WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Створення екологічно чистих сировинних зон. Агроекологічний принцип класифікації земельних територій - Реферат

Створення екологічно чистих сировинних зон. Агроекологічний принцип класифікації земельних територій - Реферат

високої якості. Саме тому остаточний висновок щодо придатності територій для одержання екологічно безпечної продукції потрібно робити як на підставі результатів грунтово-агрохімічного й еколого-токсикологічного обстеження земельних угідь, так і за даними, які характеризують хімічний склад різних сільськогосподарських культур. У такому разі рослини є своєрідними тест-ультурами. Незважаючи на те, що ґрунт та інші компоненти агроекосистем, які обстежують, відповідають певним вимогам, а в тест-культурах виявлено високий вміст шкідливих речовин, територія вважається аномальною і не може бути класифікована як придатна для одержання високоякісної сировини.
Екологічна ситуація на територіях значною мірою впливає на агроекологічний стан ґрунтового покриву та інші компоненти сільськогосподарських ландшафтів. За сучасним уявленням термін "екологічний стан ґрунту" треба розуміти як інтегральний показник його екологічної стійкості, рівня родючості й санітарно-гігієнічного стану (або забруднення).
Для кращого розуміння нової термінології необхідно розшифрувати ще одне поняття - "екологічна стійкість ґрунту", тобто здатність ґрунту протистояти змінам під дією різноманітних зовнішніх факторів" (Медведєв В.В., 1997). Наведене формулювання за принциповою сутністю наближається до відомого в агрохімії терміна "буферність ґрунту" - його здатності протистояти змінам реакції ґрунтового середовища. Але, на відміну від останньої, екологічна стійкість, безумовно, є ширшим і набагато складнішим поняттям, при визначенні якого використовують не один, а комплекс показників з наступним узагальненням їх методом системного аналізу.
Нагромаджений досвід показує, що до класу високої екологічної стійкості, як правило, належать добре гумусовані ґрунти важкого, середньо- та легкосуглинкового гранулометричного складу з високим ступенем насичення катіонами, нейтральною реакцією ґрунтового розчину (чорноземи типові, звичайні й південні). Нестійкими та слабостійкими в екологічному відношенні є малогумусні, слабонасичені основами, кислі дерново-підзолисті піщані, супіщані й глинисто-піщані ґрунтові відміни Полісся, а також низові торфовища і торфовоболотні ґрунти. Середню екологічну стійкість мають дерново-карбонатні, сірі та темно-сірі опідзолені ґрунти, поширені у перехідній і лісостеповій зонах.
Практичне значення оцінки екологічної стійкості ґрунтового покриву не обмежується визначенням придатності ґрунтів для вирощування екологічно безпечних урожаїв. Слід підкреслити, що тільки на екологічно стійких ґрунтах можливе створення сталих агроекосистем з довготривалим стабільним функціонуванням.
Межу нетоксичної дії конкретного забруднювача на рослину встановити складно через те, що в реальних умовах завжди мають місце поліелементне забруднення, антагонізм і синергізм іонів, різний гранулометричний склад, вміст гумусу, неоднакова вбирна здатність та кислотність ґрунту, які дуже впливають на розчинність сполук важких металів, процеси трансформації й надходження їх у рослини. Експериментально доведено, що в чорноземах важкого гранулометричного складу з нейтральною реакцією ґрунтового розчину коефіцієнт дифузії важких металів у 2-3 рази нижчий, ніж у дерново-підзолистих піщаних та супіщаних ґрунтах із низьким вмістом гумусу та кислою реакцією середовища. Тому в чорноземній зоні ймовірність забруднення врожаю і зниження продуктивності сільськогосподарських культур, очевидно, буде меншою порівняно із поліською.
За однакового вмісту ВМ у різних ґрунтах для визначення токсичності певного елемента можна скористатися оціночним критерієм, який обчислюють за співвідношенням між сумою обмінних основ і рівнем у ґрунті важкого металу (Євдокимова Г.А., 1990):
У цілому для ґрунтів, але без урахування їхнього гранулометричного складу, вмісту гумусу, кислотності та буферності, оціночні нормативи наведені в таблицях 1.69, 1.70.
Зрозуміло, що реакція сільськогосподарських культур на забруднення ґрунтів важкими металами неоднакова. Найвищими толерантні до них озиме жито, озима пшениця, овес, ячмінь. Найбільш високий адаптивний потенціал має жито, а найнижчий - ячмінь. Екологічно безпечний урожай зернових колосових культур формується при вмісті в ґрунті важких металів на рівні 1-2 кларків або меншому вдвічі МДР. Лише на фоні 5-6 кларків спостерігається пригнічення росту рослин, знижується їх на продуктивність і погіршується якість продукції. Характерно, що найбільша кількість ВМ у цієї групи культур нагромаджується в кореневій системі та вегетативних органах.
Соняшник і кукурудза витримують забруднення ґрунту важкими металами до 4 кларків, або 1,0-1,5 МДР. Але оптимальні умови вирощування, як і для зернових колосових культур, створюються при фоновому вмісті цих металів 1-2 кларки, або менше 0,5 МДР. Найбільше потерпають від ВМ картопля та цукрові буряки. При валовому вмісті в них останніх понад 3-х кларків (>1,0 МДР) вони не спроможні сформувати повноцінний урожай. Оптимум для них коливається у межах 1?2 кларків.
1.69. Кларки і МДР важких металів у ґрунтах (Черних Н.А , Ладонін В.Ф. , 1995)
Культури, урожай яких використовують як сировину в технічною метою, наприклад льон-довгунець, можна вирощувати при вмісті важких металів уґрунті від 3 до 6 кларків. Проте їхній оптимум знаходиться в межах 1-3, що відповідає 0,5-1,0 МДР. Оцінюючи екотоксикологічний стан ґрунтів за вмістом важких металів, слід зважати на ту обставину, що нині проектно-вишукувальні станції хімізації сільського господарства України мають дані лише по шести токсичних елементах - Zn, Cd, Pb, Cu, Cr, Hg, визначають як рухомі форми в ґрунті, так і валовий вміст (табл. 1.71-1.73).
1.70. Природний вміст важких металів у ґрунті і рослинах, мг/кг сухої речовини (В. Г. Мінеєв, 1990)
Резюмуючи вищевикладене, необхідно зазначити, що територія вважається придатною для одержання екологічно безпечної продукції, якщо вміст у ґрунтах валових і рухомих форм ВМ знаходиться на рівні кларків або не перевищує МДР. На таких землях можна одержати максимально можливий високоякісний урожай.
З підвищенням ступеня забруднення погіршуються не тільки якісні показники, але й знижується продуктивність сільськогосподарських культур. На помірно забруднених ґрунтах спад врожайності може досягати 5-10%, на середньо- та сильнозабруднених - 30-35 % і більше. В критичних ситуаціях
1.71. Допустимий вміст і винос хімічних елементів з урожаєм (В.Г. Мінєєв, 1990)
мають місце факти більш негативної і навіть летальної дії важких металів на рослини, коли їхній захисний механізм деформується або повністю руйнується . Тому екологічний контроль необхідно проводити передусім на землях приміських зон і тих, що розташовані навколо великих промислових центрів у радіусі 20?25 км, а також біля автошляхів на відстані 450-500 м.
1.72. Максимальні рівні нагромадження забруднювачів із ґрунту деякими сільськогосподарськими культурами (Плеснов В. М., 1991р.)
Згідно з ДЕСТом 17.4.02?8.3 ВМ за ступенем екологічної безпеки для ґрунтів, рослин, тварин і людини поділяються на три класи. До першого належать високонебезпечні елементи (Аs, Сd, Нg, Se, Pb, Zn, F). До другого середньонебезпечні (В, Со, Ni, Мо, Sb Сz); до третього малонебезпечні (Ва, V, Мn, Sr).
1.73. Максимально допустимий рівень вмісту важких металів у ґрунтах і рослинній продукції (В.І.Кисіль, 1997)
Визначення екологічної придатності ґрунтів за вмістом залишкових кількостей пестицидів слід починати з оцінки рівня пестицидного навантаження. Якщо за останні п'ять років на території воно не перевищувало 3 кг/га, а в ґрунті й рослинницькій продукції вміст залишкових кількостей пестицидів нижчий за МДР, вона вважається придатною для вирощування екологічно безпечних урожаїв. Але норма 3 кг пестицидів на гектар ? умовний критерій. Із застосуванням сильнодіючих препаратів нового покоління вміст змінюється в бік його зменшення у ґрунті. Тому основним показником при визначенні рівня забруднення ґрунтів пестицидами є максимальнодопустимий рівень, з яким порівнюють фактичний вміст у ґрунті (або рослинах) залишкових кількостей пестицидів (табл. 1.74). Перевищення фактичного вмісту пестициду відносно МДР - показником екологічного неблагополуччя та непридатності ґрунтів для одержання безпечних урожаїв.
1.74. Максимальнодопустимий рівень вмісту деяких пестицидів у ґрунті та рослинній продукції
Усереднені нормативні показники придатності сільськогосподарських земель із метою виробництва продукції для дієтичного та лікувального харчування наведено в таблиці 1.75.
1.75. Осереднені нормативні показники придатності сільськогосподарських земель для створення екологічно безпечних сировинних зон виробництва продуктів дитячого та дієтичного харчування
Loading...

 
 

Цікаве