболонка судини стикається з ендотелієм. Зазначені зміни лімфатичних судин при старінні, докладно вивчені для печінки, кишечнику, яєчника, яєчка, легень й інших органів, були названі старечими варикозом.
3.3.2. ВІКОВІ ЗМІНИ ЛІМФАТИЧНИХ ВУЗЛІВ
Розвиток лімфатичних вузлів починається наприкінці другого місяця внутрішньоутробного життя. Лише до 12 років формуються основні структури вузла, хоча їхня перебудова не припиняється протягом життя. Вузли різної локалізації і різні їхні складові частини утворяться гетерохронно. Закладка вузла в плоду представлена сплетенням первинних кровоносних і лімфатичних судин з великим числом мезенхімальних клітин, що перетворяться пізніше в ретикулярні і лімфоїдні. Слідом за формуванням крайового синуса і капсули вузла виникають інші його компоненти.
У процесі старіння змінюються чисельність і розміри лімфатичних вузлів. Так, у старечому віці майже вдвічі порівняно з періодом зрілості зменшується кількість пахвових вузлів, менше стає пахових вузлів; їхні розміри збільшуються, а форма з округлої, овальної або бобовидної перетворюється в сегментарну або стрічкоподібну.
Зміна конструкції лімфатичних вузлів виявляється в ряді випадків розростанням їх сполучнотканинної строми, при цьому лімфатична тканина відтискується до периферії, убік капсули. Площа, займана сполучною тканиною, у відсотках площі зрізу на рівні воріт збільшується в ліктьових вузлах від 28,5 у віці 22-35 років до 41,2 - у 36-60 років і до 49,9 - у 61 рік і старше. Те ж характерно для інших парієтальних вузлів. Площа коркової речовини також зменшується, а мозкової збільшується.
Характерною ознакою старіння лімфатичних вузлів служить перетворення частини ретикулярних клітин у жирові, що веде до заміщення паренхіми вузла жировою тканиною. У пахвових вузлах це спостерігається після 40 років. Інфільтрація жировою тканиною може привести до деструкції капсули вузла. Зміна при старінні клітинного складу лімфатичних вузлів виявляється наростанням кількості плазматичних клітин, макрофагів і малих лімфоцитів. Зниження лімфопоезу й уповільнення лімфовідтоку приводять до розширенню проміжних і ворітних синусів.
3.4.РОЗВИТОК ЛІМФАТИЧНИХ КАПІЛЯРІВ І СУДИН У ФІЛОГЕНЕЗІ
Дані про розвиток лімфатичної системи у філогенезі накопичувалися повільно. В другій половині XIX століття було доведено, що розвиток лімфатичних шляхів пов'язано з виникненням закритої кровоносної системи в хребетних. Метод ін'єкції, за допомогою якого виявляються лімфатичні судини, дозволив зареєструвати їхнє існування в риб. Хоча цей метод цілком об'єктивний, він недостатньо чуттєвий для того, щоб з його допомогою можна було зафіксувати етап появи перших лімфоносних придатків кровоносної системи і відповісти на запитання про причини, що привели до поділу загальної судинної системи на кровоносну і лімфоносну.
Значний стрибок у пізнанні філогенетичних особливостей лімфатичної системи був зроблений на початку XX століття. Велика група американських дослідників зібрала великий матеріал про розвиток лімфатичної системи в риб, птахів і ссавців. Вони використовували, крім дорослих тварин, також зародків. В інтерпретації результатів дослідження позначалися дві точки зору. Відповідно до однієї з них, лімфатична система виникає як нащадок венозної системи. На етапі формування закритих венозних комунікацій нібито виникали їхні бічні випинання, що розросталися в тканинах усього тіла і що будували лімфатичні мережі.
В зародків свині лімфатична система починається двома сліпими лакунами як випинаннями вен на шиї. До початку каналізації цих випинань у їхніх устях з'являються клапани. У лімфатичних протоках клапанів ще немає. Слідом за утворенням виростів на шиї виникають дві аналогічні бруньки вен у паховій області і чотири лімфатичних мішечки по окружності серця. На зародках кролика виявлено лімфатичні бруньки, що відокремлюються, і мішки в першу чергу по ходу внутрішніх яремних вен. Потім, по його даним, виникають дрібні випинання уздовж кардинальних вен. Їх злиття дає початок грудній протоці.
За допомогою методу пластичної реконструкції серійних зрізів зародків
Loading...

 
 

Цікаве