WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Людина і її здоров’я - Реферат

Людина і її здоров’я - Реферат

Мінімальна температура проростання насіння становить 12-13 °С. Рослини найкраще ростуть за температури довкілля 23-32 °С. За температури нижче 16 та вище 32°С у рослин не відбувається запліднення.
Огірки вимогливі до родючості та вологості ґрунту й повітря. За зниженої вологості повітря рослини пошкоджуються кліщиком, трипсою, попелицею. До інтенсивності освітлення огірки помірно вимогливі. Добре ростуть на незасолених ґрунтах з нейтральною реакцією. На кислих ґрунтах обов'язкове вапнування.
Рослини огірків однодомні, проте мають чоловічі й жіночі квітки. Часто на рослинах огірків утворюються лише чоловічі квітки(пустоцвіти). Таке трапляється, якщо посіяти свіжим незагартованим насінням, або в затіненому місці, у загущеному посіві чи в ґрунт, який містить багато азоту. Часто зав'язі жовтіють і опадають через те, що в холодну погоду не запилюються комахами. Отже, сіяти огірки треба 3-4-річним насінням та враховувати вище згадані особливості. Для стимулювання росту бічних пагонів, а саме на них утворюються жіночі квітки, стебла прищипують над 4-5-м листком.
Розрізняють сорти огірків ранньо-, середньостиглі та середньопізні, а також салатного призначення та для засолювання і консервування. Ранні сорти - від сходів до початку плодоношення минає 38-46 днів: салатні - Водолій; для консервування - Надьожний. Сорти, призначені для засолювання, як правило, середньопізні: від появи сходів до початку плодоношення минає 47-60 днів. Найпоширенішими середньопізніми засолювальними сортами є Ніжинський 12, Ніжинський Кубані, Ніжинський місцевий. Крім того, високі урожаї дають й інші сорти консервного напрямку - Фенікс 640, Паркер F1, Декан.
Агротехніка. В овочевих сівозмінах огірки розміщують після капусти, помідорів, бобових, цибулинних, коренеплідних овочевих культур.
Обробіток ґрунту розпочинають восени з лущення звільненої площі. Після цього під час зяблевої оранки (глибиною 27-30 см) вносять добрива. У районах з достатнім зволоженням під оранку дають 30-40 т/га компостів, перегною тощо. Разом з органічними вносять повне мінеральне добриво до 200 кг/га NPK кожного. Навесні закривають вологу і проводять культивацію, а перед сівбою чи висадкою розсади огірків - передпосівну культивацію з одночасним боронуванням.
Висівають насіння огірків або висаджують розсаду, коли мине загроза заморозків. У Лісостепу цей період настає наприкінці квітня - на початку травня. Насіння висівають переважно широкорядним способом з шириною міжрядь від 70 до 120 см. Глибина загортання насіння в оптимальних умовах 2,5-4 см. Вагова норма висіву 5-6 кг/га.
Догляд за огірками полягає у захисті від приморозків, розпушуванні ґрунту, знищенні бур'янів, проріджені, поливах, підживленні та у боротьбі з шкідниками і хворобами.
Після появи сходів і до змикання рядків, кожні 10-15 днів та після випадання дощів проводять міжрядні розпушування з метою знищення кірки і бур'янів. Добрі результати дає підгортання рослин, що викликає додатковий ріст коріння.
Посіви огірків проривають. За рядкового посіву в рядках залишають рослини на відстані 15-20 см.
Позитивно позначаються на розвитку рослин огірків після проривання поливи і мульчування перегноєм або компостом. Поливати огірки слід увечері, у Лісостепу 6-7 разів з інтервалом 7-10 днів. Дуже корисні для огірків освіжаючі поливи, які проводять невеликою кількістю води у спеку для запобігання перегріву рослин.
Збирають огірки через кожні 1-3 дні. У цей період, для продовження плодоношення, огірки можна підживити. Поживний розчин виготовляють із 10 л води, в якій розчиняють 1 кг коров'яку або 0,75 кг пташиного посліду і 30 г аміачної селітри. Під час збирання огірків необхідно оберігати огудину від пересування і обертання.
Наприкінці вегетації огірки часто уражаються борошнистою росою, антракнозом, бактеріозом. Для боротьби з бактеріозом огірки обприскують хлористим оксидом міді або купрозаном. У боротьбі з борошнистою росою та антракнозом використовують такі фунгіциди, як бордоська рідина, ридоміл, байлетон, колоїдна сірка.
Цибуля городня (Allium cepa L.) - типовий представник родини цибулевих (Alliaceae), яку вирощують за один рік з насіння і розсади та за два роки - сіянкою. Походить цибуля з Південно-Західної частини Азії (Іран, Афганістан, Туркменістан).
Біологічні особливості. Цибуля городня - холодостійка культура. Насіння проростає за температури 3-4°С, сходи переносять короткочасні приморозки. Оптимальна температура для росту і розвитку цибулі 18-20°С.
На перших етапах, під час вирощування з насіння, рослини краще ростуть за умов помірного зволоження ґрунту. Рослини відчувають підвищену потребу у вологості під час інтенсивного росту листкової поверхні та формування цибулин. Лише наприкінці вегетації під час достигання вологість ґрунту може бути низькою, що сприяє переходу рослин у стан спокою.
Цибуля городня - рослина довгого дня. В умовах короткого дня (10-12 год) цибуля не утворює цибулин, і тому літня пізня сівба або затримання сходів навесні, коли основний ріст припадає на другу половину літа, знижують її урожай.
Цибуля досить вимоглива до умов живлення і погано переносить підвищену кислотність, що необхідно враховувати під час вибору добрив та ґрунту. Малопридатні під цибулю торфові, торфово-болотні та важкі суглинисті ґрунти.
Сорти цибулі городньої за смаковими якостями, які визначаються вмістом сухих речовин та летких ефірних олій - перш за все наявністю сіркоалілу, поділяють на гострі, напівгострі та солодкі.
Найбільш поширеними гострими сортами цибулі є Сквирська, Стригунівська носівська, Золотиста, Солнєчна, Чернігівська та ін. Для цих сортів характерний найвищий (0,04-0,05%) вміст сіркоалілу та сухих речовин. Товщина плівок цибулини найменша порівняно з плівками солодких сортів, тому швидше і краще висихають, утворюючи більше сухих плівок, які добре захищають цибулину. Гострі сорти цибулі зберігаються до наступного літа. Урожайність сортів гострої цибулі менша порівняно з напівгострими і солодкими.
До групи сортів напівгострої цибулі належать: Качинська, Каратальська, Октябрська та ін. Цибулина у них пухка, гірше вкрита неміцними сухими лусками, поступається за вмістом сухих речовин і летких ефірних олій гострій цибулі. Соковиті луски напівсолодкої цибулі середньої товщини або товсті, але їх менше, ніж у цибулин гострих сортів. Урожайність значно вища за урожай гострих сортів, але рослини мають довший вегетаційний період. Напівгострі сорти зберігаються лише до весни.
Кращим сортом солодкої цибулі є Ялтинська місцева. Цибулини погано вкриті сухими лусками і зберігаються лише два-три місяці. Соковиті луски товсті (понад 3 мм), водянисті, з невеликою кількістю (9-11%) сухих речовин і летких ефірних олій. Кількість соковитих лусок у солодкої цибулі значно менша, ніж у гострої. Урожайність
Loading...

 
 

Цікаве