WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Органи відчуття: нюх, смак, дотик, зір, слух, рівновага і положення тіла в просторі. Та їх захисні реакції - Реферат

Органи відчуття: нюх, смак, дотик, зір, слух, рівновага і положення тіла в просторі. Та їх захисні реакції - Реферат


Реферат на тему:
Органи відчуття: нюх, смак, дотик, зір, слух, рівновага і положення тіла в просторі. Та їх захисні реакції.
ПЛАН
Вступ
1. Коротка характеристика видів чутливості
2. Будова і функції органу зору. Захисні реакції, гігієна.
3. Будова і функції органу слуху. Захисні реакції, гігієна.
4. Вісцеральний та шкірний аналізатор
Висновок
Використана література
ПЛАН
Людина отримує різноманітну інформацію про навколишній світ, сприймає всі його різноманітні сторони за допомогою сенсорної системи чи органів чуття.
З позицій безпеки життєдіяльності особливо важливим є те, що органи відчуття сприймають і сигналізують про різноманітні види і рівні небезпеки. Отримана інформація передається в мозок людини; він її аналізує, синтезує і видає відповідні команди виконавчим органам. Залежно від характеру одержуваної інформації, її цінності буде визначатися наступна дія людини. Водночас, для з'ясування засобів відображення у свідомості людини об'єктів і про-цесів, що відбуваються в зовнішньому середовищі, необхідно знати, яким чином улаштовані органи чуття, і мати уявлення про їх взаємодію.
Історія науки про закономірності і механізми формування органів чуття пройшла довгий шлях свого розвитку й зумовлена складним, комплексним характером цих знань. Комплексний підхід до вирішення цих проблем пояснюється тим, що для розуміння засобів відображення зовнішнього світу необхідно мати знання з різних наук: анатомії, фізіології, психології, біофізики, біохімії і навіть та-ких фундаментальних наук, як фізика, хімія і математика.
Сучасний етап розвитку фізіології органів чуття пов'язаний з іменами таких учених, як І. М. Сєченов (1829-1905) та І. П. Павлов (1849-1936). І. П. Павлов розвинув працю І. М. Сєченова про рефлекси головного мозку, створив вчення про аналізатори як сукупність нервово-рецепторних структур, що забезпечують сприйняття зовнішніх подразників, трансформацію їхньої енергії у процес нервового збудження і проведення його в центральну нервову систему.
Сучасна наука про відчуття використовує декілька термінів, дуже близьких за значенням: "органи чуття", "аналізатори", "аферентні системи", "сенсорні системи", що часто розглядаються як рівнозначні. У сучасній фізіології, враховуючи анатомічну єдність і спільність функцій, розрізняють вісім аналізаторів. Проте в системі взаємодії людини з об'єктами навколишнього середовища головними або домінуючими при виявленні небезпеки все ж таки виступають зоровий, слуховий та шкірний аналізатори. Інші виконують допоміжну, або доповнюючу, функцію. Водночас необхідно враховувати також і ту обставину, що в сучасних умовах є ціла низка небезпечних чинників, що створюють надзвичайно важливу біологічну дію на людський організм, але для їхнього сприйняття немає відповідних природних аналізаторів. (1)
1. Органи відчуття
Кожен аналізатор складається із сприймаючих утворень (рецепторів), що відходять від них нервів і відповідних ділянок кори і підкірки головного мозку, де відбуваються остаточні аналіз і синтез збудження і формування наших відчуттів. Як бачимо, органи чуття є периферичними частинами аналізаторів. Вони обумовлюють наступні основні види чутливості: нюх, смак, дотик, зір, слух, рівновага і положення тіла в просторі.
Нюх - процес сприйняття запахів речовин. Елементи, що сприймають запахи речовин, розташовані в слизистій оболонці верхньої і частково середньої носових раковин. Ці елементи представлені нюховими клітками, рецепторами. Рецепторні клітки мають короткі (15- 20 мкм) периферичні відростки і довгі центральні. Тіла цих кліток знаходяться в товщі слизистою, поверхня якої складає 240- 500 мм2. Нюхові рецептори складають орган хімічного відчуття. У людини їх близько 40 млн., а у собак, наприклад, у багато разів більше (близько 225 млн.). Цим пояснюються високі здібності собак уловлювати запахи.
Периферичні відростки нюхових кліток закінчуються булавоподібними потовщеннями. Ці потовщення на своїй вершині містять 10- 12 загострених волосків, що складаються з 9 пар ниток. Нюхові волоски є своєрідними антенами, що активно взаємодіють з молекулами пахучих речовин.
Вважається, що молекули пахучих речовин осідають на поверхні слизистої носових раковин і розчиняються у секреті залоз, які теж розташовані в слизистій носа. Розчинені таким чином речовини дратують нюхові волоски і булавоподібні потовщення. Звідси імпульси поступають по нюхових нервах в центри нюху головного мозку, розташовані в проміжному мозку і корі. Там формується відчуття запаху речовин що вдихаються.
Система нюхових рецепторів, нюхових нервів і центрів нюху складає аналізатор нюху. Цей аналізатор менш важливий для життя людини, ніж зір і слух. Втрата нюху виявляється в неможливості відчувати запахи речовин в повітрі (а вони можуть виявитися небайдужими для здоров'я), розпізнавати їжу, що зіпсувалася. Для працівників парфюмерної, харчової промисловості, сфери живлення втрата нюху може стати причиною зміни професій.(2)
Смак - процес сприйняття смакових властивостей речовин, що потрапляють на рецептори слизистої мови і порожнини рота. Життєва роль смакових відчуттів, як і нюхових, менше, ніж зорових і слухових. Проте вони не втратили свого значення, оскільки забезпечують визначення якості споживаної їжі, сприяють поліпшенню апетиту.
Сприйняття смаку обумовлене смаковими сосочками з нирками, розташованими в слизистій мови. У дітей, а іноді і у дорослих смакові нирки знаходяться на губах, надгортаннику і навіть на голосових зв'язках. Смакових нирок у людини близько 2 тис. Вони мають напівкруглу форму і складаються з подовжених, щільно прилеглих один до одного смакових і опорних кліток. На одному з кінців кліток є 40-50 якнайтонших ворсинок. На поверхні смакових кліток починаються нервові волокна. Вважають, що речовини їжі осідають на поверхні ворсинок смакових кліток і викликають їх роздратування. Збудження із смакових рецепторів цибулин передається через волокна язичного нерва в міст і довгастий мозок, а звідти - до зорових горбів і кори великого мозку. Там формується сприйняття у вигляді різних смакових відчуттів. Вся ця система складає аналізатор смаку. Він здійснює аналіз смакових якостей харчових речовин.
Чутливість рецепторів неоднакова по всій поверхні мови" Так, найбільша чутливість до солодкого - на кінчику язика, до гіркого - на корінні, до кислого - на краях, до солоного - на кінчику і краях. Дотик виникає при роздратуванні рецепторів шкіри, слизистих оболонок. Як подразники виступають дотики, тиск, тепло або холод, інші дії. Користуючись дотиком, ми можемо визначати такі фізичні властивості предметів, як форма, твердість - м'якість, гладкість - шорсткість, тепло - холод і похідні від них. Больові відчуття можна розглядати як одну з форм дотику.(11)
Рецептори розташовані в епідермісі і власне шкірі. Будова їх неоднакова. Найбільший учений у області гістології нервової системи А. С. Догель (1852-1922) виділяв не менше 14 видіврецепторів. Вони мають форму пластинок, дисків, нагадують колби і відрізняються не тільки формою, але і по функціях. Одні сприймають дотик, інші тиск, холод, тепло, біль. Інші рецептори здатні одночасно сприймати механічні і температурні роздратування.
Навколо волосяних сумок шкіри розташовані дуже чутливі рецептори, що уловлюють невелике відхилення волосків при ніжному торканні до них. Найбільшою чутливістю володіють нервові закінчення кінчиків язика, губ, меншої - кінчики пальців рук, долонь. Низькою чутливістю до дотиків володіє шкіра спини, стоп, живота.
Нервовий механізм дотику наступний. Збудження, що виникає в нервових рецепторах, поступає по
Loading...

 
 

Цікаве