WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Світоглядно-методологічні концепції біології. - Реферат

Світоглядно-методологічні концепції біології. - Реферат

закономірної поведінки. Але в даному випадку можна використати квантову механіку. Е.Шредінгер вважає, що можливі певні аналогії між мутаційною теорією Г. де Фріде, розглядає мутацію як стрибкоподібну, переривчасту зміну гену, і квантовою механікою, яка має справу з молекулярними закономірностями.
Принципову складність теоретичновідтворити специфіку живого засобами фізики Е.Шредінгер вбачає в тому, що живе здатне підтримувати певний рівень упорядкованості. Будь який процес, явище природи постійно збільшує ентропію. Але живе залишається живим, так як постійно вилучає з оточуючого середовища від'ємну ентропію. І, таким чином, мов би компенсує збільшення ентропії, що відбувається протягом життя. Саме тому, за висновком Е.Шредінгера, діяльність живого організму не можна звести до проявів законів фізики.
Відомий методолог біології М.Рьюз намагався здійснити теоретизацію сучасної біології шляхом теоретичної фізики. Він вважав, що можна для цього використати методологічну модель логічного емпіризму. Саме відповідність понять і концепцій біології критеріям науковості, розробленим логічним емпіризмом, зробив їх дійсно теоретичними. Ідеальним теоретичним станом біології М.Рьюз вважав її існування як частини фізики чи хімії.
Вихідним станом зведення біології до фізики і хімії вчений вважав редукцію класичної генетики до молекулярної. Втім він зауважує, що в процесі аналізу таких явищ, як мутації, кросинговер "дві генетики" вступають в конфлікт і редукція виявляються неможливою. Так, в класичній генетиці вважається, що одиниця функції, одиниця мутації і одиниця кросинговеру - одне і теж. З точки зору молекулярної генетики - ці одиниці відрізняються.
Крім того М.Рьюз не може ігнорувати і той факт, що саме історичність біології не дозволяє їй стати повністю фізико-хімічною. Поки фізика і хімія залишаються переважно неісторичними, зведення біології до цих наук є малоймовірним.
Якщо оцінювати "Методологічний стан" природознавства, яким він є наприкінці ХХ ст., то зрозуміло що він змінився. Фізика стає історичною завдяки синергетиці, теорії нерівноважних систем. Виникла фізика живого. Але вона виникла не за методологічною програмою редукціонізму, а всупереч їй. Синергетика, тотологія, що визначають принципові методологічні орієнтації сучасного природознавства, виходять з урахування системної цілісності, що самоорганізується. Саме на цьому шляху можливий новий синтез як біологічного, так і взагалі природничонаукового знання.
Отже, редукціоніська методологічна модель теоретизації біології проявила свою обмеженість.
Таким чином, редукціонізм - одна з методологічних моделей наукового пізнання. Така, що вона працює в певних межах, а за ними проявляє свою недосконалість.
Якщо говорити про "досягнення" редукціонізму, то, скажімо, механістична картина світу - це певний синтез наукових знань про неживу і живу природу. Якщо говорити про фізику; то об'єднання наукових знань в межах статистичної картини світу дозволило зробити універсальні схеми поведінки складних макроскопічних систем, єдність поведінки мікро і макрооб'єктів.
Успіхи фізики елементарних частинок дозволили виявити єдність фундаментальних фізичних взаємодій, що мало наслідком синтез фізики елементарних частинок і космології.
В біології намагання відкрити фундаментальні молекулярні основи суттєвих проявів живого призвели до синтезу таких напрямків, підходів біології, як структурно-функціональний і еволюційний.
Разом з цим, треба звернути увагу на той факт, що з позиції методології якщо конкретна редукціоністська методологічна програма не спрацювала, то вона має бути замінена на більш радикальну редукціоніську програму, на "кращу". В межах таких настанов інші - антиредукціоніські програми розглядаються як тимчасові, такі, які з необхідністю, з часом будуть включені в редукціоніські.
Слід звернути увагу також на такий суттєвий момент редукціонізму. Зрозуміло, що перш за все, можливість і потреба редукції обґрунтовується структурою самої дійсності. Але, як зауважує В.Купцов, редукціонізм пов'язаний і зі специфікою наукового пізнання. Воно кінець кінцем являє собою сукупність пізнавальних процедур і способів організації знань, які носять інтегральний характер.
Отже, інтеграція, що здійснюється в науці, проявляється загалом в тому, що багатоманітність явищ, індивідуальних, неповторних описується доволі визначеною науковою термінологією, мовою науки.
Отже, якщо розуміти редукціонізм як зведення складного до простого, то методологічні процедури цієї моделі відповідають самій суті науки. Дійсно, процес наукового пізнання - це рух до знання все більш узагальненого. Втім на цьому фоні не зникла багатоманітність наукових теорій. Вони не редуковані до якоїсь єдиної і найбільш загальної теорії.
Отже, редукціонізм - одна методологічних програм наукового пізнання, що здійснюється на певних онтологічних і гносеологічних засадах. Підставою використання редукціонізму є також особливості самої науки. Тому редукціонізм - це досить дієва методологічна програма природознавства і, зокрема, біології. Біологічний об'єкт є багаторівневою ієрархізованою системою. Рух пізнання "в глибину" біологічного об'єкту з ціллю пошуку фундаментальних законів живого - здійснення редукціоніських орієнтацій. Біологічний редукціонізм - це рух до пізнання законів функціонування живого на молекулярному рівні. Біологічний редукціонізм - це також спроба здійснення єдності біологічного знання. Це намагання знайти відбитки законів поведінки вищих рівнів (видового, популяційного, організмового) функціонування нижчих рівнів (молекулярно-генетичного).
Однак, як і будь-яка методологія редукціонізм має свої межі. Претензії на глобальність цієї програми не є досить обґрунтованими.
Якими ж є прояви обмеженості редукціонізму? По-перше, він не в змозі вірно розв'язати питання про співвідношення частини і цілого. Зрозуміло, що ціле залежить від особливостей частин. Але, як правило, ціле визначається специфічними законами, які не притаманні окремим частинам, елементам.
Так, живий організм - складна системна цілісність, частина якої (підсистеми) також є складними системами. Можна вивчати закони функціонування окремих систем організму, але сам він існує лише як ціле. Коли порушується цілісність, закони функціонування окремих систем організму вже не мають для живого вирішального значення.
Якщо внаслідок травми ушкоджується і перестає працювати серце, можливості функціонування інших систем органів вже не можуть відтворити таку якість організму, як бути живим.
Отже, ціле неможливо зрозуміти як таке, що функціонує лише на основі законів його елементів. І
Loading...

 
 

Цікаве