WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Використання агровиробничого потенціалу земель та забезпечення сталого розвитку агроекосистем - Реферат

Використання агровиробничого потенціалу земель та забезпечення сталого розвитку агроекосистем - Реферат

дернових, дерново-підзолистих і сірих лісових ґрунтах. У сумі вони становлять майже 15 млн. га. Слабо забезпечені рухомими формами бору дерново-підзолисті та ясно-сірі й сірі лісові ґрунти Полісся та Лісостепу. Для підвищення вмісту мікроелементів у ґрунтах потрібно налагодити виробництво мікродобрив і відновити виробництво добрив з добавками мікроелементів.
Одним із найважливіших напрямів поліпшення режиму ґрунтів є широке науково обґрунтоване застосування місцевих сировинних ресурсів особливо фосфоритів та глауконітів. На кислих ґрунтах фосфоритне борошно не поступається суперфосфату.
Кислі ґрунти займають майже 4,5 млн. га орних земель. Вони поширені переважно на Поліссі, в Лісостепу, на Прикарпатті та Закарпатті. Кисла реакція ґрунтового середовища у цих регіонах - лімітуючий фактор одержання високих урожаїв і призводить до погіршення його якості, а також негативно впливає на екологічний стан довкілля внаслідок посиленої рухомості забруднювачів (радіонукліди, важкі метали тощо). Для нейтралізації кислої реакції кислі ґрунти необхідно вапнувати. При мінімальній нормі вапна (2,5-3 т/га) щорічна потреба у вапнякових матеріалах становить понад 4 млн. т.
Засолені та солонцеві ґрунти займають близько 2,7 млн. га орної землі. Площа зрошуваних солонцюватих земель сягає 700-800 тис. га, щорічна потреба в гіпсуванні солонцевих ґрунтів - 160-200 тис. га, а гіпсових матеріалів необхідно 1100-1300 тис. т.
Меліоровані землі. При розгляді сучасних підходів до використання землі слід окремо зупинитися на меліорованих (зрошуваних та осушуваних) землях. Станом на 2001 рік в Україні налічувало 5,629 млн. га таких земель, із них 2,33 млн. га зрошуваних (переважно в областях Південного Степу і Лісостепу) і 3,298 млн. га осушених (у зоні Полісся, на Прикарпатті та Закарпатті). Вартість меліорації вказаних земель обійшлася минулим поколінням майже у 20 млрд. грн. Ці землі концептуально розглядалися як джерело забезпечення сталого виробництва сільськогосподарської продукції, особливо в роки з несприятливими погодними умовами. Потрібно зазначити що раніше вони цілком виконували цю функцію. Становлячи близько 14% загальної площі сільгоспугідь у 90-х роках минулого століття, ці землі забезпечували виробництво 20% продукції рослинництва, у тому числі овочів - 60, кормів - 28, рису - 100, льоноволокна - 36, зерна - 12,5%.
Значення меліорованих земель у продовольчому і ресурсному забезпеченні держави зумовлено їхньою високою (порівняно з богарними) продуктивністю. Як свідчать статистичні дані за 1965-1990 роки, врожайність зернових та кормових культур в областях Південного Степу на зрошуваних землях перевищувала врожайність вказаних культур на богарі відповідно в 1,8 і 2,7 раза. Дослідження провідних культур на осушуваних землях за 1965-1990 роки показує, що середня врожайність зернових за цей період зросла майже удвічі, цукрових буряків - на 23, сіна багаторічних трав - на 30%, кормових коренеплодів, кукурудзи на силос і зелену масу - вдвічі.
Внаслідок економічної кризи, розпаювання землі та майна колективних сільськогосподарських підприємств без урахування особливостей меліорованих земель врожаї сільськогосподарських культур на зрошуваних землях знизилися до рівня богарних, продуктивність осушених земель - у 2-3 рази й меліоровані землі втратили роль страхового фонду держави. Змінюється структура посівних площ і сівозмін, що характерно для великих колективних сільгосппідприємств здебільшого вони були науково обґрунтовані. Нинішні землевласники на меліорованих землях переважно керуються принципом "сьогоденної вигоди".
Для подолання кризового становища потрібно вивести зі зрошення землі з негативним еколого-меліоративним станом, застосувати комплексну реконструкцію і модернізацію зрошувальних систем, впровадити прогресивні системи землеробства (сівозміни, обробіток ґрунту, хімічна меліорація, удобрення, режими і засоби зрошення) та використовувати для зрошення води 1-го класу. Раціональне використання осушених земель потребує проведення консервації деградованих осушених земель (350 тис. га), ренатуралізації частини екологічно значимих осушених торфових земель, реконструкції дренажної мережі (380 тис. га), створення культурних пасовищ та сіножатей (790 тис. га), проведення глибокого меліоративного розпушування поверхнево оглеєних ґрунтів (390 тис. га), впровадження локальної меліорації (500 тис. га).
Земля забруднюється як внаслідок природних катаклізмів, так і в результаті діяльності людини. Техногенне забруднення виникає у місцях посиленої діяльності людини внаслідок недосконалих технологій виробництва та непередбачених викидів важких металів, радіонуклідів, залишків пестицидів тощо або таких катастроф планетарного масштабу, як аварія на Чорнобильській атомній станції.
Великою перешкодою в реалізації потенціалу орних земель України у вагомі врожаї є високий рівень забур'яненості посівів. Без обов'язкового зменшення кількості бур'янів на посівах усіх сільськогосподарських культур неможливі раціональні застосування добрив, ефективне використання засобів механізації, захисту посівів від шкідників та хвороб, розкриття потенціалу високопродуктивних гібридів і сортів культурних рослин, високорентабельне ведення сільськогосподарського виробництва у цілому.
Протягом останнього десятиріччя забур'яненість посівів в Україні значно зросла і набула характеру національної проблеми. У даний час рівень потенційної засміченості орних земель у шарі ґрунту 0-30 см на більшості площ становить астрономічні цифри: в зоні Степу - 1,47 млрд. шт./га; Лісостепу - 1,71 млрд. шт./га; на Поліссі - 1,14 млрд. шт./га насіння. За вегетаційний період на 1м2 (з глибини до 5 см) у середньому здатні проростати рослини бур'янів: у зоні Степу - 1887 шт.; Лісостепу - 2337; на Поліссі - 1121 шт.
При відсутності належного контролю за рівнем забур'яненості на посівах сільськогосподарських культур у зоні Лісостепу бур'яни здатні поглинати з ґрунту сполуки мінерального живлення в найдоступніших формах: азоту - 160-200 кг/га; фосфору - 55-90; калію - 170-250 кг/га. Навіть за середнього рівня забур'яненості посівів бур'яни за вегетаційний період виносять із ґрунту від 60 до 120 мм продуктивної вологи, якої часто не вистачає, що обмежує рівень продуктивності посівів культурних рослин, особливо в зонах Степу і Східного Лісостепу.
Внаслідок такого комплексного негативного впливу бур'янів зниження продуктивності посівів сільськогосподарських культур від їхньої спільної вегетації може досягти 20-50% можливого рівня врожайності (посіви суцільного способу сівби), до 40-80% і більше (широкорядні посіви).
Одним з основних способів боротьби з бур'янами є сівозміни. Чергування культур і пов'язаних з їхнім вирощуванням систем обробітку ґрунту дає змогу ефективно контролювати кількість небажаноїрослинності у посівах. Крім боротьби з бур'янами, сівозміни виконують важливу функцію нагромадження в ґрунті вологи, органічних та інших поживних речовин, сприяють очищенню його від патогенів і шкідників, підвищенню
Loading...

 
 

Цікаве