WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Використання агровиробничого потенціалу земель та забезпечення сталого розвитку агроекосистем - Реферат

Використання агровиробничого потенціалу земель та забезпечення сталого розвитку агроекосистем - Реферат

врожайності культур та поліпшують агрегатний стан ґрунту. Це свідчить, що в сучасних умовах навіть за відсутності ресурсного забезпечення можна ефективно використовувати природну родючість землі і деякою мірою підвищувати її за рахунок науково обґрунтованого маніпулювання культурами у межах сівозмін.
Як уже зазначалося, в Україні продовжується реформування соціальних відносин на селі та агропромислового виробництва. Для їх ефективного здійснення необхідна сучасна нормативно-правова база. Система управління земельними ресурсами нашої держави характеризується багатьма недоліками і передусім, що управління розпорошено між окремими міністерствами й відомствами. Мінагрополітики "відповідає" за сільгоспугіддя, Держлісгосп - лісові землі, Держводгосп - землі водного фонду, а є ще комітети з геології надр, земельних ресурсів, Міністерства транспорту, оборони та інші, які мають свою відповідальність. Нині вже завершений початковий етап земельної реформи, близько 50% земель знаходиться у приватному володінні (точніше, в орендному використанні). В цих умовах повинні існувати чіткі закони з метою регулювання земельних відносин. Разом із тим доводиться констатувати, що законодавча база неповна, суперечлива, у ній не вистачає багато підзаконних актів. До того ж закони погано реалізуються, оскільки не містять механізмів реалізації, а їх фінансування переважно не передбачається.
В існуючій системі управління земельними ресурсами України відсутня надвідомча структура, яка б контролювала правильне використання землі. При земельному реформуванні, оформленні прав власності на землю, передачі землі в оренду якість ґрунтів враховується недостатньо або взагалі ігнорується. Держава, відмовившись від монополії на земельну власність, одночасно відмовилася від контролю за станом ґрунтів.
Для поліпшення правового забезпечення та контролю за земельними ресурсами найближчим часом необхідно розв'язати ряд важливих завдань, а саме: опрацювати і впровадити пакет законодавчих актів з охорони ґрунтів, які сприятимуть ефективнішому здійсненню земельної реформи, сталому екологічно збалансованому землекористуванню, зокрема: Закони "Про охорону ґрунтів"; "Про раціональне використання ґрунтів і ґрунтову родючість"; "Про статус особливо цінних ґрунтових об'єктів"; "Про виведення деградованих земель із ріллі та їх консервацію"; "Про оренду земель" (переглянутий варіант); "Про Земельний банк" (переглянутий варіант); "Про землю як об'єкт застави"; "Про цінову політику у земельних відносинах і купівлю-продаж земель"; "Про страхування родючості земель".
Потрібно розробити Національну програму охорони земель із визначенням джерел фінансування, включаючи кошти землевласників. З цією метою необхідно обґрунтувати пропозиції до Кабінету Міністрів України щодо фінансування робіт з охорони і підвищення родючості ґрунтів за рахунок дії Закону "Про плату за землю".
Слід удосконалити нормативне й метрологічне забезпечення галузі охорони земель розробкою і впровадженням державних (ДСТУ) і галузевих (ГСТУ) стандартів, гармонізованих із міжнародними та європейськими стандартами, методологічним забезпеченням моніторингу ґрунтів, агрохімічно-екологічною паспортизацією сільськогосподарських угідь, обстеженням ґрунтового покриву.
Необхідно вдосконалити систему оцінки та картографування ґрунтів на основі сучасних геоінформаційних технологій, дистанційного зондування, включаючи супутникове, ґрунтового покриву. Аналіз нормативної бази у системі охорони ґрунтів свідчить, що основна частина їх не переглядалася протягом останніх 15 років. Склалася ситуація, коли в Українській державі переважають стандарти (ГОСТ) та галузеві стандарти (ОСТ), граничнодопустимі концентрації (ГДК) колишнього Радянського Союзу.
Відсутність дійових державних стандартів знижує ефективність державного управління таким найважливішим і незамінним природним ресурсом, яким є земля. Потребують значного поліпшення нормативна база охорони земель (ґрунтів), проведення агрохімічно-екологічної паспортизації та сертифікації земель, ведення державного земельного кадастру і моніторингу земель, грошової їх оцінки. Окремі наявні відомчі нормативні документи (ВНД) розповсюджені між різними відомствами, недостатньо узгоджені між собою і мають швидше разовий, спонтанний характер.
Основні закони агроекології
Біогенетичний закон. Організм в індивідуальному розвитку (онтогенез) повторює дев'ять у скороченому й закономірно зміненому вигляді 0 історичний розвиток виду.
Закон внутрішнього врівноваження. Природна системи має внутрішню енергію, речовину, інформацію і динамічні якості, пов'язані між собою настільки, що найменші зміни одного з цих факторів викликають відповідні зміни в інших.
Контури Землі визначаються не вчинками людей, а складною системою сонячної енергії, хмар, океанів, рослин і ґрунту. Неспроможність людини узгоджувати свої дії з цією системою зумовлює докорінні зміни екосистем. Більшість таких змін загрожує життю на Землі. Це нова реальність, вона повинна бути визнана й контролюватись.
Закон мінімуму (основний закон). Витривалість організму визначається найслабшою ланкою в ланцюгу екологічних проблем, тобто лімітуючим є той екологічний фактор, частка якого близька до необхідного організму чи екосистемі мінімуму, а подальше послаблення цього фактора призводить до загибелі організму чи деструкції екосистеми.
Закон толерантності. Лімітуючими факторами розвитку організму можуть бути як мінімум, так і максимум екологічного фактора, діапазон між якими відповідає величині толерантності (витривалості) організму до цього фактора.
Закон відповідності умов середовища генетичній визначеності організму. Вид організмів може існувати доти і настільки, наскільки навколишнє середовище збігається з генетичними можливостями пристосування цього виду до змін середовища. Докорінна перебудова природи небезпечна для нині існуючих видів, у тому числі й для самої людини.
Закон біогенної міграції атомів. Міграція хімічних елементів на земній поверхні та в біосфері у цілому здійснюється при безпосередній участі живого організму (біогенна міграція) або ж відбувається в середовищі, геохімічні особливості якого ( наявність О2, CO2, H2 тощо) зумовлені життєдіяльністю організмів, які заселяють біосферу, і тих, що існували на Землі протягом усієї геологічної епохи.
Закон необоротності еволюції. Організм (популяція, вид) не може повернутися у той стан, в якому перебували його предки.
Закон збіднення різнорідності живої речовини. Індивідуальна система у середовищі з нижчим рівнем організації приречена на поступове зникнення через втрату своєї структури.
Закон одного відсотка. Зміна енергетики природної системи в середньому на один відсоток ( від 0,3 до 1) виводить її зстаціонарного стану.
Закон зниження енергетичної ефективності природного користування. З часом при видобуванні корисної продукції з природних систем на її одиницю витрачається все більша кількість енергії.
Loading...

 
 

Цікаве