WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Основні властивості живого. Будова і значення ядра в клітині. Види твірних тканин, їх будова та значення в рослинному організмі. Будова тичинки та про - Реферат

Основні властивості живого. Будова і значення ядра в клітині. Види твірних тканин, їх будова та значення в рослинному організмі. Будова тичинки та про - Реферат

ядерця й особлива речовина - хроматин (гр. chroma - колір, забарвлення). Ця речовина добре фарбується ядерними барвниками. У прокаріотів хроматин складається лише з молекул ДНК, а в еукаріотів - із ДНК, сновних низькомолекулярних білків (гістонів), невеликої кількості кислих білків та ІРНК. В інтерфазному ядрі, тобто в період між поділами клітин, хроматин (інтерфазна хромосома) перебуває у вигляді дрібної дифузної зернистості (еухроматин) або тонких ниток і щільних зерен різного розміру (гетерохроматин). Співвідношення еухроматину та гетерохроматину залежить від активності процесів у клітині. Чим інтенсивніше відбуваються різноманітні процеси синтезу в клітині, тим більше в них еухроматину, і навпаки. У процесі мітозу в результаті конденсації і скороченнятонких ниток та злиття окремих грудочок хроматину формуються паличкоподібні хромосоми. В період інтерфази в ядрі клітини відбуваються складні процеси біосинтезу ДНК, яка входить до складу хроматину, а також синтез ІРНК.
Ядерця мають розміри 0,5-1,0 мкм, містять велику кількість РНК і білка. Вони є місцем синтезу рибосомальної і транспортної РНК, ядерних білків та рибосом. Під час мітозу ядерця зникають, а потім формуються знову в телофазі. Утворення їх пов'язане з функціонуванням певних ділянок хромосом (ядерцевих організаторів), специфічних для кожного виду.
Ядро - це не просто важлива частина клітини, а центр керування її життєвими процесами - обміном речовин, рухом, розмноженням. В ядрі зосереджена основна маса ДНК, яка є носієм спадкової (генетичної) інформації, тобто ядро виконує функцію зберігання інформації про всі ознаки організму, а під час поділу клітини передає її дочірнім клітинам. Позбавлені ядра клітини (наприклад, еритроцити людини) мають порівняно коротку тривалість життя і не здатні до подальшого поділу і відновлення своєї цілісності в разі пошкодження (мал. 1)
Мал. 1. Одноклітинна зелена водорість ацетабулярія (ілюстрація ролі ядра в регенерації):
а - цілісний організм; б - перерізана особина адетабулярії; в - нижня частина відновлює "шапку" (верхня частина, яка позбавлена ядра, гине).
3. Види твірних тканин, їх будова
та значення в рослинному організмі
Тканина - це сукупність клітин, що мають спільне походження, однакову форму і виконують одну й ту саму функцію (або тканина - це стійкий, тобто закономірно повторюваний, комплекс клітин, які подібні за походженням, будовою і пристосовані до виконання однієї або кількох функцій). Між клітинами в деяких тканинах знаходиться міжклітинна речовина, яка не має клітинної будови залежно від виконуваної функції виділяють такі типи тканин: твірна, основна, провідна, покривна, механічна, багато з них можна поділити на дрібніші групи.
Мал. 2. Твірна тканина
верхівкова (а - кореня, 6 - стебла) і вставна (е)
Покривна, провідна, механічні і основні тканини (постійні тканини) рослини виникають з твірної тканини, клітини якої безперервно діляться і дають початок постійним тканинам. Твірна тканина, або меристема (мал. 2), складається з клітин невеликого розміру з тонкою оболонкою і великим ядром, які щільно прилягають одна до одної без міжклітинних просторів. За розміщенням на рослині розрізняють верхівкові, бічні і вставні твірні тканини. Верхівковою (апікальною) називають твірну тканину верхівки стебла (конус наростання), верхівки кореня (ділянка поділу), верхівок їхніх бічних відгалужень. Бічна тканина закладається всередині стебла й кореня і зумовлює ріст стебла і коренів у товщину. Вставна (інтеркалярна) буває в певних ділянках стебла і листка (наприклад, біля основи міжвузля стебла злакових рослин), її клітини забезпечують вставний, або інтеркалярний, ріст стебла. За походженням твірні тканини бувають первинними і вторинними. Первинна твірна тканина зумовлює розвиток проростка і первинний ріст органів, тобто це клітини зародкових стебла і кореня, що діляться. Вторинна твірна тканина виникає з первинної. До неї належить, наприклад, камбій, поділ клітин якого дає ріст стебла і кореня в товщину у дводольних рослин. З клітин твірної тканини (меристеми) формуються всі інші типи тканин.
4. Будова тичинки та процеси, що в ній відбуваються
Усередині оцвітини ближче до пелюсток розміщені тичинки. Кількість їх різна: від однієї до десяти і більше. В процесі еволюції тичинка диференціювалась на тичинкову нитку і пиляк. Пиляк (мал. 3) складається з двох
Мал. 3. Розріз дозрілого пиляка (а), пилкового зерна (б), схеми верхньої і нижньої зав'язей (в) та розміщення насіннєвих зачатків у одно і багатогніздої зав'язі (г):
1 - судинний пучок; 2 - пилкові мішки; 3 - пилкове зерно; 4 - вегетативне ядро; 5 - генеративна клітина; 6 - пора; 7 - екзина; 8 - інтина; 9 - стінка зав'язі; 10 - порожнина (гніздо) зав'язі; 11 - насіннєвий зачаток половинок, що з'єднуються за допомогою в'язальця, і розміщений на тичинковій нитці. У кожній половинці пиляка по два спорангії, їх називають гніздами пиляка, або пилковими мішками.
Гнізда заповнені тканиною з первинних спорогенних клітин. У результаті низки послідовних мітозів з первинних спорогенних клітин утворюється багато материнських клітин. Потім вони діляться мейозом, утворюючи тетради гаплоїдних мікроспор. Кожна така мікроспора перетворюється на пилкове зерно. Для цього вона збільшується в розмірах і вкривається подвійною оболонкою: зовнішньою (екзиною) і внутрішньою (інтиною). Зовнішня оболонка завдяки наявності в ній спорополеніну характеризується високою стійкістю: не розчиняється в кислотах і лугах, витримує температуру до 300 °С, зберігається мільйони років у геологічних відкладах.
Всередині пилкового зерна формується чоловічий гаметофіт: гаплоїдна мікроспора ділиться мітотично, утворюючи маленьку репродуктивну клітину (з неї розвиваються спермії) і велику вегетативну клітину (з неї розвивається пилкова трубка). Спермії з репродуктивної клітини утворюються шляхом мітозу під час проростання пилкової трубки.
Список використаної літератури
1. Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О. В. Самсонов, В.М.Мухін та ін.; За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. - 3тє вид., випр. і допов. - К.: Вища шк., 2002. - 622 с.: іл.
2. Словник-довідник з ботаніки. - К., 1994.
Loading...

 
 

Цікаве