WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Агрохімія (науковий реферат) - Реферат

Агрохімія (науковий реферат) - Реферат

ранньої картоплі та інших добре удобрених просапних культур - 0,6-0,8 від величини оптимальної дози.
Ярий ячмінь висівають другою культурою після внесення органічних добрив. Отже, безпосередньо під цю культуру вносять лише мінеральні добрива, ефективність використання яких - одна з найвищих серед сільськогосподарських культур. Доза внесення мінеральних добрив залежить від типу ґрунту. В середньому на чорноземних ґрунтах під посіви ячменю вносять N30-45, P40-60, K40-50 кг/га. На малородючих ґрунтах дозу NPK збільшують до 60-90 кг/га.
Основну кількість добрив, особливо фосфорних і калійних, вносять під зяблеву оранку, а також у передпосівну культивацію і під час сівби у рядки - P15-20. На опідзолених ґрунтах під час сівби в рядки дають N5 P10 K5. Добре реагує ячмінь і на підживлення сходів азотом.
Встановлено, що оптимальна доза азоту, який вноситься у підживлення, на хорошому агрофоні для ярого ячменю і вівса становить 30-45 кг/га. Після малоцінних попередників на ґрунтах з відносно низькою родючістю ярі удобрюють в межах 60-90 кг/га азоту при основному внесенні фосфорних та калійних добрив у таких же дозах. При цьому обов'язковим для ярих колосових повинно бути допосівне внесення азотних добрив, не менше 50% загальної дози разом з повною дозою фосфорних та калійних добрив. Решту азоту необхідно вносити на IV етапі органогенезу (фаза колосіння). Внесення азоту в два строки - необхідний захід на площах з підсівом багаторічних трав.
Найвищі урожаї зеленої маси та зерна кукурудзи отримують завдяки комбінованому удобренню органічними та мінеральними добривами. В Україні, як показують багаторічні дослідження Інституту землеробства УААН, під час вирощування кукурудзи на зерно середні дози внесення добрив складають 30-40 т/га органічних та N100-120 P60-90 K90-100 кг/га. Під кукурудзу на силос доцільніше давати 20 т/га органічних та N140 P90 K100 кг/га мінеральних.
Переважну кількість мінеральних та всі органічні добрива приорюють. Значну кількість мінеральних слід вносити під передпосівну культивацію - по 30-40 кг/га NPK. Під час сівби в рядки дають 25-30 кг/га суперфосфату.
Високоефективним є підживлення посівів кукурудзи. Залежно від стану посівів та передпосівного і основного удобрення ґрунту проводять дворазове підживлення культури по N20-30 P20-30 K15-20: перше - після проривання або боронування сходів, друге - перед викиданням рослинами волотей. Ефективне також одноразове підживлення кукурудзи у фазі 3-5 листків аміачною водою (1,5-2 ц/га) або рідким аміаком одночасно з розпушенням міжрядь.
Забезпечує добрий ефект внесення в посівах гречки невисоких норм азотних і фосфорних добрив (N10-15 P10-15) у вигляді нітрофосу, амофосу або аміачної селітри та суперфосфату.
Удобрення гороху посівного на родючих ґрунтах передбачає припосівне внесення NPK по 10-15 кг/га. На менш родючих ґрунтах вносять до 60 кг/га азоту, фосфору і калію в діючій речовині. Необхідно зауважити, що горох чутливий до наявності фосфору і добре його засвоює з фосфоритного борошна, яким часто замінюють суперфосфат.
Горох добре реагує на внесення молібденових та борних мікродобрив. Особливо ефективна передпосівна обробка насіння бактеріальними добривами, які містять симбіотичні бульбочкові бактерії. Для цього найчастіше використовують ризоторфін.
Цукрові буряки вимагають значної кількості поживних речовин. Особливо висока потреба спостерігається в другий період вегетації.
У районах достатнього зволоження середня кількість добрив під цукрові буряки складає 50-60 т/га органічних добрив, а також N120 P80 K120. У зонах з дефіцитом вологи вносять 25-30 т/га органічних добрив і N130 P120 K160.
Основну кількість мінеральних та органічні добрива планують до внесення під основний обробіток ґрунту. Мінеральні добрива вносять також під час передпосівної культивації, під час сівби в рядки та у підживлення.
Під час сівби в рядки вносять N8-10 і P15-20.
Підживлюють цукрові буряки перший раз після проривання рослин вносять N15-20 (аміачна селітра, аміачна вода або сечовина), P20-15 (суперфосфат), K15-20 (калійна сіль або хлористий калій). Друге підживлення проводять через десять днів після першого, вносячи P20-30 K20-30. Пізнє підживлення в липні або на початку серпня азотом знижує нагромадження цукру.
Найвищий урожай коренів і збір цукру, а також сама висока рентабельність застосування добрив бувають тоді, коли не менше 75-80% їх вноситься під основний обробіток, решта в рядки і не більше, як в одне (раннє) підживлення.
Картопля використовує поживні речовини протягом вегетації, однак максимальну кількість фосфору засвоює під час бутонізації і цвітіння, а азот і калій - у другій половині вегетації під час посиленого росту бульб і бадилля. Під картоплю застосовують мінеральні добрива, які не містять хлору. Найкраще вносити мінеральні добрива локально під час нарізання гребенів. Так як період максимального поглинання елементів живлення у картоплі припадає саме на другуполовину вегетації, високоефективним є також і її підживлення, яке проводять при міжрядному обробітку ґрунту.
Основними добривами під картоплю є органічні, доза внесення яких становить 60 т/га. Для отримання високих урожаїв необхідно застосовувати мінеральні добрива, середня доза яких в Україні становить N100 P 65 K110.
Крім основного внесення органічних і більшої частини мінеральних добрив, необхідними компонентами системи удобрення картоплі є внесення їх в ямки або гребені під час садіння - 10-20 кг/га азотних і 10-20 кг/га фосфорних добрив у діючій речовині, а також підживлення по 20-30 кг/га NPK або 5-6 т/га гноївки.
На підзолистих ґрунтах необхідно вносити борні, а на торфових і заплавних - мідні мікродобрива.
Список рекомендованих джерел:
1. Агрохімія / І.М.Карасюк , О.М.Геркіял, Г.М.Господаренко та інші / За ред. І.М.Карасюка. - К.: Вища школа, 1995. - 471с.
2. Агрохімія: Лабораторний практикум / А.П.Лісовал, І.М.Давиденко, Б.М.Мойсеєнко. - К.: Вища школа, 1994. - 335с.
3. Андреев Ю.М. Овощеводство. - М.:ПрофОбрИздат, 2002. - 256с.
4. Бабьева И.П., Зенова Г.М. Биология почв. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1989. - 336с.
5. Бадина Г.В., Королев А.В., Королева Р.О. Основы агрономии. - Ленинград: Агропромиздат, 1988. - 448с.
6. Барабаш О.Ю. Овочівництво. - К.: Вища школа, 1994. - 374с.
7. Барабаш О.Ю., Семенчук П.С. Довідник овочівника. - Львів: Каменяр, 1985. - 218с.
8. Бейкер Х. Плодовые культуры: Пер. с англ. - М.: Мир, 1990. - 198с.
9. Білецький П.М. Овочівництво. - К.: Вища школа, 1970. - 420с.
10. Білецький П.М., Роман І.С. Овочівництво і плодівництво. - К.: Вища школа, 1978. - 448с.
11. Болотских А.С. Настольная книга овощевода. - Харьков: Фолио, 1998. - 487с.
12. Бугай С.М. Рослинництво. - К.: Вища школа, 1978. - 384с.
13. Васюта В.М., Рыбак Г.М., Клименкос.В. Справочник садовода. - К.: Наукова думка, 1990. - 352с.
14. Вирощування зернових культур у Лісостепу та Поліссі України / Зіневич Л.Л., Глуздєєв В.Г., Круть В.М. і ін. - К., 1993. - 49с.
15. Витязев В.Г., Макаров И.Б. Общее земледелие. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1991. - 287с.
16. Гапоненко Б.К., Гапоненко М.Б. Ваш сад. - К.: Урожай, 1994. - 400с.
17. Гладюк М.М. Основи агрохіміі. Хімія в сільському господарстві. - К., Ірпінь: Перун, 2003. - 288с.
Loading...

 
 

Цікаве