WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Мислення - Реферат

Мислення - Реферат


Реферат на тему:
Мислення
План
1. Теорія мислення.
2. Розумові процеси.
3. Види мислення.
4. Мислення й лобові частки.
Теорія мислення
Ми починаємо пізнавати навколишню дійсність із відчуттів і сприймання, а потім починаємо мислити, осмислювати. Функцією мислення можна назвати розширення меж пізнання за допомогою виходу за межі чуттєвого сприймання. Мислення дає можливість за допомогою умовиводу розібратися в то^у, шо безпосереднім чином не дається нам у сприйманні.
Завданням мислення є виявлення зв'язків між предметами, відмежування їх від випадкових збігів. Мислення працює з поняттями і бере на себе функції узагальнення й планування.
Психологія мислення як напрямок виникла лише в XX столітті. До цього панувала асоціативна теорія, яка зводила зміст думки до чуттєвих елементів відчуттів, а закономірності протікання мислення - до асоціативних законів.
Чому мислення неможливо звести до асоціативного процесу?
Першою відмінністю є те, що перебіг асоціативного процесу обумовлюється випадковими зв'язками за суміжністю в просторі й часі отриманих вражень, у той час як перебіг розумового процесу регулюється зв'язками предметного змісту.
Друга відмінність полягає в тому, що перебіг асоціативного процесу не осмислюється і не регулюється самим суб'єктом, тобто асоціативний процес позбавлений цілеспрямованості.
Проблеми мислення почали усвідомлюватися з початку XVII століття. Існувала концепція сенсуалізму, основою якої було розуміння свідомості як споглядання. У сенсуалістів був такий принцип: "Немає нічого в розумі, чого не було б у відчуттях". Це стало основою всіх сенсуалістичних теорій, які стверджували таке: усі розумові процеси ґрунтуються на репродукції чуттєвих даних, тобто накопиченого сенсорного досвіду. Ця репродукція відбувається за принципом асоціації.
Щоб пояснити направлений характер мислення, було введене поняття персервації, тобто тенденції уявлень утримуватися. Крайньою формою персервації є нав'язлива ідея. Учений Г. Еббінгауз дав власне визначення мисленню. Він назвав його чимось середнім між гонитвою ідей і нав'язливими уявленнями.
Існувала Вюрцбурзьха школа, яка була не згодна з багатьма ідеями сенсуалізму. Вона вважала, що в мисленні є власний специфічний зміст, який не можна звести до наочно-образного. Але представники цієї школи впадали в іншу крайність. Вони протиставляли "чистій" чуттєвості "чисте" мислення.
Вюрцбурзькою школою було висунуте положення про предметну спрямованість думки і, на противагу до механіцизму асоціативної теорії, підкреслювався направлений характер мислення. Представники Вюрцбурзької школи запропонували концепцію "детермінуючих тенденцій", які й наводять асоціативні процеси до вирішення завдання. Таким чином, завданню ненавмисно приписувалася здатність до самореалізації.
О. Зельц у своєму дослідженні мислення трохи видозмінив концепцію, висловивши думку, що мислення - це ланцюг специфічних операцій, які слугують методами, спрямованими на вирішення завдання. У такий спосіб Зельц показав мислення як "систему рефлексоїдальних сполук". Ця концепція була однаковою мірою механістична, як і асоціативна.
К. Коффка, який був представником школи гештальтпсихології, на противагу до Вюрцбурзької школи, знову повернувся до ідеї чуттєвого споглядання, але вже з іншого погляду. Він вважав, шо мислення - це не оперування відношеннями, а перебудова структури наочних ситуацій. "Напруження проблемної ситуації" породжує перехід однієї нестійкої ситуації в іншу. За допомогою ряду таких переходів відбувається реорганізація структури, яка в остаточному підсумку призводить до вирішення завдання. Виходило, що завдання вирішувалося завдяки Іншому підходу до нього наприкінці роботи.
Керівник радянської школи Л. С, Виготський ототожнював розвиток мислення з розвитком мови й мовлення.
Безсумнівно, що не слово формує поняття, а поняття можна з більшою або меншою точністю сформулювати у слові. Відомий випадок, коли мавпа, навчена мові глухонімих, у відповідь на якийсь, на її думку, негарний вчинок служителя, використовувала слово "брудний". Це слово стало виразником набагато ширшого поняття "незадоволення", що, очевидно, існувало в мавпи ще до навчання.
Розумові процеси
Розумова діяльність людини являє собою вирішення різноманітних розумових завдань, спрямованих на розкриття сутності чого-небудь. Розумова операція - це один зі способів розумової діяльності, за допомогою якого людина вирішує розумові завдання.
Розумові операції різноманітні. Це аналіз і синтез, порівняння, абстрагування, конкретизація, узагальнення, класифікація. Які з логічних операцій застосує людина, залежатиме від завдання й від характеру інформації, яку вона піддає розумовій переробці.
Аналіз - це уявне розчленування цілого на частини або уявне виділення з цілого його аспектів, дій, відношень.
Синтез - зворотний до аналізу процес думки, це поєднання частин, властивостей, дій, відношень в одне ціле. Аналіз і синтез - дві взаємозалежні логічні операції. Синтез, як і аналіз, може бути як практичним, так і розумовим.
Аналіз і синтез сформувалися в практичній діяльності людини. У трудовій діяльності люди постійно взаємодіють із предметами і явищами, їх практичне освоєння і призвело до формування розумових операцій аналізу й синтезу.
Порівняння - це встановлення подібності й розходження предметів і явищ. Порівняння ґрунтується на аналізі. Перш ніж порівнювати об'єкти, необхідно виділити одну або кілька їхніх ознак, за якими буде проводитися порівняння.
Порівняння може бути однобічним, або неповним, і багатобічним, або більш повним. Порівняння, як аналіз і синтез, може бути різних рівнів - поверхневе і глибоке. У цьому випадку думка людини йде від зовнішніх ознак подібності й розходження до внутрішніх, від очевидного до прихованого, від явища до сутності.
Абстрагування - це процес уявного відволікання від певних ознак, сторін конкретного з метою кращого його пізнання. Людина подумки виділяє яку-небудь ознаку предмета і розглядає її ізольовано від усіх інших ознак, тимчасово абстрагуючись від них. Ізольоване вивчення окремих ознак об'єкта при одночасному абстрагувавши від всіх інших допомагає людині глибше зрозуміти сутність речей і явищ. Завдяки абстракції людина змогла відірватися від одиничного, конкретного і піднятися на найвищу ступінь пізнання - наукового теоретичного мислення.
Конкретизація - процес, зворотний до абстрагування і нерозривно пов'язаний з ним. Конкретизація - це повернення думки від загального й
Loading...

 
 

Цікаве