WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Про деякі завдання аграрної науки у зв’язку зі змінами клімату - Реферат

Про деякі завдання аграрної науки у зв’язку зі змінами клімату - Реферат

рамки її природних флуктуацій. Аналізуючи результати дослідження керну, відомий російський вчений, заступник академіка-секретаря відділення океанології, фізики атмосфери і географії РАН В.М.Котляков, звернув увагу на те, що в оцінці глобальних змін циркуляції і їх зв'язку з кліматом акценти сьогодні в значній мірі зміщуються від циркуляції в атмосфері до циркуляції в океані. При цьому вважається, що океан відіграє вирішальну роль в меридіональному переносі тепла до полюсів, змінюючи глобальний клімат.
Виходячи з цього, Всесвітня рада з енергетики застерегла уряди країн світу від прийняття рішень у відповідності з рекомендаціями Міжурядової ради із змінклімату. На думку професора МДУ С.П. Горшкова "гальмувати потепління" безпрецедентно, амбіційно і спірно, тому що залишається не встановленим антропогенний внесок у зміни клімату (енергія, що бере участь у природному формуванні клімату у 5000 разів більша за енергію, яку виробляє людство). Академік і віце-президент РАН А.Л.Яншин (1911-1999) не виключав, що глобальне потепління клімату в останній чверті ХХ ст. частково має звичайний природний характер. Адже ще 0.І.Воєйков та В.І.Вернадський підкреслювали, що ми живемо в кінці останньої льодовикової епохи і тільки виходимо з неї.
Підсумовуючи, необхідно констатувати, що погоду і клімат Землі в значній мірі визначають надзвичайно складні процеси взаємодії океану, атмосфери, ґрунтів, лісів і інших природно-технічних систем, які ще не достатньо вивчені. При цьому загалом можна погодитись, що зміни клімату зумовлені різними земними і неземними явищами, зокрема станом атмосфери і океану, випромінюванням сонця, дрейфом континентів тощо, а регулярне повторення переходів від льодовикових періодів до більш теплих епох зумовлене космічними факторами, зокрема ледь помітними змійками геометрії земної орбіти, відстані планети від Сонця, нахилу земної осі, форми орбіти.
Виходячи з наведеного щодо причин глобальних змін клімату, необхідно підкреслити, що, на наш погляд, ці зміни є результатом взаємодії факторів і техногенного і природного походження. Але вплинути ми можемо лише на антропогенні чинники, тому і заходи, які вже здійснюються і тi, що будуть здiйснюватись в майбутньому необхідно спрямовувати перш за все на мінімізацію впливу саме антропогенних чинників.
Заходи з мінімі3ації змін клімату. Ще в жовтні 1985 року у м. Філлаху (Австрія) відбулась конференція, організована Програмою ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), Всесвітньою метеорологічною організацією (ВМО) та Міжнародною радою наукових спілок, яка офіційно назначила, що збільшення вмісту парникових газів у атмосфері призведе в першій половині ХХІ століття до більшого підвищення середньої глобальної температури, ніж будь-яке з тих, що відомі людству за період існування мережі метеорологічних станцій та регулярних спостережень за кліматом. Потім проблема антропогенного потепління клімату була детально розглянута на другій Всесвітній кліматичній конференції, що відбулась у 1990 р. в Женевi (Швейцарія). У Декларації Міністрів, прийнятій на цій конференції, було наголошено "Визнаючи, до зміна клімату викликає загальну стурбованість людства, ми беремо на себе відповідальність і збираємося вжити активних і конструктивних заходів щодо глобального реагування, не порушуючи при цьому суверенітету держав.
Перед цим, у 1988 р. Генеральною Асамблеєю ООН було прийнято рішення про створення міждержавної комісії із змін клімату, яка об'єднує 2500 науковців всього світу, а у 1989 р. - Міжнародної групи експертів зі зміни клімату. Двічі (1989, 1990 рр.) Генеральна асамблея ООН приймала спеціальні резолюції з проблеми зміни клімату.
І, нарешті, у червні 1992 р. на конференції ООН з навколишнього середовища в Ріо-де-Жанейро (Бразилія) 155 країн, в тому числі і Україна; підписали Рамкову конвенцію ООН про зміни клімату, а вже 21 березня 1994 р. вона набула чинності.
Верховна Рада України ратифікувала Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату 25 жовтня 1996 р. і за процедурами ООН є її стороною з 11 серпня 1997 р. На сьогодні Конвенцію ратифікували майже 200 країн.
Рамкова конвенція ООН про зміну клімату має своєю кінцевою метою "домогтися стабілізації концентрації парникових газів в атмосфері на такому рівні, який не допускав би шкідливого антропогенного впливу на кліматичну систему і пропонує ті рамки, в яких уряди країн світу зможуть працювати спільно заради здійснення нової політики і програм, спрямованих на захист кліматичної системи та її збереження для теперішнього і прийдешнього поколінь".
3 цією метою сторони Конвенції взяли на себе цілий комплекс зобов'язань, зокрема:
надавати інформацію про об'єми антропогенних викидів і абсорбції поглиначами усіх парникових газів на території держави;
здійснювати, публікувати і регулярно поновлювати національні програми, які містять у собі заходи щодо пом'якшення змін клімату та адаптації до наслідків цієї зміни;
сприяти раціональному використанню і збереженню таких поглиначів та накопичувачів парникових газів, як ліси, океани, наземні, прибережні і морські екосистеми;
інформувати громадськість про зміну клімату та її наслідки, а також заохочувати участь населення у розробці стратегії реагування;
Оскільки найбільша частка глобальних викидів парникових газів припадає на розвинуті країни (рис 2.5) (Україна в той час була віднесена до числа розвинутих країн), вони взяли на себе додаткові зобов'язання, найбільш значущими з яких є такі:
здійснення політики, спрямованої на обмеження викидів парникових газів. Розвинені країни мають зменшити викиди двоокису вуглецю та інших парникових газів до рівнів 1990 року;
надання фінансової і технічної допомоги, включаючи екологічно безпечні технології і ноу-хау, країнам, що розвиваються, для сприяння виконанню зобов'язань по Конвенції; надання допомоги країнам, що розвиваються, і є найбільш вразливими до негативних наслідків зміни клімату, з метою забезпечення їх засобами для адаптації.
У грудні 1987 року в Кіото було прийнято спеціальний протокол, так званий Кіотський, яким визначені кількісні обмеження на викиди і згідно з яким промислово розвинені країни до 2008 - 2012 рр. мають скоротити свої сукупні викиди парникових газів щонайменше на 5% порівняно з 1990 роком.
Станом на кінець 2002 року Кіотський протокол із 185 країн ратифікувало близько 80 (останньою це зробила в середині грудня 2002 року Канада), в тому числі всі країни європейського союзу. Росія протокол не ратифікувала, а США взагалі вийшли з нього, а Президент США Д. Буш навіть поставив питання про скорочення допомоги США країнам третього світу з подолання проблеми глобального
Loading...

 
 

Цікаве