WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Кмин звичайний Carum carvi L - Реферат

Кмин звичайний Carum carvi L - Реферат

Кмин звичайний (Carum carvi L.)Кмин звичайний - дворічна рослина з родини зонтикових. У дикому стані росте майже по всій території колишнього СРСР. Поширений o по лісових галявинах, узліссях, на луках та по балках. Цю рослину культивують для ефірної олії.
Рослина має пряме, гладеньке, порожнисте стебло до 80 см заввишки. Листки трійчастопірчасті, лінійно-ланцетовидні. Квітки білі, на довгих квітконіжках, у складних зонтиках, як у кропу Плід сплюснутий, коричневого кольору Смак кмину пряний, плід запашний Цвіте у червні-липні.
Для виготовлення ліків використовують плоди (насіння) кмину, траву й кореневища. Плоди містять 3-7 % ефірної олії, до складу якої входить 50-65% карвону, 35-55 % лимонену, крім цього, спирти (карвакрол, дигідрокарвсол, нео- та ізогідрокарвсол, дигідропінол) й -ацетальдегід. Після перегонки із водяним паром ефірної олії з насіння можна одержати 14-22 % жирної олії, яка містить до 16 % густої речовини - замінника масла какао. Плоди кмину мають також флавоноїди кверцетин і кемпферол, а трава - ще й ізорамнетин.
Водні та масляні екстракти з насіння, як і всі рослинні гіркоти, мають властивість збуджувати апетит, підвищувати секреторну й моторну функцію шлунка, дещо збільшують жовчовиділення. Одначе основною фармакологічною здатністю насіння рослини вважають спазмолітичну дію на гладенькі м'язи органів травної системи та властивість гальмувати ферментативні процеси при патології цієї системи.
Плоди кмину мають також діуретичну й лактогенну дію, сприяють виділенню слизу та харкотиння.
Галенові препарати кмину застосовують під час спастичних станів і порушень функції кишок (диспепсії різної етіології, ентерити, коліти з метеоризмом, закрепи) Особливо широко їх використовують для лікування дітей та хворих похилого віку.
Найчастіше плоди кмину призначають у комбінації з іншими лікарськими рослинами. Так, ці плоди входять до складу багатьох лікарських зборів: шлункового, вітрогінного, апетитного, послаблюваль-ного і седативного.
При дитячих хворобах, які супроводжуються здуттям живота в дитини, беруть 1 столову ложку цього насіння, варять його в 1 склянці окропу протягом 5-10 хв, підсолоджують цукром і дають дитині пити по 1 чайній ложечці 5-6 разів на день.
Од метеоризму в дорослих кмин краще діє, коли його насіння (2 столові ложки) змішати з насінням кропу (1 чайна ложка), додати стільки ж дрібно порізаних листків деревію та 1 столову ложку вівса, заварити все це 2 склянками окропу, настояти протягом Ю^хв і вживати по 2 столові ложки через кожні 2 год.
Добрим засобом од хронічного метеоризму вважають відвар із суміші таких рослин: насіння кмину - 2 столові ложки, насіння кропу - 1 столова ложка, листків деревію - 2 столові ложки, дрібно порізаної вівсяної соломи - 3 столові ложки, кореня аїру - 1 столова ложка, подрібненого кореня валеріани - 1 столова ложка. Три столові ложки цієї суміші (кожна з горою) заливають 3 склянками сирої води, кип'ятять 15 хв і п'ють по 1 склянці тричі щодня (М. А. Носаль).
В науковій медицині використовують як відхаркувальний, проносний і вітрогінний засіб олію з кмину. Для відхаркування її п'ють по 1 - З краплі на чарку води тричі на день або вживають кминний спирт по 1 чайній ложці 3-4 рази щодня. Кмин входить до складу деяких відхаркувальних препаратів (пектусин), а його насіння - до складу вітрогінного, шлункового та заспокійливого чаїв.
Кмин - дуже поширена в нашій країні харчова пряно-ароматична рослина. Здавна знали і любили його в народі й широко застосовували насіння кмину-для випікання хліба, особливо житнього, виготовлення булочок та млинців, для приготування супів і сиру. Навіть картопля в лушпинні ("мундирах"), відварена з насінням кмину, має особливий аромат і смак. Додають це насіння під час квашення капусти та засолювання огірків, помідорів і вживають у виробництві лікерів. Літнього часу молоду рослину у свіжому вигляді можна використовувати в салатах, взимку - у вигляді порошку, корені - як прянощі.
Салат із кмину з капустою. 20-ЗО г молодих пагінців і листків кмину, 150 г квашеної капусти, 15 г соняшникової олії. Вимитим і дрібно посіченим кмином посипають підготовлену капусту, заправляють її олією.
Порошок кмину з кропом. Висушене насіння кмину змішують порівну із сухою зеленню кропу, подрібнюють за допомогою кавомолки й використовують для заправки м'ясних та овочевих супів.
Супова заправка з кореневищ кмину. Промиті кореневища кмину подрібнюють за допомогою м'ясорубки, кладуть у суп за 5-10 хв до го-товності.
Дуже смачний сир із листками кмину, як солений, так і солодкий: дрібно посічені листки змішують із сиром, додають соняшникової олії й солі або сметани й цукру.
Жінкам, що годують дітей грудним молоком, для збільшення його кількості рекомендують їсти хліб, випечений із кмином, та пити сметану, в якій варився кмин. Спосіб приготування: 1 столова -ложка насіння кмину на 1 склянку сметани, кип'ятити на слабкому вогні 3 хв.
Кминове насіння корисне при судомах, невралгії та хворобах сечо-статевих органів, оскільки воно діє заспокійливо. Його вживають як дієтичний засіб, додаючи як приправу до супу або іншої страви, до хліба й булочок під час випікання.
Нагідки лікарські (Calendula officinalis L.)
Здебільшого ця однорічна рослина вирощується як декоративна. Належить до родини складноцвітих. З лікувальною метою використовують квітки, які зривають із пелюстками і сушать у затінку Цвіте рослина з липня до кінця вересня.
Стебло рослини прямостояче, заввишки ЗО-60 см, гіллясте до самої основи, покрите залозистими волосками. Листки видовжені. Квітки жовті або оранжеві, на довгих ніжках, зібрані на верхівках стебел у кошикуваті суцвіття. Ці кошики великі, з плоскими квітколожами і зеленими обгортками. Обгортка складається з 1-2 рядів зелених продовгувато-ланцетоподібних, на верхівці загострених листочків. Крайові квітки язичкові, серединні - трубчасті, двостатеві, але безплідні і продукують тільки пилок. Плоди-сім'янки, розташовані в 2-3 ряди; зовнішні - серповидні або перснеподібні, великі, середні - більш мілкі, гачкуватої форми.
В медицині використовують висушені квіткові кошики, які заго-товляють в період горизонтального розміщення язичкових квіток. Кошики обривають біля самої основи квітконосної ніжки. Зібрану сировину швидко сушать на відкритому повітрі (у тіні), в добре провітрюваному приміщенні або в спеціальних сушарнях при температурі, не вищій від 45 °С, і посиленій вентиляції.
Квіткові кошики містять близько 3,5 % флавоноїдів (гетерозид ізо-рамнетину), флавохром, флавоксантин, близько 3 % каротиноїдів (каротин, лікопін, віолоксантин, цитраксантин, рубіксантин). Особливо багаті на каротиноїди яскраво забарвлені сорти нагідок. З квіток виділені також вуглеводи парафінового ряду і 2 ситостерини, а в суцвіттях нагідок є аскорбінова кислота, смоли, "До 4 % слизистих речовин, біля 8 % органічних кислот (яблучна, пентадецилова, саліцилова), незначна кількість ефірної олії.
Листки і стебламістять сапоніни (дають при гідролізі олеанову та глюкуронову кислоти), ненасичені тритерпендіоли (арнідіол і фарадіол), до 19% гіркої речовини календену та дубильні речовини.
З коренів нагідок виділені тритерпенові глікозиди (сапоніни), похідні олеанолової кислоти - календулозиди А і В. У насінні знайдена жирна олія, яка складається в основному з гліцеридів лаурииової та пальмітинової кислот.
Експериментальне доведено, що препарати нагідок мають протиза-пальні, бактерицидні, гіпотензивні, седативні властивості; крім того, вони знижують рефлекторну збудливість і посилюють діяльність серця.
А. Д. Турова, досліджуючи настойку календули, призначала її жінкам з гіпертонічною хворобою, що виникла внаслідок клімактеричних або передклімактеричних вегетативних розладів. У результаті впливу препарату на нервову систему знижувалась рефлекторна збудливість, уповільнювався ритм серцевих скорочень. При цьому, зникав головний біль, поліпшувався сон (пригнічувальна дія на центри довгастого
Loading...

 
 

Цікаве