WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Мязи верхньої кінцівки, голови та шиї - Реферат

Мязи верхньої кінцівки, голови та шиї - Реферат

підкислюють ґрунт (більшість азотних мінеральних добрив, суперфосфат, торф і ін.), з добривами, які його підлуговують (фосфоритне борошно, фосфатшлак, кальцієва і натрієва селітри, попіл тощо). Набагато вища ефективність використання фосфоритного борошна на ґрунтах з кислою реакцією, так як воно краще розчиняється саме в кислому середовищі.
Дія удобрення в сівозміні пов'язана із обробітком ґрунту. Від способів обробітку ґрунту залежать види, строки і способи внесення добрив. Так, гній вносять під оранку, а мінеральні добрива - ще і під культивацію та під час сівби в рядки тощо.
Важливе значення в системі удобрення має співвідношення органічних і мінеральних добрив, і саме їх комбіноване використання, як правило, є набагато ефективнішим, ніж роздільне.
За строками розрізняють основні три види внесення добрив у ґрунт - основне, припосівне і підживлення.
Основне удобрення передбачає внесення добрив під основний обробіток ґрунту - оранку та у передпосівну культивацію. У такий спосіб, як правило, вносять всю заплановану кількість органічних добрив і не менше 1/2, а то і 2/3 та 3/4 мінеральних.
Час основного внесення добрив залежить від ґрунтово-кліматичних умов - переважно від механічного складу ґрунту і умов зволоження. Добрива вносять туковими сівалками або різними розкидачами і заробляють у ґрунт оранкою або культивацією. Основну кількість фосфорно-калійних добрив, а також азотні добрива - за умови важкого механічного складу ґрунту та обмеженій кількості опадів, вносять під зяблеву оранку. На легких ґрунтах за великої кількості опадів азотні добрива та частково калійні вносять весною під передпосівну культивацію.
Під весняну культивацію можна вносити також і рідкий гній.
Основне удобрення є головним джерелом живлення рослин, яке підвищує врожай не тільки першої культури, але і наступних.
У сівозмінах органічні добрива вносять у середньому один раз на 3-4 роки. У Лісостепу передбачають їх внесення під цукрові буряки, кукурудзу на зерно та силос, картоплю, під чорний або зайнятий пар.
У припосівний спосіб вносять 10-20% запланованої кількості добрив під культуру під час сівби за допомогою комбінованих зерно-тукових сівалок. Використовують мінеральні добрива, які заробляють у ґрунт разом з насінням (зернові культури), глибше на 2-3 см або збоку (цукрові буряки, кукурудза, картопля, соняшник). Для припосівного внесення частіше всього використовують гранульований суперфосфат, амофос або суміші інших мінеральних добрив. За такого внесення, яке ще називається локальним, необхідно в 3-4 рази менше добрив для досягнення значних прибавок урожаю (10-20 кг/га діючої речовини).
Підживлення - це додатковий спосіб внесення добрив, що дає змогу керувати ростом та розвитком рослин за рахунок їх забезпечення недостаючими в ґрунті елементами живлення. Частка добрив, які вносяться у підживлення, може становити 25-30% від загальної запланованої кількості. Підживлення рослин проводять твердими та рідкими добривами (селітри, суперфосфати, калійні солі в твердому та розчиненому стані, аміачна вода, розведена сеча, гноївка, настій пташиного посліду тощо), які вносять у ґрунт - кореневе підживлення, а також обприскують надземні частини рослин - позакореневе підживлення.
У підживлення добрива вносять поверхневим розкиданням (озимі, трави, льон) або в міжряддя просапних культур культиваторами-рослинопідживлювачами безпосередньо в ґрунт.
Особливо ефективне ранньовесняне підживлення озимих, підживлення просапних культур на легких ґрунтах, удобрення пасовищ.
Позакореневе підживлення озимої пшениці проводять, обприскуючи рослини перед колосінням і на початку молочної стиглості 20-30% розчином сечовини з розрахунку 30 кг азоту на 1 га.
Складаючи системи удобрення важливо дотримуватися оптимальних норм внесення добрив під культури, розрахунок яких ведуть двома способами: за виносом поживних елементів та на основі середніх норм, які рекомендуються для даної зони.
Перший спосіб розрахунку внесення норм добрив базується на виносі поживних речовин урожаєм основної та побічної продукції, який планується отримати на даному полі, з урахуванням коефіцієнта використання поживних речовин з добрив та ґрунту.
В основу розрахунку другим способом беруть середні норми добрив у діючій речовині, які рекомендуються для певної культури та зони на підставі даних польових досліджень науково-дослідних установ. Враховуючи дані про вміст рухомих форм поживних елементів у певному ґрунті, які є на картограмах у господарствах, розраховують коефіцієнти поправки до середніх норм удобрення, що рекомендуються.
Норму внесення мінерального добрива розраховують за формулою:
де:
Н - норма добрив, кг/га;
n - доза діючої речовини, що планується до внесення, кг/га;
d - вміст діючої речовини в добриві, %.
Азотні добрива вносять у дозах від 30 до 180 кг азоту на 1 га. Під зернові культури частіше вносять N30-90, під цукрові буряки, картоплю, овочеві культури - N60-120 кг/га.
Дози фосфорних добрив складають 45-90 кг кг P2O5 на 1 га, залежно від культури та наявності доступних форм фосфору в ґрунті.
Дози калійних добрив під зернові культури, льон, трави звичайно дорівнюють 45-60 кг/га, а під цукрові буряки, картоплю, кукурудзу, овочеві культури вони можуть зростати в 2-3 рази.
Кількість внесення гною під різні культури значновідрізняється: під кукурудзу 30-40, цукрові буряки та картоплю 50-60 т/га, зайнятий пар (вико-вівсяні суміші) 20 т/га.
Озима пшениця добре реагує на внесення добрив, дози яких залежать від особливостей сорту, попередників та ґрунтів.
Озима пшениця сильно реагує на азот, який у значній мірі визначає розвиток рослин, густоту стебел та інші ознаки продуктивності. Після малоцінних попередників і на недостатньо родючих ґрунтах дози внесення азоту знаходяться в межах 90-150 кг/га, причому N25-30 вноситься під оранку або передпосівну культивацію. Після парозаймаючих культур оптимальна кількість внесення азоту становить 60-90 кг діючої речовини на га, а на окультурених родючих ґрунтах дозу азоту доцільно зменшити до 30-45 кг/га. Велике значення надається підживленню озимої пшениці, яке проводять на хорошому агрофоні два рази, а на низькому - триразово. Перше підживлення виконують на тало-мерзлому ґрунті у фазу кущіння озимини, використовуючи 30% від повної норми азоту (N30-60), вдруге - у фазу виходу рослин у трубку - 50% (N60-90) і решту, 20%, - у третє підживлення у фазу початку колосіння. Останнє підживлення краще проводити позакореневим способом 20-30% розчином сечовини.
Фосфорно-калійні добрива під озиму пшеницю вносять до посіву під основний обробіток ґрунту. Фосфор і калій підвищують холодостійкість і стійкість рослин до грибкових захворювань, ведуть до зростання майбутнього урожаю тощо. За інтенсивною технологією доза внесення фосфорних добрив складає 60-90 кг діючої речовини на га, а калійних - 90-120.
Під озиме жито і озимий ячмінь добрива вносять у ті ж строки, що й під пшеницю. Після кращих попередників, на фоні основного удобрення (P30 K30), обмежуються одноразовим ранньовесняним внесенням (у фазі кущіння) - 30 кг/га діючої речовини азоту.
За розміщення озимини після кукурудзи на силос і інших гірших попередниках коефіцієнт перерахунку оптимальних доз азотних добрив дорівнює 1,0, а по багаторічних бобових травах, горосі, після
Loading...

 
 

Цікаве