WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Зябернодихаючі. Клас ракоподібні. Вищі і нижчі раки. Первинно трахейні. Трахейно дихаючі - Реферат

Зябернодихаючі. Клас ракоподібні. Вищі і нижчі раки. Первинно трахейні. Трахейно дихаючі - Реферат

однорічного приросту для регулювання інтенсивності їх росту, зміни напрямку росту, формування оптимальної густоти гілок у кроні тощо.
У плодоносних дерев вкорочування забезпечує достатню довжину розгалужень, збільшує пагоноутворення, сприяє пробудженню нових бруньок, утворенню нових плодових гілок, веде до зростання кількості та якості плодів.
Максимальний приріст досягається укорочуванням гілки до 2/3 довжини, але воно не завжди є виправданим, так як веде до утворення сильних бічних гілок, які загущують крону. Слабке укорочування ж (на 1/4 довжини) гальмує ріст центрального провідника і бічних гілок і, таким чином, у цілому зменшує гілкування. Отже, укорочення однорічних приростів у молодих дерев необхідно зводити до мінімуму і проводити його лише під час формуванні крони, а у плодоносних - для запобігання оголенню гілок, а також для відновлення їх росту і плодоношення.
Вкорочування багаторічних гілок називають омолоджуючим обрізуванням. Його проводять, коли у дерев однорічні прирости досягають довжини лише 10-20 см і, відповідно, зменшується їх продуктивність.
За сформованою кроною плодових дерев проводять догляд, який передбачає дотримання таких правил: 1) проводити щорічно і вчасно; 2) вирізувати насамперед сухі, хворі, пошкоджені, переплетені гілки, а пізніше ті, що труться, загущують крону, звисають вниз; 3) під час обрізування не залишати пеньків, бо вони не заростають і через них проникає інфекція; 4) товсті гілки зрізувати пилкою, а тонкі - ножем або секатором; 5) зрізи зачищати ножем і замазувати садовим варом, якщо діаметр гілки менше 1,5 смможна зріз не замазувати; 6) пагони, які з'являються на нижній оголеній частині скелетних гілок у середині крони необхідно вирізати або вкорочуванням переводити у плодові гілочки.
Доросле плодове дерево із сформованою кроною складається з двох частин - надземної та підземної, на межі яких знаходиться коренева шийка. Таким чином, коренева шийка - це місце переходу кореня у стебло. Вона знаходиться на рівні поверхні ґрунту вище бокових розгалужень кореня і помітна за зміною забарвлення кори від світло-жовтого у коренів до коричневого у стеблової частини дерева.
У кореневій системі розрізняють скелетні і обростаючі корені. Інколи виділяють ще і напівскелетні. Скелетні корені порівняно товсті (до 10-20 см і більше) та довгі (від 20-30 см до кількох метрів). Залежно від напрямку росту розрізняють вертикальні і горизонтальні скелетні корені.
На скелетних коренях розміщуються обростаючі корені, які дрібні, сильно галузяться і є активною частиною кореневої системи. Їх називають ще кореневими мичками. Коренева мичка має ростові і всмоктуючі закінчення.
Надземна частина дорослого плодового дерева складається з стовбура, скелетних і обростаючих гілок.
Стовбур - центральне стебло дерева, на якому розрізняють штамб і центральний провідник. Штамб - це частина стовбура, яка розташована між кореневою шийкою і нижньою скелетною гілкою. Вище штамба знаходиться центральний провідник - частина стовбура, від якої відходять скелетні гілки першого порядку. Центральний провідник закінчується пагоном подовження - верхівковим однорічним приростом стовбура.
Від центрального провідника відходять скелетні гілки першого порядку, від яких відростають гілки другого порядку, потім третього і т. д. Скелетні гілки також закінчуються пагонами подовження. Усього у кроні дорослого дерева може бути 8-10 і більше порядків галуження. Менші гілки, ніж скелетні, але які також відходять від центрального провідника, називаються напівскелетними. Дрібні галуження усіх порядків відносять до обростаючих гілок, на яких розміщується основна маса листя, плодових утворень і бруньок. Їх довжина від кількох мм до 30 см. Сукупність гілок різних порядків утворює крону.
Обростаючі гілки ділять на вегетативні (ростові) і генеративні, або репродуктивні, (плодові). Вегетативні пагони не мають генеративних бруньок, з яких утворюються квітки, а пізніше плоди. На них розміщуються тільки вегетативні бруньки.
Генеративні, або плодові гілки характеризуються наявністю на них не тільки вегетативних, але і генеративних або вегетативно-генеративних бруньок. Плодові гілки, залежно від особливостей будови, поділяють на певні види. Так, у зерняткових розрізняють такі типи плодових гілочок: кільчатка, списик, прутик, плодушка і плодуха. У кісточкових ж плодових культур розрізняють - кільчатку, букетну, плодову, шпорець та змішану гілочки.
У сучасному садівництві застосовується понад 60 типів крон плодових дерев. Залежно від процесу формування (зміна структури і природного вигляду) крони умовно поділяють на природні і штучні. Основною перевагою природних крон є простота формування за порівняно невеликих затратах праці. Під час їх формування в основному зберігається природна форма, виділяється центральний провідник і скелетні гілки. Найбільше наближаються до природних округлі форми крон - розріджено-ярусна, ярусна, без'ярусна, напівплощинна, вазоподібна, лопатева та інші.
Для створення штучних крон застосовують основні і допоміжні прийоми, завдяки яким їм надають різної (неприродної) форми, конструкції і густоти. Основними формами штучних крон є площинні крони (пальмети), сланці, різноманітні декоративні.
Завдяки простоті формування, своїй міцності, універсальності щодо різних плодових культур, високій продуктивності тощо, великого поширення набула розріджено-ярусна крона. Вона легко формується майже у всіх зерняткових та кісточкових порід. Для формування такої крони на стовбурі закладають 5-7 скелетних гілок першого порядку і розміщують їх ярусами: у першому ярусі закладають 3-4, у другому - 2-3, а над ярусами одну або дві таких гілки з поодиноким розміщенням.
Скелетні гілки першого порядку в ярусі формують із суміжних бруньок або розріджено з відстанню між ними 10-15 см. У нижньому ярусі гілки необхідно розміщувати навколо стовбура більш або менш рівномірно з кутом відходження від нього не менше 45-60о і кутом розходження між самими гілками 90-120о.
Другий ярус у дерев на насінних підщепах закладають на відстані 70-110 см від першого, середньорослих і напівкарликових - 60-70 см, а на слаборослих - 50-60 см. За поодинокого розміщення скелетних гілок над першим ярусом, першу поодиноку гілку у дерев формують на відстані 35-60 см від верхнього ярусу, залежно від сили росту підщепи.
Для кращого освітлення листків у кроні скелетні гілки першого порядку
Loading...

 
 

Цікаве