WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Механізм легеневого дихання - Реферат

Механізм легеневого дихання - Реферат


Науковий реферат
на тему:
Землеробство
ПЛАН
1. Землеробство - наука і галузь виробництва.
2. Поняття про сівозміну й основи чергування сільськогосподарських культур.
3. Розміщення основних культур у сівозміні.
4. Класифікація, впровадження та освоєння сівозмін.
5. Завдання і види обробітку ґрунту.
6. Системи обробітку ґрунту.
7. Поняття про сортову та посівну якість насіння.
8. Підготовка насіння та сівба сільськогосподарських рослин
Землеробство - наука і галузь виробництва
Землеробство - це галузь сільськогосподарського виробництва, що пов'язана з вирощуванням культурних рослин на основі обробітку ґрунту.
Землеробство - це наука, що розробляє методи раціонального та ефективного використання ґрунту та підвищення його родючості.
Становлення землеробства як галузі виробництва з науковою основою проходило тривалий історичний час. Визначне місце в цьому процесі відіграли багато вчених.
А.Т. Болотов написав працю "О разделении полей", яка була першим посібником з питань запроводження сівозмін і організації сільськогосподарської території.
І.М. Комов першим обґрунтував плодозмінну систему зелеробства.
М.Г. Павлов у 1837 році видав 5-томний "Курс сельского хозяйства", який тривалий час був капітальним підручником для підготовки агрономів.
О.В. Совєтов ввів термін "система землеробства" і обґрунтував виникнення та існування систем землеробства в історичному аспекті.
В.Р. Вільямс створив травопільну систему землеробства, розробив ефективні заходи обробітку ґрунту і надавав великого значення його структурі.
Д.М. Прянишников обґрунтував наукові основи необхідності чергування сільськогосподарських культур.
Велике значення для розвитку теоретичних і практичних основ землеробства мали роботи вчених-ґрунтознавців - В.В. Докучаєва, П.А. Костичева, М.А. Качинського, О.А. Роде, І.Б. Ревута та ін.
Серед українських дослідників, які зробили значний внесок в агрономічну науку, слід відмітити Б.М. Рождественського, А.Є. Зайкевича, О.І. Душечкіна, а також роботу Полтавського, Херсонського, Одеського та інших дослідних полів, які були засновані ще в кінці 19 століття.
На сьогоднішній день робота з дослідження питань обробітку та використання ґрунтів зосереджена в Інституті землеробства Української академії аграрних наук (УААН) (смт. Чабани, Київська обл.), Інституті зрошувального землеробства УААН (смт. Наддніпрянське, Херсонська обл.), Інституті землеробства і біології тварин УААН (м. Львів) та багатьох інших установах.
На Тернопіллі дослідження оптимальних способів обробітку ґрунтів у сівозмінах проводяться в Подільській державній сільськогосподарській дослідній станції (смт. Хоростків).
Основним завданням землеробства і агрономії в цілому є встановлення загальних закономірностей взаємозв'язку рослин і факторів життя (світла, вологи, тепла, повітря, поживних речовин тощо).
Дослідження цих взаємозв'язків найшли відображення в основних законах землеробства.
Перший закон - закон незамінності і рівнозначності факторів, сформульований В.Р. Вільямсом, вказує на те, що не можна замінити один фактор життя рослини іншим. Наприклад, нестачу світла не можна компенсувати теплом, і навпаки.
Закон мінімуму, оптимуму і максимуму - є другим законом землеробства. Найменший кількісний показник, за якого рослина починає рости, називають мінімумом. Показник за якого рослина розвивається найкраще - оптимумом. Найбільша ж кількість , яка вже шкодить рослині - максимумом.
Третій закон землеробства - закон сукупної дії (взаємодії) факторів вказує на те, що рослина тим продуктивніше використовує фактор, який знаходиться в мінімумі, чим більша кількість інших чинників знаходиться в оптимумі.
До загальних законів землеробства належать також і закон повернення поживних речовин у ґрунт, відкритий Ю. Лібіхом, і закон плодозміни. Перший з них вказує на те, що всі речовини, використані рослинами для формування урожаю, необхідно повернути в ґрунт у вигляді добрив. Закон плодозміни ж говорить, що для найвищої продуктивності сівозміни необхідно щорічно змінювати на полях культури, які є найбільш біологічно і агротехнічно віддалені тощо.
Під системою землеробства слід розуміти комплекс взаємопов'язаних агротехнічних і організаційно-господарських заходів, спрямованих на вирощування максимальних урожаїв сільськогосподарських культур і підвищення родючості ґрунтів.
Системи землеробства розвивались у певній історичній послідовності. Відомі примітивні системи землеробства (заліжна, перелогова, вирубно-вогнева та лісопильна); екстенсивні (парова система (вперше почали використовувати чергування культур: 2-пільне - 1) пар, 2) озимі та 3-пільне - 1) пар, 2) озимі, 3) ярі, (зернотрав'яна); перехідні (поліпшена зернова, травопільна).
Сучасні інтенсивні системи землеробства характеризуються науково обґрунтованими взаємозв'язками різних заходів і розміщенням всіх галузей сільськогосподарського виробництва відповідно до природно-економічних зон і районів.
Інтенсивні системи землеробства включають ряд основних взаємопов'язаних ланок: а) раціональну систему обробітку та удобрення ґрунту; б) сучасні прийоми сівби, садіння рослин та підготовки посадкового матеріалу; в) найдоцільнішу структуру полів і сівозмін; г) досконалу систему захисту рослин; д) меліоративні заходи тощо.
Першою інтенсивною системою землеробства була плодозмінна система, яка передбачала наступне чергування культур: 1) озима пшениця, 2) буряк, 3) ячмінь з підсівом конюшини, 4) конюшина. Тобто, на долю зернових припадало 50%, просапних 25% і бобових трав 25%.
До сучасних ж інтенсивних систем землеробства відносять польові системи, спеціальні, наприклад, як контурно-меліоративне землеробство (КМЗ). Особливе місце займає так зване біологічне, або альтернативне, землеробство, яке виникло у зв'язку із зростаючою потребою екологізації агроландшафтів у інтенсивному землеробстві. Альтернативне землеробство приділяє велику увагу екологічним закономірностям в організації процесу виробництва сільськогосподарської продукції. Основними ознаками біологічного землеробства є: відмова від легкорозчинних мінеральних добрив, синтетичних хімічних засобів захисту рослин, надання переваги біологічним методам захисту, стимулювання біологічної активності ґрунту, широке застосування органічних відходів виробництва рослинницької та тваринницької продукції, поповнення запасів ґрунтового азоту за рахунок симбіотичної азотфіксації бобовими рослинами тощо.
Поняття про сівозміну й основи чергування сільськогосподарських культур
Сучасні системи землеробства ґрунтуються на сівозмінному (почерговому) вирощуванні культур.
Необхідність чергування культур зумовлюється рядом чинників. Узагальнюючи досвід практичного землеробства і досягнення агрономічної науки, Д.М. Прянишников виділив чотири основи чергування культур у сівозміні - хімічні, фізичні, біологічні таекономічні.
Хімічні основи чергування культур у сівозміні - це вплив
Loading...

 
 

Цікаве