WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Дослідження видового складу лускокрилих на території Івано-Франківської області - Реферат

Дослідження видового складу лускокрилих на території Івано-Франківської області - Реферат

зібрані в чотири густі щітки. Деякі гусениці в момент небезпеки приймають загрозливу позу. До них потрібно віднести гусеницю великої гарпії (Cerura vіnula), що має досить своєрідну форму: у неї велика плоска голова, широке в передній частині тіло, що сильно звужується до заднього кінця, на вершині якого знаходиться "качан", що складається з двох сильно пахучих ниток. Варто потривожити гусеницю, як вона відразу приймає загрозливу позу, піднімаючи вгору передню частину тіла і кінчик черевця з "вилкою". Іншого типу фарбування гусениць, що ведуть схований спосіб життя: у них відсутні яскраві сполучення кольорів. Найчастіше для них характерні монотонні бліді фарбування: білувате, світло-жовтувате або рожевувате. Лялечка в лускокрилих має яйцевидно витягнуту форму, із загостреним заднім кінцем. Її щільні зовнішні покриви утворюють тверду оболонку; усі придатки і кінцівки спаяні з тілом, у результаті чого поверхня лялечки стає суцільною, ноги і крила не можуть бути відділені від тулуба без порушення цілісності покривів. Така лялечка зветься покритою лялечкою. Пересуватися вона не може, але в неї зберігається деяка рухливість останніх сегментів черевця. Дуже вигадливі лялечки денних метеликів: звичайно кутасті, нерідко з металевим блиском, без кокона. Лялечки прикріплюються до різних предметів, причому або висять головою вниз (висяча лялечка), або оперезані ниткою, і тоді їхня голова звернена догори (підперезана лялечка). У багатьох лускокрилих гусениці перед лялечкуванням плетуть шовковистий кокон, у якому і відбувається розвиток лялечки. У деяких видів кількість шовку в коконі настільки велика, що представляє великий практичний інтерес. З давніх часів шовківництво складає дуже важливу галузь промисловості. Основний виробник натурального шовку в Україні - це шовковичний шовкопряд (Bombyx morі), що відноситься до родини справжніх шовкопрядів (Bombycіdae). На даний час в природі в дикому стані цей вид не існує. Батьківщина його, мабуть, Гімалаї, звідки він був завезений у Китай, де шовківництво почало розвиватися за 2500 років до н.е. У Європі ця галузь виробництва виникла приблизно в VІІІ столітті; більше трьохсот років тому вона проникла в Росію і Україну. По зовнішньому вигляду шовковичний шовкопряд непоказний метелик з товстим, сильно волосистим тілом і білими крилами, що досягають у розмаху 4-6 см. Самці відрізняються від самок більш тонким черевцем і пір'ястими вусиками. Незважаючи на наявність крил, метелики в результаті одомашнювання втратили здатність літати. Хоча шовковичний шовкопряд нормально розмножується шляхом спарювання самців і самок, у деяких випадках у нього виявляється партеногенез. У 1886 році російський зоолог А. А. Тихомиров довів можливість штучного одержання партеногенезу в шовковичного шовкопряда в результаті стимуляції незапліднених яєць різними механічними, термічними, хімічними подразниками. Це був перший випадок одержання штучного партеногенезу. На даний час штучний партеногенез отриманий у багатьох безхребетних (комах, голкошкірих) і хребетних тварин (земноводних)
Гусениця шовковичного шовкопряда відома під назвою шовковичного хробака. Вона велика, довжиною до 8 см, м'ясиста, білуватого кольору, з рогоподібним придатком на кінці черевця. Плазує порівняно повільно. При лялечкуванні гусениця виділяє одну цільну нитку, довжиною до 1000 м, яку вона обмотує навколо себе у виді шовковистого кокона. Основні центри шовківництва знаходяться в Середній Азії й у Закавказзя. Їхнє місце розташуння визначається поширенням кормової рослини, яким є шовковичне дерево (шовковиця). Просуванню шовківництва далі на північ заважає відсутність холодостійких сортів шовковиці. У виробництві яйця шовковичного шовкопряда зберігають при низькій температурі, а навесні їх оживляють в особливих апаратах, де підтримується температура порядку 25°С. Шовковичних хробаків розводять у спеціальних приміщеннях - червоводнях, куди ставляться "кормові етажерки". На них розкладаються листки шовковиці для годівлі гусениць; у міру потреби листки замінюються свіжими. Розвиток гусениці протікає 40- 80 днів, за цей час проходить чотири линьки. На час лялечкування на етажерки ставлять пучки лозин, на які гусениці і переповзають. Готові кокони збирають, заварюють гарячою парою, а потім на особливих машинах розмотують. Один кілограм сирих коконів може дати понад 90 м шовку-сирцю. У результаті селекції створено багато порід шовковичного шовкопряда, що відрізняються продуктивністю, якістю шовкової нитки і кольором коконів. Фарбування кокона може бути білое, рожеве, зеленувате і блакитнувате. Застосування новітніх методів радіаційної селекції дало можливість штучним шляхом підвищувати вихід шовку. Було встановлено, що в коконах гусениць, з яких розвиваються самці, завжди утримується більше шовку. Б. Л. Aстaуров показав, що при визначеній дозі рентгенівського опромінення яєць шовковичного шовкопряда можна убити ядро яйця, не порушивши життєздатність плазми. Такі яйця нормально запліднюються сперміями, причому гусениці, що розвиваються з них, надалі перетворюються в самців. Це дає можливість підвищити вихід шовку на 30 %. Крім шовковичного шовкопряда, у шовківництві використовуються й інші види метеликів, наприклад китайське дубове павичеве око (Antheraea pernyі), що уже більше 250 років розводиться в Китаї. Одержуваний з його коконів шовк йде на виготовлення чесучі. У Радянському Союзі робота з акліматизації цього метелика велася з 1924 року. Сприятливі умови для його культурування є в поліських районах України і Білорусії, де в заплавах рік розташовуються природні масиви низькорослих дубових зарослей. Китайське дубове павичеве око - великий метелик (розмах крил 12-15 см); самки більш великих розмірів, червонясто-палевого фарбування, самці сірувато-палеві зі слабким оливковим відтінком. Уздовж зовнішнього краю крил проходить світла смуга; на кожному крилі знаходиться велике вічко з прозорим віконечком. Дубове павичеве око зазвичай має два покоління в рік. Зимують лялечки другого покоління. Після спарювання, що відбувається вночі, самки відкладають яйця (грену); середня кількість яєць, що відкладаються -160-170, у літнього покоління воно доходить до 250. Через 15 днів з яєць з'являються маленькі чорні гусениці, щоуже після першого линяння змінюють своє фарбування на зелене з жовтуватим або блакитнуватим відтінком. Гусениці розвиваються на листках дуба; можуть харчуватися також листками верби, берези, граба і ліщини. Протягом 35-40 днів вони здійснюють чотири линьки і, досягши в довжину 9 см, починають завивати кокони. Завивка кокона продовжується від трьох до п'яти діб; після цього гусениця стає нерухомої, а потім линяє і перетворюється в лялечку, розвиток якої триває 25- 29 днів. Лялечки першого покоління утворюються в середині червня; зимуючі лялечки другого покоління - у середині вересня
Дуже велике господарське значення лускокрилих як шкідників сільського і лісового господарства. На території СНД зареєстровано понад 1000 видів лускокрилих, гусениці яких ушкоджують польові, садові або лісові культури. У переважній більшості випадків комплекс шкідників формується за рахунок представників місцевої фауни, що переходять на культурні поля з дикоростучих рослин. У цьому
Loading...

 
 

Цікаве