WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Світоглядно-методологічні концепції біології. - Реферат

Світоглядно-методологічні концепції біології. - Реферат

тоді, принципово важливим для виявлення законів живого як цілісної системи є не зведення її до найглибших рівнів організації, а навпаки - виведення з законів взаємодії частин (підсистем, елементів, рівнів) законів функціонування цілого.
Таким чином, специфічні, суттєві особливості і закони живого виявляються у пізнавальному русі до більш високих рівнів організації - популяційного, видового, до біосфери включно, враховуючи і процес еволюції цих систем. Тому більш адекватними методологічними спробами побудови єдиної теоретичної біології є моделі, що виходять з потреби відтворити в теорії в єдності цілісність і розвиток живого (наприклад, концепція Югая Г.А.). Особливароль в розумінні живого як специфічної цілісності, що не зводиться до глибинних рівнів організації належить концепції біосфери Вернадського. Закони функціонування і еволюції її неможливо відкрити а ні на молекулярно-генетичному, а ні на більш високих рівнях організації живого. Це специфічні закони складних систем, що самоорганізуються і саморозвиваються.
Література.
1. Шредингер Э. Что такое жизнь с точки зрения физика? - М., 1972.
2. Методология биологического редукционизма //Вопр. философии. - 1974. - № 11.
3. Майр Э. Популяция, виды, эволюция. - М., 1974.
4. На пути к теоретической биологии. - М., 1974.
5. Философский энциклопедический словарь.- М., 1983. Статья "Редукционизм".
6. Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. - С-Пб., 1996. - Т.3, гл.IV §8, гл. V.
7. Философия и методология науки. Под редакцией В.Купцова. - М., 1996.
8. Карпинская Р.С. Методология биологического редукционизма //Вопр. философии. - 1974. - № 11.
Еволюціонізм.
Особливістю теоретичного відтворення живого є необхідністю відобразити в теорії водночас його цілісність і розвиток. Інакше не можна сподіватися на пізнання сутності живого. Оскільки розвиток є атрибутивною його ознакою не можна пізнати сутність живого якщо не зрозумілі закони його розвитку.
Еволюціонізм являє собою методологічну концепцію біології, яка базується на врахуванні такої атрибутивної ознаки живого, як розвиток.
Еволюційні ідеї посідають особливе місце в біології ХYІІІ ст. Саме тоді формуються передумови еволюційної теорії, яка стала фундаментальним теоретико-біологічним обґрунтуванням закономірного розвитку живого.
Серед видатних вчених, чия теоретична діяльність сприяла утвердженню методології еволюціонізму в біології слід назвати Ж.Бюффоне і К.Ліннея.
Бюффон в своїй 36-томній "Природній історії" в детальному вигляді виклав і обґрунтував концепцію трансформізму. Лінней в штучній класифікації узагальнив накопичений за довгий історичний період емпіричний матеріал. Хоча він і розумів обмеженість штучної класифікації, визначаючи природну систему класифікації як ідеал для біології.
В середині ХYІІІ ст. серед вчених біологів вже існувала задача створення природної класифікації живих форм, хоча ідея органічного зв'язку пізнання сутності живого з його розвитком ще не була домінуючою.
Характерним чином методологічне осмислення розвитку живого як його суттєвої особливості відбулося в ембріології ХYІІІ ст., де існували дві протилежні методологічні концепції - преформізму і епігенезу. Їх засади були принципово відмінними. Так, преформісти (Ш. Бонне, А. Галлер та ін.) спиралися на абстрактно-споглядальну позицію і вважали, що проблема ембріонального розвитку має бути розв'язана з позицій загальних принципів буття. І тому, надавали перевагу абстрактно-раціональному підход, вважаючи емпіричні дослідження несуттєвими.
Навпаки, прибічники епігенезу надавали переважного значення емпіричним дослідженням, оскільки вважали, що організм "структурується" з безформної маси. Наприклад, К.Вольф розглядав епігенез як результат дії двох суттєвих початків - сили, що регулює "поживні соки", і "здатності їх до затвердіння". Епігенетики відмовились від ідеї господнього творіння і поставили проблему походження життя і його розвитку. К.Вольф зробив геніальне припущення про можливість виникнення живого, що зароджується з неорганічних речовин.
Починаючи з середини ХYІІІ ст. концепції трансформізму широко розповсюдились в біології. Припущення мінливості видів в певних межах під впливом зовнішніх умов, на підставі гібридизації стало майже загальним моментом в методологічних підходах цього часу. Трансформізм, що виходив з узагальнення величезної кількості емпіричних фактів підійшов до проблеми існування глибинних, суттєвих взаємозв'язків між біологічними видами та родами. Але сутність цих зв'язків ще не була зрозуміла і висвітлена відповідно до специфіки біологічних об'єктів. Роз'язання такої задачі потребувало переходу до методології еволюціонізму.
Методологічними прообразами теорії еволюції дослідники вважають ламаркізм, катастрофізм і уніформізм.
Перша розгорнута концепція еволюції органічного світу належить Ж.-Б. Ламарку. Будуючи її вчений взяв до уваги такі суттєві факти, як існування різновидів, що займають проміжне положення між двома видами; зміну видових форм при переході їх в інші географічні умови; труднощі класифікування близьких видів, факти гібридизації; вивчення палеонтологічних матеріалів, зміни окультурених рослин і одомашнених тварин.
Наведені дані Ламарк осмислює на певних методологічних засадах. Так, він вважає за важливе розглядати зміни біологічних форм в часі. Отже, час уявляється як фактор еволюції. Крім того, що є також принциповим, розвиток живого Ламарк розглядає як природний процес від нижчих до вищих форм. По новому також вчений кваліфікую роль середовища в існуванні біологічних форм. А саме: природне довкілля є суттєвим фактором еволюції живого.
На підсумок, Ламарк сформулював еволюційну концепцію, яка базувалась на таких принципах:
" Принцип градації (прагнення досконалості, підвищення організації).
" Принцип прямого пристосування до умов зовнішнього середовища, що здійснювалось через 2 закони: 1 - закон зміни органів під впливом тривалого тренування, 2 - закон наслідування новими поколіннями таким чином набутих змін.
Концепція Ламарка стала історичною варіацією втілення методології еволюціонізму в біології ХYІІІ ст. Хоча йому не вдалося роз'язати такі серйозні проблеми як відношення спадковості і мінливості, як проблеми телеологічності органічного світу та інші.
Утвердження методології еволюціонізму як адекватної специфіки біологічних об'єктів пов'язано з еволюційною теорією Ч.Дарвіна. Узагальнивши величезний емпіричний матеріал, вчений навів ці узагальнення в своїй фундаментальній роботі "Походження видів" (1859). Треба сказати, що еволюційні ідеї
Loading...

 
 

Цікаве