WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Інжир - Реферат

Інжир - Реферат


Реферат на тему:
Інжир
Інжир (фіга, чи смоква смоківниця, "винна ягода"). З роду-племені фікусів. Хто ніколи не бачив фігового дерева, той може уявити собі досить розкидистий і високий фікус з великими порізаними листами і численними плодами, що нагадують за формою дрібні груші, ясно-жовті чи фіолетові (у залежності від сорту). Узагалі ж фікусів існує біля тисячі видів, але майже усі вони зосереджені в тропіках і тільки деякі з них, у тому числі й інжир, вільно виростають у субтропічній зоні.
Смоківниця відома людині з глибокої стародавності і вирощується близько 5000 років. Передбачається, що вона уперше введена в культуру в родючій частині Південної Аравії, де ще зустрічається в дикому стані. Відтіля інжир був пізніше розповсюджений в Іудею, Сирію, а потім і на Средиземноморське узбережжя.
Фіга згадується в єгипетських документах близько 2700р. до н.е. Фіги, виноград, маслини були для багатьох поколінь основними продуктами харчування. Виноград і фіги згадуються в Біблії разом, тому, що вирощувалися поруч. Вони були символами світу, вічного життя, здоров'я, щастя. У Біблії говориться, що листи фігового дерева послужили першим одягом для Адама й Евы. У Греції оброблення смоківниць було почато з початку IX в. до н.е. Інжир у древніх греків був емблемою родючості. На святах на честь Диониса кошик винних ягід супроводжував амфори з вином. Уже тоді було відоме досить багато сортів інжиру, а кращі рослини в давньогрецькому саду навіть мали свої імена, як члени родини (це відзначав Теофраст у IX в. до н.е.) У 24-й пісні "Одіссеї" згадуються смоківниці, що Одиссею подарував його батько. М'які листи смоківниць у Древньому Римі використовувалися як серветки: ними під час трапези раби витирали губи своїх хазяїв.
Фігове дерево - це дерево-довгожитель. При сприятливих умовах живе і плодоносить до 200 років. У принципі, досить невибагливе дерево, але росте, помітьте, в основному в курортних місцевостях Земної кулі: Єгипет, Греція, Італія, Іспанія, Туреччина, Кавказ, Південний берег Криму, Середня Азія, Америка, Індія, Іран, Афганістан.
Академік П.С. Паллас вважав, що самі старі дерева інжиру в Криму є залишками високорозвиненої сільськогосподарської давньогрецької культури. Імовірно, що в часи панування генуэзців інжир продовжував розвиватися і тільки в XVIII столітті, як і все садівництво і виноградарство, занепав. У Нікітському ботанічному саду з 1813 року всерйоз зайнялися вивченням і розведенням інжиру. ДО 1904 року нараховувалося вже до 110 сортів місцевих і привезених із Франції, Відня, Тифліса, Батумі. Після 1925 року була повною мірою продовжена наукова праця з використанням нових зразків з Абхазії, Аджарії, Грузії, Туркменії, Франції, Італії, Тунісу, Марокко, Палестини, США. З'ясувалося, що привезені з різних місць і зразки, що мають різні назви - найчастіше синоніми того самого сорту. Наприклад, сорт інжиру, відомий у Криму як "Кримський чорний", є сортом "Муасон" із Франції (він же - "Фіолетовий з Бордо"), а відомий сорт "Кадота" узагалі має більш 13 братів-синонімів. Сорт "Брунсвік", він же "Чапла", "Бузі-Буруну", "Закавказький Рожевий" і ін. У даний час у колекції саду нараховується більш 200 сортів і форм закордонної і вітчизняної селекції. У досвідченому господарстві ботсаду можна придбати саджанці як традиційних сортів інжиру, так і адаптованих для інших районів Кримського півострова. Звичайно, є визначений ризик у спробі посадити смоківницю в себе на дачі жителю чи Євпаторії Сімферополя. Напевно потрібні особливі заходи для підготовки рослини до зими. На жаль, дуже холодною зимою 2005/2006р. інжир вимерзнув майже у всій степовій смузі Криму. Дуже багато інжиру вирощують і експортують у сусідній з нами Туреччині і Греції. Для цієї мети його в'ялять, сушать, красиво розкладають по різних шухлядках, коробочкам, кошичкам, пакетикам і відправляють по усьому світлу. Це один із самих корисних сухофруктів. Як один із кращих постачальників енергії для нашого організму, він здатний дуже швидко відновити сили, усунути розумову і фізичну перевтому. У похідній сумці римського легіонера найчастіше були тільки сухі плоди смоківниці й ізюму, але їхній цілком вистачало дорослому чоловіку в багатоденних переходах. Не дивно, що воїни Олександра Македонського завоювали півсвіту! І сьогодні розумні люди беруть із собою в далекі походи не банки з тушонкою, а сухофрукти і горіхи. А найкраще - "чудо-суміш"! Вона не підведе вас і в звичайному житті. Візьміть по 300г інжиру, кураги, ізюму і ядер волоських горіхів, один великий лимон зі шкіркою. Пропустіть усі через м'ясорубку і змішайте з натуральним медом (300г). Поставте в холодильник і щоранку починайте зі столової ложки "чудо-суміші", не забуваючи і про своїх близьким. Ця енергетична суміш безвідмовно допоможе вам перебороти всі перевантаження трудових будні, а вашим дітям дасть надійний захист від хвороб і убереже від перевтоми.
Коли будете в Криму, обов'язково побачите на ринку гірки інжиру (у Криму ні фігою, ні смоквою інжир не називають). Мені, наприклад, у свіжому вигляді більше подобаються фіолетові плоди (а білий інжир смачніше в'ялений). Якісні фіги мають колір воску, калібровані по розмірі, досить м'які на дотик (якщо вони тверді і сухі, то були порушені терміни збереження чи реалізації; смак у таких плодів може бути неприємно солонковатий). Інжир - фрукт дуже ніжний і у свіжому виді довго не зберігається. Дозрілі плоди заповнені солодким "желе" і дрібними круглими насіннячками, як у полуниці. Варто лише спілому плоду ледве довше повисіти на сонці, як пресмачна його м'якоть починає бродити, перетворюючи плоди в ті самі "винні ягоди".
Але зате сушений інжир доступний завжди й усім. Його можна придбати в будь-якім місті, яке навіть віддалено не нагадує курорт. Найкращим вважається інжир ясно-жовтого кольору. Звичайно, гарні і темно-червоні, і лілові фіги (хоча на Сході вони особливою пошаною не користаються).
Мало того, що інжир дуже смачний, він ще і дуже корисний. З древніх часів з нього готували варення, пастилу, желе, повидло і навіть вино. У Середній Азії з плодів інжиру готують душаб - згущений інжировий сік, що добре зберігається, а потім йде на різні кулінарні нестатки. Якщо свіжі плоди інжиру містять близько 1% білків, 15-23% цукру, то в процесі сушіння частка білка збільшується до 3-6%, а цукру - до 40-70% (!). Крім того, в інжирі до 1% органічних кислот, ферменти, пектини, вітаміни (бета-каротин, групи В, З, РР) і мінерали. Калію в інжирі стільки, що перше місце він віддає лише горіхам. Але ж калій життєво необхідний нашій нервовій і серцево-судинній системам. Крім того, по кількості заліза інжир перевершує найвідомішого "залізного" постачальника - яблуко (відомо, що всі розумові процеси в мозку виникають за участю заліза). 200м інжиру містять 35% добової норми калію і по 30% кальцію і заліза, а також магній, йод, мідь і фосфор. Унікальність плодів інжиру ще й у тім, що в розчинних волокнах його клітковини містяться речовини, що знижують рівень холестерину вкрові. У свіжому вигляді плоди знижують зміст цукру в крові, а також мають гарну потогінну і жарознижуючу дію. Гарячі відвари з інжиру (особливо на молоці) вважаються одним із кращих природних лік від кашлю й ангіни! Крім весь іншого, інжир володіє м'якою дією, що попускає, на впертий кишечник. Листи смоківниці теж використовують: їхній відвар має протизапальна й антисептична дія, а також регулює обмін речовин.
Для тих, хто дочитав нашу розповідь до кінця - бонус:
Рецепт незвичайного печива
Вам буде потрібно 1,5 склянки борошна, 0,5 склянки цукру, 50м вершкової олії, 1 яйце, 50мол молока, 1 склянка сушеного інжиру, по 1ч. ложці лимонного соку, лимонної цедри і розпушувача, щіпка солі, 1 пакетик ванільного цукру. Тому що інжир сам по собі солодкий, то цукру можна покласти зовсім мало-мало.
Змішати цукор, розпушувач, лимонний сік, цедру і вершкову олію, убити яйце, додати молоко, ваніль, сіль, дрібно нарізаний інжир. Перемішати, поступово вводячи борошно. Розкотити в шар товщиною в 1,5-2див і нарізати формочками чи склянкою на печенюшки. Викласти на змазаний олією лист і випікати 15-20 хв у духовці при t +160С. Здоров'я вам і приємному апетиту!
?
Використана література
www.nga.gov
www.artmastery.com
www.istrianet.org
Loading...

 
 

Цікаве