WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Органи багатоклітинних тваринних організмів. Онтогенез і філогенез тваринних організмів. Розвиток життя на землі. Система тваринного світу. Найпростіш - Реферат

Органи багатоклітинних тваринних організмів. Онтогенез і філогенез тваринних організмів. Розвиток життя на землі. Система тваринного світу. Найпростіш - Реферат

амеби.
Джгутикові розмножуються в основному безстатевим шляхом. Статевий процес спостерігається лише у колоніальних форм (родина вольвоксових). Безстатеве розмноження починається мітотичним поділом ядра. Потім відбувається поздовжній поділ організму.
Джгутикові частіше живуть у прісних водоймах, однак трапляються і в морях. Багато видів є паразитами людини і тварин (лямблії).
У цитоплазмі евглени містяться овальні хлоропласти, які надають їй зеленого забарвлення. Завдяки наявності в хлоропластах хлорофілу евглена на світлі, подібно до рослин, здатна до фотосинтезуВ темряві хлорофіл у евглени зникає, фотосинтез припиняється, і вона може живитися осмотичним шляхом. Ця особливість живлення свідчить про спорідненість між рослинними й тваринними організмами.
Дихання і виділення у євглени здійснюються подібно до амеби. Пульсівна, або скоротлива, вакуоля розміщена на передньому кінці тіла, періодично видаляє з організму не лише надлишок води, а й продукти обміну.
Вольвокс належить до колоніальних форм і входить до складу планктону ставків і озер. Колонії вольвоксу можуть сягати 2 мм у діаметрі. . Клітини, що складають колонію, неоднорідні. Більшість із них не здатна до подальшого розмноження (вегетативні клітини). Ці клітини мають два джгутики, один хроматофор, ядро та дві скоротливі вакуолі.
Нестатеве розмноження відбувається за рахунок більших клітин, які проникають всередину колонії і в результаті поділу дають початок новим колоніям. Після загибелі материнського організму вони переходять до самостійного способу життя.
Вольвокс здатний і до статевого розмноження. Всередині окремих клітин формуються чоловічі та жіночі гамети, які попарно зливаються (зигота) і дають початок новій; колонії.
До класу Споровиків належить близько 3600 видів найпростіших (за новою класифікацією - це клас типу Апікомплекси), які ведуть паразитичний спосіб життя.
Органелами живлення у інфузоріїтуфельки є: передротова заглибина, клітинний рот і клітинна глотка. Бактерії та інші поживні речовини разом з водою заганяються навколоротовими війками через рот у глотку і потрапляють у травну вакуолю. Досягнувши певного розміру, вакуоля відривається від глотки і захоплюється коловим рухом цитоплазми. При цьому їжа в ній перетравлюється нід дією ферментів і всмоктується в ендоплазму. Потім травна вакуоля наближається до порошиці і неперетравлені рештки їжі викидаються назовні. Інфузорії припиняють живлення лише в період розмноження.
Розмножується туфелька поперечним поділом, під час якого спочатку відбувається поділ ядер. Макронуклеус ділиться амітотично, а мікронуклеус - мітотичне. Час від часу у інфузорій відбувається статевий процес, або кон'югація. При цьому дві особини прикладаються одна до одної ротовими боками. За кімнатної температури в такому вигляді вони плавають близько 12 годин. Великі ядра руйнуються і розчиняються в цитоплазмі. В результаті мейотичного поділу з малих ядер формуються мандрівне і стаціонарне ядра. В кожному з них міститься гаплоїдний набір хромосом. Мандрівне ядро активно переміщується через цитоплазматичний місток з однієї особини в іншу і зливається з її стаціонарним ядром, тобто відбувається процес запліднення. На цій стадії у кожної особини утворюється одне складне ядро (синкаріон), яке має диплоїдний набір хромосом і дає початок новому ядерному апарату інфузорій після кон'югації. Потім інфузорії розходяться, у них знову відновлюється нормальний ядерний апарат, і вони інтенсивно розмножуються шляхом поділу.
Розмноження найпростіших
6. Саркодові. Основні представники.
Особливості будови і функції органів
Саркодові налічують близько 10 тис. видів найпростіших (Саркоджгутиконосців за новою класифікацією), 80 % яких живе в морях. Деякі пристосувались до життя в прісних водоймах, грунті й мохах, на троф'яних болотах і в лісах. До паразитичного способу життя пристосувались приблизно 1,3 % видів цього класу. Тіло саркодових складається з цитоплазми, вкритої однією тонкою мембраною. В дорослому стані саркодові пересуваються завдяки несправжнім ніжкам (псевдоніжкам), або псевдоподіям.
Амеба звичайна (мал. 2) - живе в прісній воді канав, невеликих ставків і боліт. Може жити в акваріумі. КульТУРУ амеби звичайної можна легко розводити в лабораторних умовах. Це найбільша з вільноіснуючих амеб, що досягає 50 мкм у діаметрі і видима неозброєним оком.
Під мікроскопом видно, що амеба звичайна утворює псевдоніжки. В момент утворення псевдоніжки в неї прямує Цитоплазма, яка на периферичних ділянках ущільнюється і перетворюється на ектоплазму. У цей час у протилежній частині тіла ектоплазма частково перетворюється на ендоплазму. Таким чином, в основі утворення псевдоніжок лежить зворотне явище перетворення ектоплазми на ендоплазму і навпаки.
Пересуваючись, амеба наштовхується на різні дрібні об'єкти: одноклітинні водорості, бактерії, дрібніші.
Якщо об'єкт малий, амеба обтікає його з усіх боків і він разом з невеликою кількістю води виявляється всередині цитоплазми. Таким чином в ендоплазмі утворюються травні вакуолі, всередину яких із ендоплазми надходять травні ферменти, і відбувається внутрішньоклітинне травлення. Рідкі продукти травлення всмоктуються в ендоплазму, вакуоля з неперетравленими рештками їжі підходить до поверхні тіла, і вони викидаються назовні (екзоцитоз).
Мал. 2. Амеба:
а - схема будови: 1 - ендоплазма; 2 - ектоплазма; 3 - псевдоподіі, що охоплюють поживу; 4 - травна вакуоля; 5 - пульсівна вакуоля; Є - ядро; 7 - псевдоподіі; б - захоплення (фагоцитоз) харчових часточок: 8-11 - амеба поглинає цисту; 12-14 - амеба поглинає нитчасту водорість простіші і т. п.
Крім травних вакуолей в тілі амеби міститься і так звана скоротлива, або пульсівна, вакуоля. Це - міхурець водянистої рідини,який збільшується в міру надходження в нього продуктів обміну й води і, досягнувши певного розміру, виштовхує свій вміст назовні. Основна функція скоротливої вакуолі - регуляція осмотичного тиску всередині тіла. В зв'язку з тим що концентрація речовин у цитоплазмі амеби вища, ніж у прісній воді, створюється різниця осмотичних тисків всередині і зовні тіла найпростішого. Внаслідок цього прісна вода проникає в організм амеби, але її кількість залишається в фізіологічних межах, оскільки пульсівна вакуоля "відкачує" надлишок води з тіла. Це підтверджується тим, що пульсівні вакуолі є лише у прісноводних найпростіших. У морських вона або відсутня, або скорочується дуже рідко.
Скоротлива вакуоля крім осморегуляційної функції частково виконує і видільну функцію, виводячи разом з водою в навколишнє середовище продукти обміну речовин. Проте основна функція виділення здійснюється безпосередньо через зовнішню мембрану. Певну роль відіграє, імовірно, скоротлива вакуоля і в процесі дихання, оскільки вода, що надходить у клітину осмотичним шляхом, містить кисень, а з вмістом пульсівної вакуолі виводиться вуглекислий газ.
У амеби звичайної є велике ядро, розміщене приблизно в центрі тіла тварини. Воно містить ядерний сік, хроматин і вкрите оболонкою з численними порами. Вільноживучі амеби за несприятливих умов, вкриваючись подвійною оболонкою білкової природи, утворюють цисту.
Розмножуються амеби поділом. При цьому спочатку ядро, а потім цитоплазма поділяються надвоє. Нові, дочірні особини починають рухатись, живитись і швидко досягають розмірів материнської амеби.
Loading...

 
 

Цікаве