WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Значення бактерій у природі та господарській діяльності людини. Основні родини класу однодольних. Морфологічна будова квітки. Гриби-паразити сільськог - Реферат

Значення бактерій у природі та господарській діяльності людини. Основні родини класу однодольних. Морфологічна будова квітки. Гриби-паразити сільськог - Реферат


КОНТРОЛЬНА РОБОТА
на тему:
Значення бактерій у природі та господарській діяльності людини. Основні родини класу однодольних. Морфологічна будова квітки. Гриби-паразити сільськогосподарських культур
ПЛАН
1.Значення бактерій у природі та господарській діяльності людини
2.Основні родини класу однодольних.
3.Морфологічна будова квітки.
4.Гриби-паразити сільськогосподарських культур
1.Значення бактерій у природі
та господарській діяльності людини
Важлива роль багатьох видів бактерій зумовлена їх участю у процесах гниття та різних типів бродіння, тобто у виконанні санітарної ролі на Землі. Бактерії також мають велике значення у колообігу вуглецю, кисню, водню, азоту, фосфору, сірки, кальцію та інших елементів. Багато видів.бактерій сприяють активній фіксації атмосферного азоту і переводять його в органічну форму, що підвищує родючість грунтів. Особливо велике значення мають бактерії, що розкладають целюлозу й пектинові речовини, які є основним джерелом вуглецю для життєдіяльності мікроорганізмів грунту.
Сульфатредукуючі бактерії беруть участь в утворенні нафти і сірководню в лікувальних грязях, грунтах і морях. Так, насичений сірководнем шар води в Чорному морі є результатом життєдіяльності сульфатредукуючих бактерій. Діяльність цих бактерій у грунтах призводить до утворення соди і содового засолювання грунтів. Сульфатредукуючі бактерії переводять поживні речовини в грунтах рисових плантацій у форму, доступну для коренів цієї культури. Ці бактерії можуть спричинювати корозію металевих підземних і підводних споруд.
Завдяки життєдіяльності бактерій грунт звільняється від багатьох шкідливих продуктів і насичується цінними поживними речовинами. Бактерійні препарати успішно використовують для боротьби з багатьма видами комахшкідників (кукурудзяним метеликом та ін.).
Багато видів бактерій використовують у різних галузях промисловості для добування ацетону, етилового й бутилового спиртів, оцтової кислоти, ферментів, гормонів, вітамінів, антибіотиків, білкововітамінних препаратів тощо.
Завдяки успіхам генної інженерії нині з'явилась можливість широко використовувати кишкову паличку для вироблення інсуліну, інтерферону, а водневі бактерії - для одержання кормового й харчового білків. Без бактерій неможливі процеси дублення шкіри, сушіння листків тютюну, виготовлення шовку, каучуку, оброблення какао, кави, мочіння конопель, льону та інших лубоволокнистих рослин, квашення капусти, очищення води, вилужування металів тощо.
2.Основні родини класу однодольних
Відділ квіткових поділяють на два класи: дводольні, чисельністю 180 тис. видів, що об'єднані в 10 тис. родів і 325 родин, і однодольні - 60 тис. видів, 3 тис. родів, 65 родин.
До основних родин класу однодольних відносять: родини конвалієві, лукові, пальмові, злакові.
Даний клас однодальних розвивався у крейдовому періоді мезозойської ери. Сучасні систематики вважають, що однодольні виникли від дводольних, відділившись на ранніх етапах еволюції як самостійна гілка. Потім обидва класи розвивались паралельно і незалежно один від одного.
Основні характерні ознаки класу однодольних наведені в табл. 1, з якої видно, що між ними є чіткі відмінності. Проте можливі винятки, тому для розпізнавання класів потрібен комплекс ознак.
Класи дводольних і однодольних поділяють на порядки, а їх, у свою чергу, на родини. Більшість представників, що мають велике практичне значення, належать до родин хрестоцвітих (капустяних), розоцвітих (розових), бобових, пасльонових, складноцвітих (айстрових) з класу дводольних; злакових і лілійних з класу однодольних.
Таблиця 1. Характерні ознаки класів однодольних і дводольних
Орган, процес Дводольні Однодольні
Насіння Зародок з двома сім'ядолями Зародок з однією сім'ядолею
Коренева система Стрижнева Мичкувата
Стебло Дерев'янисте, трав'янисте, провідні пучки з камбієм, розміщені правильним колом у стеблі Трав'янисте (рідко дерев'янисте), провідні пучки без камбію, розкидані по стеблу
Листок Простий або складний, цілокраій або надрізаний Простий, цілокраій
Жилкування Сітчасте Паралельне або дугове
Квітка Чотири, п'ятичленна Тричленна
Запилення Комахами (здебільшого) Вітром (здебільшого)
3.Морфологічна будова квітки
Квітка (мал. 1) - це вкорочений, видозмінений і обмежений у рості пагін, що несе оцвітину, тичинки, маточку (чи маточки). Будова квіток у всіх квіткових рослин подібна, а форма - різноманітна. У цьому виявляється ідіоадаптація - пристосування до різних способів запилення.
Квіткою закінчується головне стебло або бічні. Безлисту частину стебла під квіткою називають квітконіжкою.
Схему розміщення окремих частин квітки часто подають у вигляді діаграми - напівсхематичної проекції на горизонтальну площину контурів найголовніших складових квітки (наприклад, проекція тичинки іде по пиляку, маточки - по зав'язі тощо; див. мал. 1, в).
Ботаніки часто користуються скороченим записом морфологічної будови квітки - формулою. Для написання і правильного читання формули квітки того чи іншого виду рослин треба користуватись загальноприйнятими умовними позначеннями частин квітки. Так, оцвітину позначають літерою О, чашолистки - Ч, пелюстки - П, тичинки - Т, маточку - М. Кількість частин квітки позначають відповідними числами. Якщо частин квітки більш як 12, пишуть знак нескінченності °°. Щоб показати, що частини квітки зрослися, число цих частин беруть у дужки; верхню зав'язь показують рискою і над нею записують число маточок; нижню - також рискою, записуючи число маточок під рискою.
Мал. 1. Схема будови квітки (а), поздовжній розріз зав'язі (б) та діаграма квітки (е):
1 - приймочка; 2 - стовпчик; З - маточка; 4 - зав'язь; 5 - квітколоже; 6 - квітконіжка; 7 - чашолисток; 8 - пелюстка; (7, 8 - оцвітина); 9 - пиляк; 10 - тичинкова нитка; 11 - тичинка; 12 - пилкова трубка; ІЗ - халаза; 14 - зародковий мішок; 15 - порожнина зав'язі (гніздо); 16 - стінка зав'язі; 17 - сім'яніжка; 18 - нектарник; 19 - мікропіле (пилковхід); 20 - інтегументи; 21 - яйцеклітині; 22 - вторинне ядро; 23 - нуцелус; 24 - насіннєвий зачаток; 25 - стебло; 26 - приквітки; 27 - покривний листок
У сидячих квіток квітконіжки немає або вона дуже вкорочена. Квітконіжка переходить в укорочену вісь квітки, її стеблову частину - квітколоже. Форма квітколожа може бути видовженою, опуклою, плоскою, ввігнутою. На квітколожі розміщені усі частини квітки: чашолистки і пелюстки, тичинки і маточка (маточки).
Чашолистки і пелюстки становлять частину квітки, яку називають оцвітиною.
Сукупність пелюсток квітки називають віночком. Розміри, будова, забарвлення віночка різноманітні, що пов'язано з біологією запилення. У вітрозапильних рослин віночок відсутній або недорозвинений. Пелюстки віночка можуть бути вільні (жовтець, яблуня), тоді віночок називають роздільнопелюстковим, або зрослі (дзвоники, тютюн), тоді віночок називають зрослопелюстковим. У процесіеволюції такий віночок виник з вільнопелюсткового.
За наявності у квітки чашечки й віночка оцвітину називають подвійною (жовтець, яблуня, шипшина). У деяких рослин оцвітина складається з однакових елементів, тоді її називають простою. Просту оцвітину, що має зелене забарвлення (кропива, коноплі), називають чашечкоподібною, & оцвітину, забарвлену в інші кольори (проліски, лілії, конвалії), - віночкоподібною. Квітки без оцвітини називають голими (у осоки, верби).
Усередині оцвітини ближче до пелюсток
Loading...

 
 

Цікаве