WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Тваринництво (науковий реферат) - Реферат

Тваринництво (науковий реферат) - Реферат

тварин. Для відбору тварин враховують, насамперед, головні ознаки: продуктивність, конституцію, вагу, якість потомства, родовід тощо, а пізніше і другорядні - масть, форму і розмір рогів, довжину хвоста і ін.
На практиці розрізняють масовий та індивідуальний відбір. Під масовим розуміють оцінку великої кількості тварин за сукупністю зовнішніх ознак і продуктивністю. Індивідуальний відбір передбачає всебічну оцінку окремої тварини. Створення всіх порід відбувається під контролем як штучного, так і природного доборів.
Відбір тварин з племінною метою завершується підбором, тобто складанням з відібраних тварин пар для розмноження, з тим, щоб отримати потомство з найкращими якісними показниками.
Система підбору і парування тварин є основою їх розведення. У практиці тваринництва виділяють два основні методи розведення сільськогосподарських тварин: чистопородне і схрещування.
Чистопородне розведення - це парування тварин, які належать до однієї породи. Застосовують для збільшення чисельності і збереження та вдосконалення основних властивостей породи. Чистопородне розведення проводять двома способами: неспорідненим та спорідненим паруванням.
Неспоріднене парування, або аутбридинг, передбачає підбір батьківських пар, які не перебувають в родинній спорідненності.
Під час спорідненого розведення, або інбридингу, пари формують з родинно споріднених особин. Наприклад, парують матір з сином, батька з дочкою, тощо. Як правило, необхідно уникати спорідненого парування, бо невміле його застосування призводить до зниження життєвості потомства, ослаблення конституції і зменшення продуктивності тварин.
Під час чистопородного розведення може бути лінійне і родинне та міжлінійне і міжродинне розведення. Лінійне розведення застосовують для посилення цінних ознак лінії, а міжлінійне - для одержання нової лінії, яка поєднувала б кращі ознаки вихідних ліній.
Другим методом розведення тварин є схрещування.
Схрещування визначають, як спаровування тварин різних порід та видів.
Схрещування тварин різних порід називається міжпородним, а різних видів - міжвидовим.
Залежно від мети, виділяють наступні види міжпородного схрещування: поглинальне, ввідне, відтворювальне, промислове і перемінне.
Поглинальне схрещування передбачає парування тварин двох порід - малопродуктивної (поліпшуваної) і високопродуктивної (поліпшуючої) протягом 4-5 поколінь. Застосовують для докорінного покращення малопродуктивних порід.
Ввідне - це одноразове спаровування маток поліпшуваної породи з плідниками поліпшуючої породи. Застосовують для покращення порід без їх докорінної зміни.
Відтворювальне схрещування - це парування тварин двох чи кількох порід з метою поєднання їх цінних якостей в одній новій. Це основний метод виведення порід сільськогосподарських тварин.
Промислове схрещування ґрунтується на паруванні тварин різних порід з метою одержання гетерозисних помісей першого покоління з підвищеною продуктивністю. Різновидністю промислового схрещування є перемінне схрещування, основна мета якого - це максимально посилити і використати цінні особливості одержуваних помісей першого покоління. Для цього помісних маток першого покоління спаровують з плідниками однієї з вихідних порід, у другому поколінні - з плідниками іншої вихідної породи і т. д.
Міжвидове схрещування передбачає парування тварин різних видів. Таке схрещування називають ще гібридизацією. У практиці сільського господарства найпоширеніша промислова гібридизація з метою одержання робочих користувальних тварин з проявами ефекту гетерозису. Наприклад, схрещуючи осла з кобилою отримують сильного і витривалого гібрида - мула, а схрещування жеребця з ослицею дає - лошака. Одержувані гібриди не здатні до розмноження. Рідше використовують гібридизацію для докорінної зміни деяких видів тварин. Так, власне велику рогату худобу схрещують із зебу, буйволами, яками тощо. Так, схрещування самців яків з коровами великої рогатої худоби дає гібрида, який називають хайник.
Хімічний склад кормів
Годівля сільськогосподарських тварин базується на знаннях хімічного складу кормів, фізіології тварин, перетравності і поживності кормів.
Кормами називають продукти, що містять поживні речовини в засвоювальній формі і не впливають шкідливо на організм тварин.
Корми мають певний хімічний склад і поживність, які визначають його якість.
Поживні речовини кормів - це органічні та мінеральні речовини (білки, жири, вуглеводи, вітаміни, макро- і мікроелементи, та ін.), необхідні для годівлі тварин.
Отже, якість корму залежить від його хімічного складу.
У кормах виділяють такі компоненти - суху речовину і воду, а також органічну і мінеральну частини.
Вміст такого неорганічного компоненту корму, як води коливається в широких межах - від 4 до 95%. Багато її в траві - 75-85%, силосі - 60-80%, коренебульбоплодах - 75-90%, водянистих кормах (барді, вижимках, жомі) - 82-95%, незбираному та збираному молоці - 87-92%, мало в сіні та в соломі - 15-17%, зерні - 13-15%, макусі, шроті, трав'яному борошні, сухих дріжджах - 5-10%. Вміст води в кормах впливає на їх поживність та зберігання. Чим більше води, тим нижча їх поживність і вони швидше псуються.
Суха речовина є основною поживною частиною корму, яка включає органічні речовини і мінеральні елементи.
Органічні речовини складають основну масу корму і представлені азотистими (протеїн), безазотистими (жири і вуглеводи) та біологічно активними речовинами (вітаміни, гормони, ферменти).
Азотисті речовини корму - це сирий протеїн, який є найбільш важливою частиною корму і має в своєму складі білки, вільні амінокислоти і небілкові азотисті сполуки - аміди. Білки - високомолекулярні органічні речовини, які складаються із амінокислот. Вони бувають прості (протеїни), побудовані лише з амінокислот, і складні (протеїди), які складаються з простих білків та речовин небілкової природи (вуглеводів, жирів, нуклеїнових кислот, фосфору та інших елементів). До амідів відносяться проміжні продукти синтезу й руйнування білків.
За вмістом протеїну корми значно різняться. Багаті на протеїн корми тваринного походження - кров'яне борошно - 70-80%, м'ясо-кісткове борошно - 30-40%, сухі дріжджі - 45-50%, макуха і шрот - 30-45%, зерно бобових 20-30%. У зерні злакових міститься в середньому 8-12% протеїну. Мало протеїну в коренебульбоплодах - 0,5-2,5%, жомі - 1,2-1,5%, соломі - 4-6%.
Протеїн корму має дуже важливе значення для життєдіяльності організму тварини. Він необхідний для синтезу білків тіла, молока, яєць. Ферменти, гормони, імунні тіла - це також білки, що виконують каталітичну, регуляторну, захисну та інші функції ворганізмі.
До біологічно активних речовин (БАР) кормів належать вітаміни, ферменти, гормони. Серед БАР виключно велике значення належить вітамінам, які в тваринному організмі беруть участь у каталітичних реакціях і регуляції всіх життєвих процесів. Нестача в кормах вітамінів, в першу чергу A, C, комплексу B, D тощо та інших БАР, спричиняє важкі порушення життєдіяльності тваринного організму, тому важливо знати їх
Loading...

 
 

Цікаве