WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Особливості біологічного землеробства за екстремальних погодних умов - Реферат

Особливості біологічного землеробства за екстремальних погодних умов - Реферат


Реферат на тему:
Особливості біологічного землеробства за екстремальних погодних умов
Одним із пріоритетних напрямів виходу України з економічної кризи є зростання ефективності сільськогосподарського виробництва і реалізація продукції на світовому ринку. Нині виробництво конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції можливе лише на основі всезростаючої культури землеробства. Підвищення родючості грунтів є необхідною умовою для запровадження передових агротехнологій при раціональному використанні місцевих грунтово-кліматичних ресурсів, засобів інтенсифікації та системи сівозмін [1].
Сучасні економічні умови спонукають до пошуку технологій, побудованих на самозабезпеченні і самовідновленні енергетичних ресурсів для економічно відновлюваного функціонування агросистем.
Зниження врожаю низки культур за беззмінного вирощування (що часто простежується в останнє десятиріччя!) є наслідком однобічного використання поживних речовин грунту, нагромадження в ньому шкідників і збудників хвороб, а також різних токсичних речовин - продуктів життєдіяльності рослин і ґрунтових мікроорганізмів. У сучасному землеробстві з поглибленням процесів спеціалізації та концентрації виробництва роль сівозмін зростає. Ні добрива та зрошення, ні пестициди, що застосовуються при вирощуванні сільськогосподарських культур, не дають можливості повністю уникнути бур'янів, шкідників та хвороб. Крім того, на дуже удобрених, зрошуваних ділянках створюються сприятливіші умови для розвитку бур'янів і хвороб [4].
Висока аграрна освоєність та розораність земельного фонду, екстенсивне господарювання і деградація сільськогосподарських угідь призводить до надзвичайно низького рівня їх продуктивності. Виробництво валової продукції сільського господарства в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь в Україні в останні роки становило в середньому 270 євро, тоді як у країнах-членах ЄС - понад 2 тис. євро. Тобто землемісткість вітчизняного сільського господарства в середньому у 8 разів вища, ніж у країнах Євросоюзу.
Недостатня кількість інформації та наукового обгрунтованого тлумачення причин негативних наслідків порушення правил чергування культур, значне збільшення кількості бур'янів, шкідників та хвороб, що призводить не лише до зниження врожаю, а й до погіршення його якості.
Вчені науково-дослідних установ Української академії аграрних наук переконливо довели, що науково обґрунтована сівозміна є основою землеробства, запорукою його стабільності, оскільки істотно впливає на водний, поживний, біологічний режими грунту, на швидкість детоксикації шкідливих речовин, які надходять у грунт при його сільськогосподарському використанні. Розроблено і рекомендовано системи сівозмін для господарств різної спеціалізації, що ґрунтуються на зональному принципі розвитку землеробства [4, 5].
Наші багаторічні дослідження показали, що перехід до екологічно збалансованих систем землеробства повинен супроводжуватись запровадженням біологізованих сівозмін, побудованих за принципом плодозміни. За таких умов ефективно використовуються грунтово-кліматичні ресурси, запаси продуктивної вологи, поліпшується родючість ґрунту і зростає продуктивність ріллі, усувається ґрунтовтома, запобігаються ерозійні процеси [1].
Статистика останнього десятиріччя свідчить про незаперечну залежність продуктивності землеробства від примх природи. Саме на цей період тут припадає близько 80% вегетаційних періодів з екстремальними погодними умовами.
Глобальні кліматичні зміни за останнє 100-річчя охопили всю планету, адже середня температура за цей час на Землі підвищилась на 0,5-0,7 °С, в Україні - на 0,5°С.
Орієнтовні підрахунки показують, що загальний вихід соломи в Україні може становити 50-60 млн. т, що прирівнюється до 200-240 млн. т підстилкового гною. У сучасних умовах може бути не задіяно для тваринництва й інших потреб до 30-40 млн. т соломи. Беручи до уваги, що в кожній її тонні міститься 35-40 кг вуглецю, 5 кг азоту, 2,5 кг фосфору та 8 кг калію, з внесеною соломою в кількості 30 млн. т до ґрунту повертається 1,2 млн. т вуглецю, 150 тис. т азоту, 75 тис. т фосфору і 24 тис. т калію [2,3].
У польових сівозмінах Полісся і Лісостепу України солому найдоцільніше вносити під просапні культури - картоплю, цукрові буряки, кукурудзу, а в умовах достатнього зволоження навіть під озимі зернові [3, 4].
У світовій практиці залишення вторинної продукції в полі є звичайним явищем і воно закладено поряд із зеленим удобренням у технологічні процеси альтернативного або "біологічного" землеробства, поширеного у країнах Західної Європи.
За підрахунками фахівців, для забезпечення бездефіцитного балансу гумусу в Україні необхідно щорічно виробляти близько 300 млн. т органічних добрив. За рахунок внесення підстилкового гною, приорювання соломи та сидератів вихід органічних добрив становитиме не менше 120 млн. т, або майже 5,0 т/га посівної площі [3].
Сучасна науково обґрунтована система біологічного землеробства зорієнтована на зберігання ресурсів та енергії і забезпечення максимальної продуктивності сільськогосподарських культур відповідно до грунтово-кліматичних особливостей зони. Оскільки ж вона реалізується в конкретному господарстві, сівозміні і полі, то головне її завдання - раціональне використання кожного гектара ріллі та агрокліматичних ресурсів.
Багаторічні польові і лабораторні
Loading...

 
 

Цікаве