WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Ембріональний період, або ембріоенез (копіювання ДНК) - Реферат

Ембріональний період, або ембріоенез (копіювання ДНК) - Реферат


Реферат на тему:
Ембріональний період, або ембріоенез.
Ембріональний період, або ембріогенез (гр. embryon - зародок), починається з утворення зиготи. Закінчення цього періоду онтогенезу пов'я-зане з різними моментами розвитку: при личинковому типі - з виходом із яйцевих оболонок, при неличинковому - з виходом із зародкових оболо-нок, при внутрішньоутробному - з моментом народження.
Ембріональний період ділиться на стадії зиготи, дробіння, бластули, утворення зародкових листків, гісто- і органогенезу. Зародки ссавців і люди-ни до утворення зачаткових органів прийнято називати ембріоном, а потім плодом.
Зигота, яка утворюється у результаті злиття жіночої і чоловічої гамет, являє собою одноклітинну стадію розвитку багатоклітинного організму. Ділянки цитоплазми яйця, які містять зерна жовтка, мітохондрії, пігменти, добре видно на живих об'єктах, тому у зиготі вдалося прослідкувати значні переміщення цитоплазми та визначити ділянки, із яких згодом розвиваються ті чи інші органи і тканини. У цей же час з'являється яскраво виражена двобічна симетрія. Встановлено, що в зиготі ссавців і людини також до початку дроблення відбувається диференціювання і переміщення ділянок цитоплазми і з'являється двобічна симетрія яйця.
У ряду видів тварин вже в зиготі здійснюється інтенсивний синтез біл-ка, матрицею для якого на початкових стадіях розвитку є іРНК, яка синтезована під час овогенезу, але одночасно синтезується і нова РНК.
Дробіння - початковий етап розвитку заплідненого яйця (зиготи), який являє собою ряд послідовних поділів зиготи на бластомери. При цьому кількість бластомерів збільшується, але їх розміри не досягають розмірів вихідної клітини і з кожним наступним поділом стають все дрібнішими. Це пояснюється тим, що мітотичні цикли у процесі дроблення зиготи не мають типової інтерфази: пресинтетичний період (G1) відсутній, а синтетичний (S) починається ще у телофазі попереднього мітозу. Під час дроблення мітози швидко ідуть один за одним, і на кінець періоду увесь зародок тільки трошки більший від зиготи. У цей час бластомери вже відрізняються за характером цитоплазми і можуть відрізнятися за вмістом жовтка і розмірами, що накла-дає відбиток на подальший розвиток і диференціювання їх.
Характер процесу дроблення обумовлюється типом яйцеклітини. На-приклад, у ізолецитальній, бідній на жовток заплідненій яйцеклітині лан-цетника дроблення повне і рівномірне.
У телолецитальних яйцях, у яких багато жовтка, дроблення може бути повним (рівномірним і нерівномірним) і неповним. Бластомери вегетативного полюса через велику кількість інертного жовтка завжди відстають у темпі дроблення від бластомерів анімального полюса. Повне, але нерівномірне дроблення характерне для яєць амфібій. У риб, птахів та деяких інших тварин дробиться тільки частина яйця, яка розташована на анімальному полюсі; відбувається неповне, часткове, або дискоїдальне дроблення.
У ссавців жовтка у яйцях мало, тому дроблення повне, але також нерів-номірне. Одні бластомери (світлі) розташовуються по периферії, інші (темні) знаходяться у центрі. Із світлих клітин утворюється трофобласт, який оточує зародок і його клітини виконують додаткову функцію і безпосередньо у формуванні тіла зародка участі не беруть. Клітини трофобласта мають здатність розчиняти тканини, завдяки чому зародок занурюється у стінку матки. Згодом клітини трофобласта відшаровуються від клітин зародка і утворюють порожнистий міхурець. Порожнина трофобласта заповнюється рідиною, яка дифундує у неї із тканин матки. Зародок у цей час має вигляд вузлика, який розташований на внутрішній стінці трофобласта. У результаті подальшого дробіння зародок набуває форми диска, розпластаного на внутрішній поверхні трофобласта.
Дроблення яйця закінчується утворенням бластули (гр. blastos - зача-ток, проросток). Починаючи з бластули, клітини зародка прийнято називати не бластомерами, а ембріональними клітинами. З нагромадженням продуктів життєдіяльності бластомерів між ними з'являється порожнина (бластоцель, або первинна порожнина). При повному рівномірному дробленні бластула має форму міхурця із стінкою у один шар клітин, який називають бластодермою. Стадію бластули проходять зародки всіх типів тварин.
Гаструляція (гр. gaster - шлунок). У всіх багатоклітинних тварин наступним за бластулою етапом розвитку є гаструляція, яка являє собою складний процес переміщення ембріонального матеріалу з утворенням двох або трьох шарів тіла зародка, які називають зародковими листками. У процесі гаструляції необхідно розрізняти два етапи: а) утворення екто- і ентодерми (двошаровий зародок); б) утворення мезодерми (тришаровий зародок). У тварин з ізолецитальними яйцями гаструляція іде шляхом інва-гінації, тобто впинання. Вегетативний полюс бластули впинається всередину, протилежні полюси бластодерми майже змикаються, бластоцель або зникає зовсім, або залишається у вигляді незначної порожнини, а із кулі виникає двошаровий зародок.
Зовнішній шар клітин носить назву зовнішнього листка, або ектодерми (гр. ectos - зовні, derma - шкіра), внутрішній шар - внутрішнього листка, або ентодерми (гр. entos - всередині). Порожнина називається гастроцелем, або первинною кишкою, а вхід у кишку називається бластопором, або первинним ротом, його краї зближуються, утворюючи верхню і нижню губи. У первинноротих (до них відноситься більшість типів безхребетних) бластопор перетворюється у дефінітивний (остаточний) рот, у вто-ринноротих (голкошкірі і хордові) із нього формується анальний отвір, або він заростає, а рот утворюється на протилежному кінці тіла.
Гаструляція відбувається й іншими способами: деламінацією (розшаруванням), епіболією (обростанням) та імміграцією (прониканням всередину; див. Гістологію). Частіше всього спостерігається змішаний тип гаструляції, коли одночасно відбувається і впинання, і обростання, і міграція клітин.
Третій, або середній, зародковий листок називається мезодермою (гр. mesos - середній), бо він утворюється між зовнішнім і внутрішнім листками. У хордових з двох боків від первинної кишки утворюються випини- кишені (целомічні мішки). Всередині кишень знаходиться порожнина. Целомічні мішки відшнуровуються від первинної кишки і розростаються між екто- і ентодермою. Клітинний матеріал цих ділянок дає початок мезодермі. Дорзальний відділ мезодерми, який лежить по боках нервової трубки і хорди, розчленований на сегменти - соміти. Вентральний її відділ утворює суцільну бокову пластинку, яка знаходиться з боків кишкової трубки. Соміти диференціюються на три відділи - медіальний (склеротом), центральний (міотом) і латеральний (дерматом). У вентральній частині мезодермальної закладки прийнято розрізняти нефротом (ніжка соміта) та спланхнотом. Закладка спланхнотома поділяється на два листки: парієтальний (соматоплевра) і вісцеральний (спланхноплевра), між якими утворюється вторинна порожнина (целом).
Першим відомостям про зародкові листки наука зобов'язана російським академікам К. Ф. Вольфу, X. І. Пандеру іК. М. Беру. Численні дослідження з метою вивчення ранніх стадій розвитку тварин, які відносяться
до різних типів, були виконані у 70-80-х роках XIX ст. творцями еволюційної ембріології О.О. Ковалевським та І.І. Мечниковым. Вони прослідкували утворення зародкових листків у безхребетних тварин. У 1901 р. О.О. Ковалевський висунув теорію зародкових листків, у якій обґрунтував їх тотожність у всіх систематичних групах тварин.
Використана література:
1. Біологія: Навч. посібник / А.О. Слюсарєв, В.М. Мухін; За ред. та пер. з рос. В.О. Мотузтою. - 3-тє видання, випр. і допов. - К.: Вища шк., 2002. - 52-54.
2. Біологічний словник. / Педколегія. 2-е вид. К. Головна редакція УРС 1986. ст. 121-122; 186-188.
Loading...

 
 

Цікаве