WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Морфо-функціональні особливості лімфатичної системи у ссавців в онтогенезі (бакалаврська робота) - Реферат

Морфо-функціональні особливості лімфатичної системи у ссавців в онтогенезі (бакалаврська робота) - Реферат

просторами і серозними порожнинами, у ендотелії не існує. На препаратах у ендотелії лімфатичних капілярів помітно зиґзаґоподібні, різної величини і форми відкладення, що, мабуть, варто розглядати як границі між клітинами [дод.1].
У них всмоктуються з тканин колоїдні розчини білків, за рахунок чого здійснюється додатковий дренаж тканин: всмоктування води і розчинених у ній речовин, видалення зруйнованих клітин, мікробних тіл і т.д. Мікроворсинки ендотеліальних клітин довші, ніж у кровоносних капілярів, і спрямовані не тільки в порожнину капіляра, але і назовні - в основну проміжну речовину сполучної тканини. Щілини між ендотеліоцитами, що досягають 12 нм у ширину, поряд із процесом піноцитозу забезпечують поглинання коренями лімфатичної системи часток з навколишніх тканин. Спадінню лімфокапілярних судин перешкоджають тісно з ними зв'язані сполучнотканинні волокна, що виконують функцію розтяжок. Лімфатичні капіляри утворюють у всіх органах і тканинах різноманітні капілярні лімфатичні мережі, або сплетення, петлі яких лежать в одній або декількох площинах в залежності від будови і форми органів.
Нервові волокна супроводжують лімфатичні капіляри або частіше перетинають їх. Іноді вони обплітають капіляр у вигляді кілець або спіралі. Число нервових елементів, тим або іншим способом пов'язаних з капілярами, коливається в широких межах і не залежить від їхнього діаметра. В одних випадках - це одиничні нервові волокна, в інші - кількість їх може бути досить значною [дод.2].
Нервові волокна, що супроводжують і перетинають капіляр, або знаходяться на дуже незначній відстані від клітин ендотелію, або безпосередньо прилягають до них. В останньому випадку (особливо при перетинанні) в області контакту нерідко змінюється форма ендотеліальних клітин .
У деяких органах (надгортанник і ін.) по ходу лімфатичних судин і капілярів зустрічаються окремі нейрони або мікроганглії. Вони знаходяться в складі нервових стовбурів або поза ними, розташовуючись або уздовж капіляра, або в куті, утвореному його розгалуженнями. Мікроганглій й окремі нейрони звичайно впритул прилягають до стінки лімфатичного капіляра. При цьому капсули деяких нервових клітин стикаються з ендотелієм.
Крім нервових волокон і нейронів, з лімфатичними капілярами зв'язані численні нервові закінчення.
Таким чином, початкові відділи лімфатичної системи мають добре виражену спеціальну іннервацію. Тісний взаємозв'язок їх з нервовими елементами обумовлений необхідністю рецепції і регулюючого впливу з боку нервової системи стосовно різних процесів, що тут протікають, (усмоктування тканинної рідини, регуляція лімфовідтоку, зміна просвіту судин і капілярів і т.п.).
3.1.2. ЛІМФАТИЧНІ ПОСТКАПІЛЯРИ
Наступна структурна ланка лімфатичних шляхів - лімфатичні посткапіляри, що містять клапани і переходять у лімфатичні судини, що стосовно органів поділяються на внутрішньорганні та позаорганні, а в залежності від глибини залягання в органах - на поверхневі і глибокі. Вони характеризуються значною кількістю клапанів, що перешкоджають зворотному потоку лімфи.
Просуванню лімфи сприяють анастомози між лімфатичними судинами і пристосування для депонування рідини у вигляді легко збільшуючих свої ємності судинних сплетінь. До числа факторів, що забезпечують рух лімфи, можна також віднести енергію лімфоутворення, що обумовлена безперервністю надходження рідини з тканин тіла в лімфокапілярні судини, активне скорочення елементів стінки, моторику тіла, зсув внутрішніх органів, рух серця, судин. По судинах лімфа разом з речовинами, що утримуються в ній, тече до лімфатичних вузлів, а від них до великих лімфатичних судин - стовбурів і проток.
3.1.3. КЛАСИФІКАЦІЯ, БУДОВА ТА ФУНКЦІЇ ЛІМФАТИЧНИХ ВУЗЛІВ
Лімфатичні вузли утворюють більше 50 груп. Вага тканини лімфатичних вузлів складає один відсоток ваги тіла.
В залежності від області лімфозбору виділяють вісцеральні, соматичні (парієтальні) і змішані вузли. Вісцеральними є вузли, до яких лімфа надходить від внутрішніх органів (трахеобронхіальні й ін.). Вузли, що приймають лімфу від опорно-рухового апарата, називають соматичними (підколінні, ліктьові), а вузли, що збирають лімфу від стінок порожнин- парієтальними. Лімфатичні вузли, до яких лімфа надходить як від органів, так і від елементів соми, є змішаними (глибокі шийні вузли).
Лімфатичні вузли різних органів і частин тіла мають локальні розходження, однак улаштовані за загальним планом [дод.3]. Вузол покритий сполучнотканинною капсулою, що має перегородки - трабекули. Паренхіма вузла утворює коркову речовину, що містить лімфатичні фолікули, і мозкову речовину у вигляді тяжів. Капсула і трабекули відділені від коркової і мозкової речовини (паренхіми вузла) щілинами -синусами. У складі останніх виділяють крайовий (під капсулою), проміжні (уздовж трабекул), ворітній. У крайовий синус відкриваються лімфатичні судини, що приносять, а з ворітного синуса починаються лімфатичні судини, що виносять. Коркова речовина у вісцеральних лімфатичних вузлах займає більшу площу, ніж у соматичних. Вузли різних груп відрізняються і по своєму клітинному складі. Материнських клітин (гемоцитобластів), що визначають інтенсивність лімфопоезу, у молодому віці відносно більше в соматичних вузлах, у літньому і старечому - у вісцеральних. Загальний план будови лімфатичного вузла однаковий для людини й інших ссавців.
Лімфатичні вузли як біологічні та механічні фільтри виконують бар'єрно-елімінативну, кровотворну, моторну та адсорбційну функції. Особливо важлива активна бар'єрно-елімінативна функція лімфатичних вузлів - здатність ретикулярних та ендотеліальних клітин поглинати сторонні частинки. Дуже велика роль лімфатичних вузлів в системі захисту організму. В них відбувається утворення лімфоцитів, які надходять в лімфу, а потів і в кров і ведуть боротьбу з бактеріями, які потрапили в організм. Крім того, в лімфатичних вузлах затримуються бактерії, які потрапляючи в організм викликають інфекційні захворювання. Отрута, яку вони виділяють знешкоджується, а самі бактерії піддаються фагоцитозу. В цій боротьбі з інфекцією вузли також набувають змін: вони збільшуються в розмірах, іноді стають болючими, а іноді піддаються гнійному розпаду.
3.1.4. ЛІМФАТИЧНІ СУДИНИ
Відомо, що в лімфатичних судинах рідина тече в одному напрямку від органа до регіональних лімфатичних вузлів. Зворотній течії протистоїть добре розвинений клапанний апарат.
Стосовно лімфатичних вузлів лімфатичні судини поділяються на ті, що приносять і ті, що відносять. Великі лімфатичні судини, що супроводжують артерії і вени, називають колекторними лімфатичними судинами. Минаючи на своєму шляху останню групу лімфатичних вузлів і збираючи лімфу від великих частин тіла (кінцівки,голова, внутрішні органи), колектори формують лімфатичні стовбури, що, зливаючи, утворять лімфатичні протоки, що впадають у венозні кути або в кінцеві відділи утворюючих їх вен. Лімфатичні судини мають внутрішню, середню і зовнішню оболонки.
Внутрішня оболонка складається з одного шару ендотеліальних клітин і
Loading...

 
 

Цікаве