WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Мязи верхньої кінцівки, голови та шиї - Реферат

Мязи верхньої кінцівки, голови та шиї - Реферат


Науковий реферат
на тему:
Агрохімія
ПЛАН
1. Агрохімія як наука. Значення i класифікація добрив.
2. Мінеральні добрива та їх використання в сільському господарстві.
3. Гній - основне органічне добриво.
4. Система застосування добрив у сівозміні
Агрохімія як наука. Значення і класифікація добрив
Агрохімія - це наука, що вивчає взаємозв'язки між рослиною, ґрунтом і добривами в процесі живлення сільськогосподарських культур.
Агрохімія досліджує вплив на рослину і ґрунт не тільки добрив, а й хімічних засобів захисту рослин - гербіцидів, фунгіцидів, пестицидів, біологічно активних речовин, а також засобів хімічної меліорації.
Об'єктами агрохімії є рослина, ґрунт та, в основному, добрива.
Д.М.Прянишников зазначав, що завданням агрохімії є вивчення кругообігу речовин у землеробстві і з'ясування способів впливу на процеси в ґрунті й рослині, що підвищують врожайність останніх.
Основоположниками наукової агрохімії є Жан Батіст Бусенго, який розпочав вивчення кругообігу речовин у сільськогосподарському виробництві та відкрив явище симбіотичної азотфіксації, та Юстус Лібіх - основоположник теорії мінерального живлення рослин, що в 1840 році видав книгу "Хімія в застосуванні до землеробства і фізіології", в якій виклав основні засади своєї теорії.
У цьому контексті слід відмітити М.Г.Павлова, який в 1825 році видав свою "Земледельческую химию". Д.І.Менделєєва, який розробив багато методів отримання мінеральних добрив та хімічного аналізу ґрунтів. У 1878 році вчений-ґрунтознавець П.А.Костичев організував першу агрохімічну лабораторію, де було проведено важливі дослідження з хімії та фізики ґрунтів.
Загальновідомо ж, що найбільший вклад у розвиток агрохімії привніс Д.М. Прянишников, який присвятив цій галузі понад 550 робіт, в яких розробив наукові основи живлення рослин. Він зазначив, що ні один інший прийом, такий як внесення добрив, не дозволяє так значно підвищити врожайність рослин на великих площах.
Агрохімія є науковою основою хімізації сільського господарства, без якої неможливе на сучасному етапі нарощування об'ємів виробництва та захисту рослин. Так, в Україні застосування агрохімічних засобів дає приріст урожаю до 50%.
Вагомий приріст урожаю досягається за умови застосування в землеробстві саме засобів хімізації. Це підтверджується їх загальносвітовим виробництвом. Так, на початку 70-х років мінеральних добрив вироблялось 45 млн. т в діючій речовині, у 1983 році - 114,1, а в 2000 році їх потреба становила біля 200 млн. т.
Нарощування темпів виробництва добрив спостерігалось і в Україні: в 60-70-х роках 1,7 млн. т в рік, на початку 80-х - 3,8, в кінці 80-х - вже 4,6 млн. т. Важке становище в економіці в останнім часом привело до значного зменшення виробництва мінеральних добрив, хоча потреба в них оцінюється у 8-9 млн. т в рік, або 270-330 кг/га NPK. Так, у 1991 році було внесено 2,3, а в 1992 році всього 1,9 млн. т діючої речовини мінеральних добрив.
Крім великої нестачі в мінеральних добривах, спостерігається і їх незбалансоване внесення. Так, ще у досить "благополучному" 1990 році в Україні було внесено NPK у такому співвідношенні - 1 : 0,55 : 0,67 і це тоді, коли 64% ріллі мають низьку і середню забезпеченість фосфором і калієм. Отже, в Україні на певний період слід віддати перевагу фосфорним і калійним добривам, а після досягнення середнього і підвищеного рівня перейти на підтримуюче удобрення. На найближчу перспективу для Полісся і Лісостепу слід вважати оптимальним співвідношення між NP і K, таке як 1:0,8:1, а для Степу - 1:0,7:0,3.
Аналіз фактичного внесення органічних добрив та розрахунки їх використання на перспективу вказують на необхідність нарощування їх застосування. Так, щорічне внесення органічних добрив в Україні у 1981-1985 рр становило 252 млн. т, 1989 р - 279 млн. т, з 1991 р намітився деякий спад, зумовлений економічними причинами.
Не дивлячись на значні об'єми внесення органічних добрив, їх кількість не може задовільнити хоча б підтримання вмісту гумусу в ґрунтах України на існуючому рівні. Наприклад, у Лісостепу для підтримання бездефіцитного балансу гумусу необхідно щорічно вносити на один гектар ріллі 11 т органічних добрив, а вноситься, зокрема на Тернопіллі у 1996 році, лише 6,8 т/га тощо.
На сучасному етапі агрохімія, яка є основою сучасної "хімічної системи землеробства", поза конкуренцією з боку "біологічного землеробства". Вміле застосування засобів хімізації дає приріст урожаю у два рази вищий і не нижчої якості, ніж за "біологічного" ведення господарства. Розрахунки фахівців Інституту землеробства УААН (Чабани, Київська обл.) показують, що за сучасних умов біологічна продукція України на світовому ринку неконкурентна, та і у Західній Європі біологічним землеробством займається лише 0,3-0,6% фермерів.
Добривами називають речовини, які вносять у ґрунт для поліпшення його властивостей і умов живлення рослин.
Добрива підвищують не тільки урожай, а і його якість, стійкість рослин проти хвороб, сприяють їх швидшому росту і розвитку, збільшують ефективність використання вологи тощо.
Важливою характеристикою добрив є вміст у них поживного елементу або діючої речовини, що виражається у відсотках до загальної маси добрива.
Добрива поділяють на різні групи, беручи до уваги: організаційно-господарські умови їх одержання і застосування, хімічний склад, конструкцію, характер дії на рослину і ґрунт, фізичний стан тощо.
За організаційно-господарськими умовами виготовлення і використання виділяють: а) місцеві добрива - виготовляють і використовують безпосередньо в господарстві (органічні добрива, вапно); б) промислові - виготовляються спеціально на промислових підприємствах або є відходами інших виробництв (мінеральні, бактеріальні добрива).
За хімічним складом добрива є органічні (гній, компости, торф, сеча та ін.), мінеральні (аміачна селітра, суперфосфат, калійна сіль і ін.), бактеріальні (нітрагін, азотобактерин, фосфоробактерин і ін.).
За конструкцією мінеральні добрива поділяють на прості, комплексні і мікродобрива.
Прості добрива - це добрива, які містять у своєму складі один поживний елемент (прості азотні, фосфорні, калійні добрива).
Комплексні - містять кілька елементів живлення в складових частинках: повні, або потрійної дії, - містять NPK; неповні, або подвійної дії, - містять два елементи, і частіше всього це N і P. Крім того, комплексні добрива поділяються на комплексні складні - поживні елементи входять до складу однієї хімічної сполуки (амофос, калійна селітра) та комплексні складнозмішані - добрива, які містять один або два основних елементи живлення, не в одній сполуці, але в одній гранулі (нітрофос, нітрофоска, нітроамофоска та ін.).
Мікродобрива - добрива, які містять мікроелементи і застосовуються у невеликих кількостях (борна кислота, бура, мідний і цинковий купороси тощо).
За характером дії добрива є прямої та опосередкованої дії.
Прямої дії - це добрива, з якими в ґрунт безпосередньо вносяться поживні елементи (мінеральні добрива).
Опосередкованої дії - збагачують ґрунт поживними елементами опосередковано, в тому числі через покращення його властивостей (органічні, бактеріальні добрива, вапно, гіпс).
Залежно відносної швидкості вбирання рослинами катіонів і аніонів та впливу на реакцію ґрунтового розчину виділяють: а)
Loading...

 
 

Цікаве