WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Парниковий ефект атмосфери: проблеми і перспективи - Реферат

Парниковий ефект атмосфери: проблеми і перспективи - Реферат

Люди, намагаючись узяти від джунглів побільше, насамперед вирубували найцінніші дерева (червоне та інші). Цідерева ростуть, як правило, дуже високі (30-40 метрів), під ними вирувало життя тисяч інших дерев, ліан та кущів, які не витримували прямого сонця тропіків.
А що вийшло після вирубування висотних дерев? Майже повністю загинуло все, що під ними росло, а потім і звірі. От і ростуть тепер від краю й до краю майже на всій території цієї країни поодинокі пальми та кущі. Незаперечний факт кризи біотичного різноманіття, трагічні наслідки якої ми ще навіть не повністю усвідомлюємо. Адже більше половини всіх видів організмів Землі живе в тропічних лісах! До речі, вважається, що сумарні безповоротні втрати видів живих організмів зараз досягли 4-6 тисяч на рік.
Подібне має місце не тільки в Камбоджі. Варварське знищення тропічних лісів відбувається і в сусідніх з нею країнах, а також в Африці, Південній Америці. Вважають, що на сьогодні на Землі знищено майже половину таких лісів, які були ще порівняно недавно. Не дивлячись на ці факти, площі тропічних лісів знищують і зараз - на ста тисячах гектарів щорічно, що становить один відсоток загальної їх кількості.
Наша країна, на жаль, теж не виняток, коли мова йде про промислову вирубку лісів, про суттєві недоліки в їхньому використанні й відтворенні.
Нагадаю ще раз: на утворення кілограму сухої деревини використовується майже 700 літрів вуглекислого газу з повітря. А в атмосферу при цьому виділяється майже стільки ж літрів кисню. Запам'ятаймо ці цифри і нехай стоять вони перед нами як суворе попередження, коли рука береться за сокиру.
Друга причина - небачені раніше обсяги спалювання вугілля, нафти та газу. Розрахунки показують, що спалювання кілограму цих речовин призводить до виділення в атмосферу приблизно 1500 літрів вуглекислого газу. Кисню при цьому використовується приблизно 2-2,5 тисячі літрів. А тепер спробуємо потренуватися в підрахунках, що ж воно вийде, коли протягом року на нашій планеті згорає близько 4 мільярдів тонн кам'яного та бурого вугілля. Приблизно така ж кількість добувається (і відповідно використовується) й нафти. А скільки згорає газу, торфу тощо? В атмосферу внаслідок цього на даний час переходить близько 5 мільярдів тонн вуглекислого газу. Ця вуглекислота є результатом діяльності так званої цивілізованої людини. Уся вона абіогенного походження, і жива Природа, як виявляється, не завжди спроможна з нею справитися.
Тому не дивно, що в регіонах нашої планети з високорозвиненою промисловістю (США, Японія, Центральна Європа) вже зараз рівень виділення абіогенної вуглекислоти в атмосферу набагато перевищує її засвоєння рослинами в процесі фотосинтезу. А що ж воно буде, коли всі регіони на планеті досягнуть такого ступеня "цивілізації" та "науково-технічного прогресу"?.. Хто назве це прогресом? Де ж кисень будемо брати? А як розраховуватися, виходячи із сказаного, "високоцивілізованим" із "низько цивілізованими", коли перші будуть дихати за рахунок других? Це вже не фантастика. Це вже реальність сьогодення міжнародного масштабу!
Кислотна загроза. Третя причина зростання рівня СО2 в атмосфері - це надзвичайне закислення природи. У цьому плані дане питання не часто піднімається. Тому зупинимося на ньому детальніше. Відразу ж відмічу майже на сто відсотків - це також фактор виробничої діяльності людей. Завдяки нам у Природі відбувається надзвичайно інтенсивний притік у води, атмосферу та ґрунти різноманітних кислот (мінеральних та органічних). Одразу ж ці кислоти вступають у реакцію нейтралізації з речовинами лужної природи із утворенням відповідних солей.
Основним фактором, який нейтралізує кислоти в Природі, є солі вугільної кислоти (кальцієві, магнієві, калієві, натрієві та інші). При цьому в атмосферу обов'язково виділяється вуглекислий газ. Так при взаємодії кілограму сірчаної кислоти з кілограмом вапняку (кальцієва сіль вуглекислоти) в атмосферу виділяється приблизно 200 літрів вуглекислого газу та утворюється 1,76 кілограм сірчанокислого кальцію (звичайний гіпс).
А тепер визначимо кількість абіогенного вуглекислого газу, що виділяється в атмосферу - враховуючи те, що щорічно в прісні води планети та у Світовий океан потрапляє близько 300-500 мільйонів тонн сірки, з якої утворюється один-півтора мільярда тонн сірчаної кислоти. Це значить, що приблизно півмільярда тонн вуглекислоти перейде в атмосферу внаслідок розпаду карбонатних солей. То чи довго в річках, озерах, морях і океанах існуватимуть коралові рифи та острови, які майже повністю складаються з вапняків? І як себе почуватимуть різноманітні молюски, черепахи та інші організми, панцери та кістяк яких в основному складаються з вапняку?
До сказаного додам: щорічно на поверхню нашої планети у вигляді кислотних дощів випадає майже 100 мільйонів тонн сірчаної кислоти. Приблизно половина вказаної кількості потрапляє в довкілля й азотної кислоти. А ще ж є соляна, фосфорна та різні органічні кислоти (людство також не дуже турбується про їхню нейтралізацію). Незлічені мільярди літрів СО2 знову летять в атмосферу. Звідкіля ж ці кислоти беруться?
Основна причина переходу такої маси сірки із земляних пластів у воду та повітря (де вони, як правило, перетворюються в сірчану кислоту) - діяльність людини. Насамперед це спалювання вугілля та нафтопродуктів. У середньому в кам'яному вугіллі міститься один відсоток сірки, і при спалюванні його вона майже повністю переходить у газоподібну форму у вигляді окислів - в основному це діоксид сірки (SО2). Ми певний час "рятувалися" від цього газу тим, що будували надвисокі труби. Але це самообман, бо труби ці лише відводять біду, але зовсім її не знімають як таку. В повітрі, зв'язуючись із водою, діоксид сірки перетворюється в основному в сірчисту та сірчану кислоти.
Отже, при спалюванні кілограму вугілля на землю через атмосферу випадає приблизно 30 грамів сірчаної кислоти. Уявімо, скільки її утворюється, наприклад, на Трипільській ДРЕС, коли за добу там спалюють 10-12 тисяч тонн вугілля. А скільки таких ДРЕС, а доменних печей тощо. Нагадаю, що за рік людство добуває й використовує приблизно 4 мільярди тонн кам'яного та бурого вугілля.
Неважко розрахувати також, скільки утворюється сірчаної кислоти при згоранні нафти, мазуту та бензину. Ці гази активно мігрують по планеті, перш ніж випасти на землю з дощами. Тому не важко здогадатися що нам, як і сусідам нашим, далеко не байдуже, як хто господарює.
Ланцюг замикається. Надзвичайно інтенсивний потік кислот із земляних пластів у води (наземні та підземні) відбувається в результаті гірничодобувної та металоплавильної діяльності, в процесі розмивання берегової смуги морів та океанів, вітрової ерозії, стоків промислових підприємств і тваринницьких комплексів тощо. Приблизно 130 мільйонів тонн сірчаної кислоти щорічно виробляють хімічна та нафтохімічна промисловості. Ця кислота кінець кінцем
Loading...

 
 

Цікаве