WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Загальна організація рослинної клітини. Морфологія коріння. Типи кореневих систем - Реферат

Загальна організація рослинної клітини. Морфологія коріння. Типи кореневих систем - Реферат


РЕФЕРАТ З БІОЛОГІЇ
на тему:
Загальна організація рослинної клітини. Морфологія коріння. Типи кореневих систем
ПЛАН
1) Загальна організація рослинної клітини.
2) Морфологія коріння. Типи кореневих систем
1) Загальна організація рослинної клітини
Клітини різняться за розмірами, формою, особливостями організації, функціями. За формою клітини бувають: циліндричні і кубічні (епітеліальні тканини), дископодібні (еритроцити), кулясті (яйцеклітини), видовжені і веретеноподібні (м'язові), зірчасті (нервові) тощо. Серед клітин трапляються і такі, що не мають сталої форми. Це так звані амебоідні клітини (наприклад, лейкоцити).
Більшість клітин багатоклітинного організму мають розміри від 10 до 100 мкм, а найдрібніші - 2-4 мкм. Великі розміри мають деякі рослинні клітини з великими вакуолями в цитоплазмі: клітини м'якоті кавуна, лимона (їх можна бачити неозброєним оком).
Зовні клітина вкрита плазматичною мембраною, або зовнішньою клітинною мембраною
Однією з основних властивостей біологічної мембрани є її вибіркова проникність (напівпроникність) - деякі речовини проникають крізь неї важко, інші - легко і навіть у бік вищої концентрації. Так, для більшості клітин концентрація іонів Na+ всередині клітини значно нижча, ніж у навколишньому середовищі. Для іонів К+ характерне протилежне співвідношення: їх концентрація всередині клітини вища, ніж зовні. Тому іони Na+ завжди намагаються проникнути в клітину, а іони К+ - вийти назовні. Вирівнюванню концентрацій цих іонів перешкоджає особлива система клітинної мембрани, яка виконує роль насоса, що відкачує іони Na+ з клітини й одночасно накачує іони К+ всередину (так званий натрійкалієвий насос).
Внутрішній вміст клітини (протоплазма) ділиться на цитоплазму і ядро. Цитоплазма є основною за об'ємом частиною клітини. За фізичними властивостями це напіврідка маса колоїдної структури, в якій містяться органели клітини мембранної (ендоплазматична сітка, мітохондрії, пластиди, комплекс Гольджі, лізосоми) і немембранної (рибосоми, центріолі клітинного центру) будови.
Пластиди - органели, специфічні для рослинних клітин, а в клітинах тваринних організмів, бактерій, синьозелених водоростей і грибів їх немає. У клітинах вищих рослин міститься від 10 до 200 пластид розміром 3-10 мкм, більшість із них має форму двоопуклої лінзи (трапляються у формі паличок, пластинок, лусок і зерен).
Залежно від характеру пігменту розрізняють: хлоропласти (гр. chioros - зелений) - зеленого кольору, хромопласти - жовтого, оранжевого і червоного кольорів і лейкопласти - безбарвні пластиди. У процесі розвитку рослин пластиди одного типу можуть перетворюватися на пластиди іншого типу. Це явище поширене в природі й особливо помітне під час достигання плодів, коли змінюється їхнє забарвлення. У більшості водоростей пластиди представлені хроматофорами (у клітині він зазвичай один, значних розмірів і має форму сітки, чаші, спіральної стрічки або зірчастої пластинки).
Внутрішня будова пластид досить складна (мал. 6). У хлоропластах є власні рибосоми, ДНК, РНК, включення жиру, зерна крохмалю. Зовні хлоропласти вкриті двома мембранами, всередині заповнені напіврідкою речовиною (строма), в якій містяться особливі, властиві тільки хлоропластам структури - грани. Грани (розміром близько 1 мкм) - пакети круглих плоских мішечків (тилакоїдів), складених подібно до стовпчика монет перпендикулярно до широкої поверхні хлоропласта. Тилакоїди сусідніх гран сполучені між собою мембранними каналами (міжгранні ламели) в єдину взаємозв'язану систему. Хлорофіл розміщений у певному порядку на поверхні і в товщі цих мембранних структур хлоропласта. Число гран у хлоропластах різне. Наприклад, у клітинах овочевої культури шпинату кожний хлоропласт містить 40-60 гран.
Подібно до інших органел хлоропласти не закріплені в певних місцях, а здатні змінювати своє положення в клітині шляхом пасивного переміщення разом з течією цитоплазми або шляхом активного орієнтованого переміщення. Активний рух хлоропластів особливо чітко простежується в разі значного посилення однобічного освітлення. При цьому хлоропласти скупчуються біля бічних стінок клітини й орієнтуються до джерела світла ребром. У разі слабкого освітлення хлоропласти орієнтуються більшою площиною до світла й розміщуються вздовж стінки клітини, яка обервена до світла. За освітлення середньої сили вони займають серединне положення. Цим забезпечуються найсприятливіші умови для процесу фотосинтезу.
Мал. 6. Схема субмікроскопічної будови хлоропласта:
1 - строма; 2 - ламели; 3 - грав й; 4 - оболонка
Складна внутрішня просторова організація структурних елементів хлоропласта сприяє ефективному поглинанню і використанню променистої енергії, а також розмежовує в часі і просторі численні й різноманітні реакції, які в сукупності становлять процес фотосинтезу. Відомо, що залежні від світла (світлові) реакції цього процесу відбуваються лише в тилакоїдах, а біохімічні (темнові) реакції - в стромі хлоропласта.
Молекула хлорофілу дуже подібна до молекули гемоглобіну й відрізняється від останньої в основному тим, що розміщений у центрі молекули гемоглобіну атом заліза замінений у молекулі хлорофілу на атом магнію.
У природі трапляються чотири типи хлорофілу: a, b, c, d. Хлорофіли aib містяться у вищих рослинах і зелених водоростях, діатомові водорості містять хлорофіли а і с, червоні - aid. Краще за інші вивчено хлорофіли aid (вперше їх розділив російський учений М. С. Цвєт на початку XX ст.).
Крім цих хлорофілів існує чотири види бактеріохлорофілів - зелених пігментів пурпурових і зелених бактерій - a, b, c, d. Більшість фотосинтезуючих бактерій містять бактеріохлорофіл а, деякі - бактеріохлорофіл Ь, зелені бактерії - с і d. Хлорофіл має здатність досить ефективно поглинати променисту енергію і передавати її іншим молекулам. Завдяки цій здатності хлорофіл є єдиною структурою на Землі, яка забезпечує процес фотосинтезу. Пластидам, подібно до мітохондрій, властива автономія в клітині. Вони мають свою власну спадкову інформацію, закодовану у вигляді послідовності нуклеотидів кільцевої молекули ДНК, як і у прокаріотів. Вони мають і власний білоксинтезуючий апарат, за допомогою якого синтезують специфічні білки, що входять до складу їхніх мембран. Як і мітохондрії, пластиди розмножуються поділом.
Поряд із фотосинтезом у хлоропластах відбувається синтез інших речовин, таких як білки, ліпіди, деякі вітаміни.
Завдяки наявності в пластидах ДНК вони відіграють певну роль у передаванні спадкових ознак (цитоплазматична спадковість).
Комплекс Гольджі, або внутрішній сітчастий апарат (див. мал. 1, поз. 7), під оптичним мікроскопом має форму сітки або зігнутих паличкоподібних тілець, розміщених навколо ядра. Трапляється в усіх клітинах тварин і рослин. Особливо добре його видно в нервових клітинах. Під електронним мікроскопом виявлено, що ця органела утворена гладенькими мембранами, які розміщені паралельно одна одній і утворюють системутрубочок з міхурцями різного розміру на кінцях. Розміри дрібних міхурців - 20-30 нм, великих - до 2000 нм.
Основна функція комплексу Гольджі - виведення синтезованих клітиною речовин. Ці речовини транспортуються по канальцях ендоплазматичної сітки і нагромаджуються у міхурцях комплексу Гольджі. Звідси вони або виводяться з клітини назовні, або використовуються в процесі життєдіяльності клітин. У комплексі також відбувається концентрування речовин (наприклад, барвників), які надходять у клітину ззовні і мають бути виведені з неї. Крім того, комплекс Гольджі бере участь у синтезі тих хімічних сполук, з яких будується клітинна мембрана.
Клітини можуть переміщуватися за допомогою спеціальних органел, до яких належать війки і джгутики. Війки клітин завжди численні (у найпростіших кількість їх досягає сотень і тисяч), а довжина становить 10-15 мкм. Джгутиків найчастіше буває 1-8, їх довжина становить 20- 50 мкм. Будова війок і джгутиків клітин як рослинних, так і тваринних організмів подібна. За допомогою електронного мікроскопа виявлено, що уздовж них проходять мікротрубочки, дві з яких розміщені в центрі, а навколо них по периферії лежить ще 9 пар мікротрубочок. Уся ця
Loading...

 
 

Цікаве