WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Районування культур у підзонах за режимом зволоження - Реферат

Районування культур у підзонах за режимом зволоження - Реферат


Реферат на тему
Районування культур у підзонах за режимом зволоження
Зона Лісостепу займає центральну частину України і становить третину її території. Вона пролягла широкою смугою із заходу на схід між Поліссям на півночі і Степом на півдні. Таке географічне розташування і пов'язана з ним неоднорідність грунтово-кліматичних умов вимагають диференційованих з науковим обґрунтуванням підходів до районування культур та побудови сівозмін, враховуючи, що одним з вирішальних факторів при цьому є вологозабезпеченість рослин. За цим показником в Лісостепу виділяють підзони достатнього, нестійкого і недостатнього зволоження.
Підзона достатнього зволоження (західна) включає території Волинської, Рівненської, Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Чернівецької крім східних районів, Хмельницької, Житомирської, Вінницької крім північно-західних районів і північних лісостепових районів Чернігівської та Сумської областей. Середньорічна кількість опадів у цій підзоні коливається в межах 570-600 мм, з них 70% випадає за вегетаційний період. Сума ефективних температур понад 10?С досягає 2300-2500?С. Випадання опадів по території нерівномірне і кількість їх зменшується з заходу на південний схід. За незначним виключенням підзона відзначається стабільністю водного режиму ґрунту. Використані за вегетаційний період запаси вологи відновлюються за рахунок атмосферних опадів до оптимальних на весну наступного року. За даними Уладово-Люлинецької станції (Вінницька область) запаси вологи на час сівби гороху по попереднику цукрові буряки склали 244 мм, на час сівби озимої пшениці по гороху вони зменшилися до 189 мм, а вже навесні наступного року вони досягли рівня 254 мм, що прирівнювалося до запасів вологи під озимою пшеницею по чорному пару. Виходячи з цього в підзоні чорний пар не має переваги перед зайнятим в оптимізації водного режиму для озимих і наступних культур сівозміни.
Підзона нестійкого зволоження (центральна) включає території Вінницької крім північно-західних районів, Черкаської, східних районів Чернівецької, північних лісостепових Одеської, північно-західних лісостепових районів Кіровоградської, лісостепових районів Київської, Чернігівської, Сумської крім північних, Харківської, північних і центральних районів Полтавської областей. Середньорічна кількість опадів близько 480-500 мм. Слід зазначити, що частіше посушливі роки в цій підзоні спостерігаються в південних і східних її районах.
Підзона недостатнього зволоження (східна і південно-східна) включає території південних лісостепових районів Одеської, південно-західних і північно-східних лісостепових районів Кіровоградської, південних районів Полтавської областей. Середньорічна кількість опадів становить 430-480 мм. Сума ефективних температур понад 10?С досягає 2600-2900?С. У зв'язку з тим, що посушливі роки в цій підзоні - явище досить часте, то для оптимізації водного режиму ґрунту в сівозмінах необхідно запроваджувати чисті пари.
Ґрунтовий покрив зони Лісостепу різноманітний, місцями дуже строкатий. Проте переважають чотири основні групи ґрунтів: чорноземи типові загальною площею близько 13 млн. га; опідзолені ґрунти - загальна площа наближено рівна площі чорноземів. Дві інші групи ґрунтів - реградовані та галогенні - займають незначну територію зони.
Враховуючи сприятливі грунтово-кліматичні та погодні умови, в зоні Лісостепу сконцентровано 37% площі посіву зернових, серед яких озима пшениця займає 34%, ярий ячмінь 41, кукурудза 27%. Для цукрових буряків цей показник складає 81, а для овочевих культур - 35%. Умови зони сприятливі для вирощування гречки, проса, картоплі, кормових культур. Для більш повного використання біокліматичних ресурсів слід у проектах сівозмін передбачати проміжні посіви різного господарського призначення.
Розміщення основних сільськогосподарських культур. Озима пшениця в підзоні достатнього зволоження має досить широкий набір попередників. Серед них багаторічні трави на один або два укоси, вико-вівсяна сумішка, горох на зерно, кукурудза на зелений корм і ранній силос, картопля рання та інші. За даними багатьох наукових установ, різниця урожаю озимої пшениці по названих попередниках не перевищувала 3-8%. Дані Уладово-Люлинецької, Хмельницької та Тернопільської дослідних станцій свідчать, що найменша загибель рослин під час вегетації відмічається по гороху і конюшині (30-35% від кількості рослин, що зійшли восени). Непарові попередники кукурудза на силос та стерньові є значно гіршими для озимої пшениці. Внаслідок значного ураження кореневими гнилями урожайність озимої пшениці в середньому за 10 років знижувалась на 21-28%.
Період повернення озимої пшениці на попереднє місце істотно впливає на її продуктивність. За даними Хмельницької станції повернення через рік знижувало урожайність на 13-25%, при повторному вирощуванні - на 30%, а на третій рік - майже на 50%. В 10-пільній сівозміні з 2-3 полями цукрових буряків оптимальне насичення озимою пшеницею не повинно перевищувати 30%. Найменший же період повернення на попереднє місце вирощування, що не призводить до зниження врожайністі озимої пшениці, два роки.
В підзоні нестійкого зволоження озима пшениця найбільш сталі врожаї забезпечує після зайнятих парів однорічними культурами на зелений корм, багаторічних трав на один укіс, гороху. За умов недостатнього зволоження, це південні райони зони, чистий пар є найкращим її попередником. Подовження строку використання багаторічних трав до двох укосів і тим більше до двох років не створює помітного позитивного впливу на родючість ґрунту. Внаслідок висушування його на значну глибину, несвоєчасного і неякісного обробітку знижується врожайність наступних культур сівозміни. За даними Верхняцької, Драбівської дослідних станцій, Уманської сільськогосподарської академії урожай зеленої маси багаторічних трав другого укосу не перевищував 50-80 ц/га, а недобір зерна озимої пшениці складав 6-15 ц/га. До того ж, якщо при двохрічному використанні трав площа під ними в сівозміні не збільшується, це призводить до скорочення використання їх в якості попередника під озиму пшеницю.
Незадовільні запаси вологи накопичуються в ґрунті на час сівби озимини при розміщенні після кукурудзи в суміші з соняшником на силос. Значне зниження врожайності озимої пшениці спостерігається при повторній сівбі та після інших стерньових попередників. За даними Драбівської дослідної станції (1985-1995) повторні посіви озимої пшениці
Loading...

 
 

Цікаве