WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Вплив внутрішніх факторів на ріст рослин - Реферат

Вплив внутрішніх факторів на ріст рослин - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Вплив внутрішніх факторів на ріст рослин
Серед внутрішніх факторів, що діють на ріст рослин, дуже поширена кореляція (від лат. соггеlаtіо - співвідношення) - залежність розвитку одних частин організму або фізіологічних процесів від інших. Цей термін у біологію ввів Ж. Кюв'є, який, вивчаючи порівняльну анатомію, дійшов висновку, що на основі окремих кісток можна відтворити зовнішній вигляд і спосіб життя всього організму. Таке відтворення можливе тому, що в організмі спостерігається кореляційна залежність у розвитку і функціональній діяльності всіх органів, тому із зміною якоїсь однієї частини організму змінюються інші його частини. Пізніше виявилося, що кореляція є також одним з найпоширеніших внутрішніх факторів росту і розвитку рослин. Чим складніше організована рослина, тим складніше виявляється в ній кореляція. У деяких рослинах після видалення одних органів інші розвиваються краще, ніж звичайно. Наприклад, при культивуванні тютюну, щоб мати більший урожай листків, видаляють верхівки (пінцирування) і бічні бруньки (пасинкування). Види Spertocarpus утворюють дві неоднакового розміру сім'ядолі: одну велику, з якої розвивається великий листок, і другу малу, яка недорозвивається. Якщо на початку проростання насіння відрізати велику сім'ядолю, тоді мала розвивається у великий листок. Розвиток надземної та підземної частин також пояснюється кількісними кореляціями. Якщо надземна частина рослини розвивається слабо, то й підземна частина теж розвиватиметься погано і навпаки. Це, зокрема, спостерігається при щепленні на карликових підщепах.
Кількісні кореляції подібного роду спостерігаються також при утворенні квітів і плодів з одного боку та вегетативних органів з другого. У багатьох вищих рослин видалення всіх квіток та плодів приводить до сильного розвитку вегетативних частин (наприклад, резеда запашна стає багаторічною і перетворюється в кущ), у деяких сортів картоплі при зриванні квіток урожай бульб збільшується на 5%.
У Staphylea trifolia залежно від кількості насінин в плоді (4, 3, 2 або 1 насінина) плоди відрізняються за розміром відповідно як 7,58; 7,09; 6,66; 5,91.
Подібні ж кількісні кореляції зустрічаються і в анатомічних показниках. Наприклад, якщо якийсь листок виросте більшим, то й провідних пучків у ньому утвориться більше і навпаки.
У деяких рослин існує так звана апікальна домінантність. Вона чітко виявляється (це вперше помітив Еррера, 1905) у хвойних порід, зокрема у ялиці й ялини. Головна гілка у них розгалужується в усі сторони радіально, а бічні ростуть горизонтально і розгалужуються на дві сторони (ліворуч і праворуч). Якщо ж верхівку зрізати, то 1-2 найближчі і найсильніші бічні гілки починають розгалужуватися радіально, але досить на місце зрізу нанести 5%-ний розчин гетероауксину і бічні гілки рости не будуть. У деяких рослин, наприклад араукарії, після видалення верхівки з бруньок, розташованих на нижчих ділянках стебла, утворюються пагони, один з яких виконує функцію головної осі. У соняшника також звичайно на стеблі не утворюються бічні гілки. Якщо ж відрізати верхівку рослин (кошик), то із сплячих бруньок, що містяться в пазухах окремих листків, розвиваються бічні пагони, які утворюють невеликі суцвіття.
У гороху або бобів проростає лише верхівкова брунька, яка затримує, проростання бічних бруньок на епікотилі і в пазухах сім'ядоль. Якщо відрізати верхню бруньку, то почнуть рости бічні. Апікальна домінантність трапляється також у папоротеподібних та мохоподібних. Вона характерна для стебел, бульб та коренів.
В. Вахтер (1909), досліджуючи Mriophillum proserpinacioides показав, що якщо зрізати верхівку, то найближчий до зрізу листок, якщо він ще здатний рости, піднімається вгору і черешок його стає у вертикальне положення. Так продовжується доти, поки з пазушної бруньки не розів'ється бічний пагін, який виконує функцію головної осі. Після цього листок переміщується у властиве для нього горизонтальне положення.
У кореня бічні відгалуження розташовані далеко від його кінчика. Якщо відрізати верхівку кореня, то виростають бічні корені на кінці декапітованого кореня. Це спостерігається, зокрема, при пікіруванні (від гр. piquer - колоти) коренів. Повітряні корені відомих кімнатних рослин Monstera, Pandanus, Fikus звичайно також не розгалужуються доти, поки кінчик їх не потрапить у грунт або воду. Про те, що цей корінь не розгалужується саме через наявність кінчика корінця, свідчить такий дослід. Досить цей корінь декапітувати - відрізати його кінчик, як недалеко від місця зрізу виросте одне або й більше розгалужень, які далі також розгалужуватимуться, коли і їх декапітувати.
Бруньки пагона завдяки різним корелятивним співвідношенням між ними ростуть неоднаково. Найсильнішою виростає верхівкова брунька. Якщо у пагона зрізати верхівку, то функцію верхівкової бруньки виконує та брунька, над якою зроблено зріз. За нею розташовуються кілька слабко розвинених бруньок. Середня частина пагона має добре розвинені бруньки. Самі нижні бруньки здебільшого слабко розвинені і проростають мало. Проте в цьому відношенні між окремими плодовими породами і між сортами, тієї самої породи спостерігається помітна відмінність. Наприклад, у багатьох сортів сливи Угорки у найнижчій частині однорічних пагонів розташовані добре розвинені бруньки. Деякі сорти яблуні, наприклад, Боскопська красуня, також утворюють у найнижчій частині пагона цілком розвинені бруньки, тоді як у Джонатана нижні бруньки лише ледве розвинені. Бруньки, розташовані на верхній стороні горизонтальних або косо спрямованих уверх гілок, проростають від бруньок, розташованих на нижній стороні. Бічні бруньки щодо цього посідають проміжні положення. Якщо гілка зігнута донизу, то бруньки, розташовані на ній, перебуватимуть у сприятливіших для росту умовах. Сила росту бруньок залежить також від положення гілок у кроні дерева: чим більш вертикально орієнтована гілка, тим краще вона ростиме, якщо ж її нахилити горизонтально, то ріст її значно ослабне; найслабіше вона ростиме тоді, коли її нагнути донизу і закріпити в цьому положенні(Кобель, 1957).
Цікаві дослідження з вивчення кореляції проводив понад 60 років Р.Достал та його учні. Якщо в лабораторних умовах у гіпогеїчного (від гр. гіпо - під; ге - земля) гороху видалити епікотиль і одну сім'ядолю, то, як правило, брунька в пазусі, коли були видалені бруньки в пазусі ампутованої сім'ядолі і спостерігався ріст бруньки в пазусі залишеної. Інакше кажучи, рослині гороху, яка втратила одну сім'ядолю, вигідніше розвивати лише один з двох взаємно конкуруючих пагонів, тому що він розвивається сильнішим, ніж два супротивних пагони, які будуть певний час рости з наполовину відрізаних сім'ядолей. В цьому й полягає суть кореляції, яка виробилась в результаті тривалої еволюції і яка буде найбільш доцільною для рослини.
Цікавий ще один його дослід з горохом. На декапітованій рослині гороху залишити обидві сім'ядолі, при цьому обидві пазушні бруньки ростуть майже однаково. Привидаленні значної частини обох сім'ядоль бруньки скоро починають рости нерівномірно, що свідчить про кількість поживних речовин, які є в проростку. На одну з обох однаково зрізаних сім'ядоль нанести невелику краплю ланолінової пасти з гетероауксином, а на другу - пасту без гетероауксину. Після цього у сім'ядолі згетероауксином пагін росте повільніше. Отже, цим дослідомможна користуватись як біологічним тестом на речовини гетероауксинового характеру.
У льону спостерігаються протилежні корелятивні взаємозв'язки після ампутації однієї з її надземних сім'ядоль. Звичайно, краще росте брунька в пазусі залишеної сім'ядолі, яка затримує ріст бруньки в, пазусі ампутованої сім'ядолі. Тут також відбувається якийсь короткочасний вплив, бо якщо видалити бруньку в пазусі залишеної сім'ядолі, то проростає брунька в пазусі ампутованої сім'ядолі. Якщо залишити обидві сім'ядолі і одну з них затем-нити, то освітлена сім'ядоля стимулюватиме ріст
Loading...

 
 

Цікаве