WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Мислення - Реферат

Мислення - Реферат

обсягу знань і поповненням словника в школярів 3-4 класів з'являються проблематичні й умовні судження. Учні 4 класу можуть міркувати, спираючись не тільки на прямі, але і на побічні докази, особливо на конкретному матеріалі, узятому з особистих спостережень. У середньому віці школярі вживають також розділові судження і свої висловлення частіше обґрунтовують, доводять. Учні старших класів практично володіють усіма формами вираження думки. Судження з вираженням припущення, допусту, сумніву і т. д. стають нормою в їхніх міркуваннях. З однаковою легкістю старші школярі користуються індуктивними й дедуктивними умовиводами й умовиводом за аналогією. Самостійно можуть порушувати питання і доводити правильність відповіді на нього.
Розвиток понять, суджень І умовиводів відбувається в поєднанні з оволодінням, узагальненням та ін. Успішне оволодіння розумовими операціями залежить не тільки від засвоєння знань, але і від спеціальної роботи вчителя в цьому напрямку.
Мислення й лобові частки
Лобові частки, поряд із нижньотім'яною ділянкою, мають найскладнішу структуру головного мозку, їхня маса в людини дорівнює 25 % усієї маси кори. У лобових часток дуже тонка будова і дозрівають вони останніми: у жінок до 18-19 років, у чоловіків - до 21-23. Проміжніетапи дозрівання для і обох статей настають у 7 і 12-14 років. Крім того, префронтальні відділи є І найбільш вразливими і піддаються інволюції, їхні вищі (асоціативні) шари . особливо сильно атрофуються при таких дифузійних захворюваннях, як хвороба Піка та прогресивний параліч і взагалі є найбільш чутливими до усіх видів ' негативних впливів: загально отруйні, наркотичні речовини, алкоголь, радіоактивне випромінювання і т. д.
Префронтальні відділи кори головного мозку розташовуються спереду від моторної зони (4 поле Бродмана) і премоторної зони (6 і 8 поле Бродмана). Вони містять у собі ряд утворень: 9, 10, 11 і 46 поля Бродмана, частина яких розміщена на конвекситатній, частина - на медіобазальних поверхнях лобових часток. Префронтальні відділи кори головного мозку утворюються лише на пізніх етапах філогенезу - у нижчих мавп, істотно сформовані в приматів, однак тільки в людини досягають досить диференційованої структури у зв'язку з появою нових полів.
Уже на ранніх Стадіях ембріогенезу лобова кора характеризується особливою радіальною покресленістю, різко відрізняючись від будови кори задніх відділів мозку. Генетично ця ділянка пов'язана з 4 і 6 полем Бродмана, тому морфологічно може бути віднесена до коркових відділів рухового організатора. Але, на відміну від 4 і 6 полів, у префронтальних відділів своєрідна будова: у них відсутні гігантські пірамідальні клітини Беца і значно більш розвинуті 2 і 3 (асоціативні) шари.
Поля префронтальної ділянки 9, 10, 11, 45 і 46 зв'язані з ядрами таламуса, але лише з тими, котрі самі не мають зв'язків із руховою периферією. Коркові поля префронтальної ділянки багаті на зв'язки майже з усіма найважливішими ділянками задніх відділів кори.
Роботи над вивченням функцій лобових часток почалися в 70-х роках XIX століття і здійснювалися відразу в двох напрямках - досліди над тваринами і клінічні спостереження за хворими з ураженням лобових часток. Причому обидва ці напрямки спочатку давали суперечливі дані, і лише пізніше почали визначатися чимраз чіткіші паралелі.
У 70-80-х роках XIX століття були поширені методи подразнення й екстирпації (видалення окремих ділянок). З'ясувалося, що подразнення лобових часток електричним струмом не спричинює жодних реакцій, а екстирпація не призводить до паралічів й інших розладів. Не дивно, шо багато вчених дійшли висновку, що лобові частки "не мають функцій" і являють собою "приклад надмірності".
Лише деякі (Біанкі 1895, 1921; Бехтерев 1907; Франц 1907) виявили, що тварина, у якої видалені відразу обидві лобові частки, перестає впізнавати хазяїна, втрачає вибірковість харчового поводження (хапає й жує будь-які предмети), виявляє рухові автоматизми (крутиться на місці). Тому міф про "надмірність" відразу був відхилений, і лобові частки почали називатися "органом абстрактного мислення".
Роботи П.К. Анохіна й А.І. Шумиліної (1949) довели, що ураження лобових часток призводить до грубого порушення тих попередніх синтезів окремих сигналів, що передують рухові й складають "пускову" або "обстановочну" аферентацію. Собака реагує на один сигнал, але не може виробити диференціювання двох сигналів, що викликають дві різні рухові реакції (реакція вибору). Крім того, собаки перестають правильно оцінювати вплив підкріплення. Прибрам (1935), проводячи досліди з мавпами, також зробив висновок, що ушкодження лобових часток спричиняє "неврахування ефекту", тобто відсутність "сигналу успіху" і "сигналу помилки".
У дослідах Келлера прооперована мавпа, використовуючи ціпок, могла дістати приманку тепер тільки в тому випадку, якщо і приманка, І ціпок знаходилися в одному зоровому полі, демонструючи грубе порушення серійних операцій, що вимагають попереднього синтезу.
Джекобсон (1935) визначив, що в прооперованих мавп не можна викликати неврози й конфлікти.
Також було зауважено, що резекція лобових часток мозку призводить до різкого посилення рухової активності тварини, розгальмовування відстрочених реакцій і пожвавлення елементарних (підкоркових) автоматизмів.
Лобові частки завжди викликали в дослідників особливий інтерес, однак їхні функції протягом тривалого часу були маловивчені. Насамперед це пов'язано з особливістю клінічної картини уражень: на відміну від інших структур головного мозку, навіть масивні ураження лобових часток не призводять до порушень зору, слуху, тактильної чутливості або рухових функцій. Тому лобові частки спочатку називалися "німими зонами", і тільки набагато пізніше були виявлені справжні наслідки ушкодження лобових часток, а саме порушення складних форм поводження і свідомої діяльності.
З'ясувалося, що поводження хворих не має осмисленого характеру, такі хворі не можуть формувати тверді наміри, вони стають неактивними й неспонтанними. Вони можуть відповідати на прості питання, без проблем виконують звичні дії, однак складні форми діяльності їм не вдаються.
Зникає здатність свідомо ставитися до своїх учинків, критично оцінювати своє поводження. Хворі перестають відчувати невдачі, вагання і внутрішні конфлікти, найчастіше вони перебувають у стані байдужності або ейфорії.
З цього можна зробити висновок про те, що передні "асоціативні" відділи лобових часток мозку тісно пов'язані з вищими психічними функціями.
Loading...

 
 

Цікаве