WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Творець клітинного імунітету – І.І.Мєчніков - Реферат

Творець клітинного імунітету – І.І.Мєчніков - Реферат

F.M.Burnet; R.L.Walford, 1969). Щоправда, ще й досі залишається нез'ясованим той пусковий сигнал, той тригер, який запускає цю самогубну "громадянську війну" всередині організму, що неминуче веде до втрати життєздатності, старіння та смерті.
Цілком зрозуміло, що ці короткі нотатки не можуть дати повного уявлення про всю різноманітну наукову, практичну та громадську діяльність Іллі Мечникова, про його ставлення до наукової роботи, його поглядина науку як засіб для створення раціонального світогляду. Започатковані ним наукові напрями перетворились в окремі науки: імунологію, порівняльну патологію, геронтологію. Сьогодні ми маємо нагоду простежити ті зміни, які відбулися в них з того часу, коли над ними працював Мечников.
Стосовно імунології, то стало ясно, що гуморальний імунітет, який протиставлявся на той час фагоцитарній парадигмі захисту організму, виявився лише частиною, як і клітинний імунітет, більш загального механізму імунного нагляду за констатністю антигенного складу організму. Стало зрозумілим, що хоча макрофагам і належить одна з центральних ролей в імунному розпізнаванні, регуляції імунітету і гемопоезу та в запальних реакціях, проте імунна реакція в цілому набагато складніша. Сьогодні її уявляють як великий і складний оркестр, в якому беруть участь кілька форм лімфоцитів, антигенпрезентуючих клітин, гранулоцитів, органів ендокринної та нервової системи, а також безліч гуморальних факторів (антитіла, моно- та лімфокіни, простагландини, лейкотрієни, нейромедіатори, гормони та ін.). Значно поглибились та змінились уявлення про механізми імунного розпізнавання, розшифровані його генетична природа, структура антитіл, виникло вчення про антигени тканинної сумісності тощо. Стали більше зрозумілими явище імунної толерантності, шляхи виникнення аутоімунної патології. Значних успіхів досягнуто в боротьбі не тільки з інфекційними хворобами, але й з імунопатологічними процесами, пухлинами. Вражають досягнення в трансплантації органів і тканин.
Суттєво ми просунулись до розуміння процесів старіння, які виявились набагато складнішими та різноманітнішими, ніж це уявлялось Мечникову. Поряд з руйнівними явищами в старінні виявлено значну кількість пристосувальних, адаптивних рис, розкрито його складну регуляторну структуру (В.В.Фролькіс, 1975). Виникли і поширились у світі нові біологічні та медичні спеціальності: геронтологія та геріатрія, які вивчають старіння в його різних проявах - біологічному, медичному, соціальному та етично-психологічному. В цілому значно змінився і світ, в якому проблема старих людей посідає чільне місце, привертаючи увагу не тільки вузьких фахівців, але й політичних та громадських діячів.
За цих обставин досить дивним здається той факт, що відносно науки зміни в суспільстві з часів Мечникова не є такими разючими. І надто сучасно звучать його слова про те, що наука на його Батьківщині переживає тривалу і важку кризу, що на науку не тільки немає спросу, але вона перебуває в цілковитому занедбанні, що чиновникам від науки віддається перевага перед видатними вченими, а з боку молоді виявляється зневага до науки. Спостерігається заперечення науки, витання в сфері космічного відсуття, блукання в богошуканні. Піднеслось все, що в туманних ілюзіях сподівалось знайти більш міцну опору для поведінки. З цього - пошук нових релігійних та філософських вчень, спроби за допомогою неперевірених інтуїцій осягти істину (І.І.Мечников, 1913). Історія, як бачимо, має властивість повторюватися. Тому було б не зайвим час від часу нагадувати про неї.
Отже, у 1883 р. І.І.Мечников дійшов висновку, що несприйнятливість організму до деяких інфекційних захворювань (імунітет) забезпечується фагоцитарною активністю лейкоцитів.
Про це відкриття в його автобіографії ми читаємо: "В чудовій обстановці Мессінської затоки, відпочиваючи від університетських тривог, я з пристрастю віддався праці. Одного разу, коли вся родина пішла до цирку дивитись якихось дивних дресированих мавп і я залишився сам над своїм мікроскопом, спостерігаючи за життям рухливих клітин у прозорої личинки морської зірки, мені відразу сяйнув новий здогад. Мені стало на думку, що подібні клітини в організмі мають протидіяти шкідливим факторам. Почуваючи, що тут криється щось особливо цікаве, я до того схвилювався, що почав ходити по кімнаті і навіть вийшов на берег моря, щоб зібратися з думками. Я сказав собі, що коли моє припущення справедливе, то скалка, вставлена в тіло морської зірки, яка не має ні судинної, ні нервової системи, має за короткий час бути оточена рухливими клітинами, що скупчуються навколо неї, подібно до того, як це спостерігається в людини, яка загнала скалку в палець. Сказано - зроблено. В маленькому садку, коло нашого будинку, я зірвав кілька трояндових колючок і відразу вставив їх під шкіру личинок морської зірки. Звичайно, я всю ніч хвилювався, чекаючи результатів, і наступного дня рано-вранці з радістю констатував, що дослід удався. Цей останній і став основою теорії фагоцитів, опрацюванню якої були присвячені наступні 25 р. мого життя".
За дослідження фагоцитозу в 1908 р. І. І. Мечникову було присуджено Нобелівську премію. Пізніше було встановлено, що захисні властивості крові зумовлені не лише фагоцитарною функцією лейкоцитів, а й здатністю деяких видів лейкоцитів утворювати антитіла у відповідь на проникнення в організм збудників захворювання. Отже, за своєю природою імунітет може бути клітинним (фагоцитоз) і гуморальним (антитіла).
І.І.Мечников першим розглядав запалення як захисне, а не руйнівне явище. Проти теорії І.І.Мечникова на початку XX ст. були більшість патологів, тому що вони спостерігали фагоцитоз у вогнищах запалення, тобто в хворих місцях, і вважали лейкоцити (гній) хвороботворними, а не захисними клітками. Більше того, деякі думали, що фагоцити - рознощики бактерій по організму, відповідальні за диссемінацію інфекцій. Але ідеї І.І.Мечникова встояли; вчений назвав діючі в такий спосіб захисні клітки "пожираючими клітками". Його молоді французькі колеги запропонували використовувати грецькі корені того ж значення. І.І.Мечніков прийняв цей варіант, і з'явився термін "фагоцит". Ці роботи і теорія Мечникова надзвичайно сподобалися Л.Пастеру, і він запросив Іллю Ілліча працювати у свій інститут у Парижі.
Використана література:
1. Бетина В. Путешествие в страну микробов. - М., 1986.
2. Гудзь С.П. та ін. Основи мікробіології. - К., 1991.
3. Мікробіологія з основами вірусології. - К., 2001.
4. Мишустин Е.Н. Микробиология. - М., 1987.

 
 

Цікаве

Загрузка...