WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Анатомічна будова кореня, стебла травянистих одно- та дводольних рослин - Реферат

Анатомічна будова кореня, стебла травянистих одно- та дводольних рослин - Реферат

змінюється на вторинну. Первинну будову мають корені всіх рослин у зоні кореневих волосків. На поперечному розрізі (див. мал. 45, в) добре помітні дві відокремлені частини: центральний циліндр, в якому є радіальний пучок, і периферична частина, що утворює кору кореня з кореневими волосками.
Кора кореня складається з ризодерми і первинної кори. Ризодерма (епіблема) - це первинна покривна тканина, клітини якої утворюють кореневі волоски. З ростом кореня клітини ризодерми відмирають, і покривною тканиною кореня стає екзодерма (за збереження первинної будови) або перидерма (за вторинної будови). Під ризодермою розміщена первинна кора кореня. Вона складається з паренхімних клітин, між якими е міжклітинники. Зовнішній шар клітин (екзодерма), що розміщений під ризодермою, складається з великих живих клітин. У них відкладаються крохмаль та інші поживні речовини. Ці клітини виконують захисну функцію і здатні пропускати воду та мінеральні солі від кореневих волосків до центрального циліндра. Після відмирання клітин ризодерми екзодерма перетворюється на покривну тканину.
Від центрального циліндра кора кореня відокремлена одним шаром мертвих клітин ендодерми. Внутрішні стінки цих клітин потовщені, скорковілі, не пропускають води і газів. Між мертвими клітинами ендодерми розміщені живі пропускні клітини, вони тонкостінні, розташовані навпроти судин центрального циліндра і легко пропускають розчини речовин до центрального циліндра.
Центральний циліндр займає середню частину кореня і складається з різних тканин. У периферичній частині його є перицикл, що складається з одного ряду тонкостінних клітин. Клітини перициклу (вторинна твірна тканина) періодично діляться і дають початок бічним кореням (звідси - коренетвірний шар), камбію, паренхімі кореня, додатковим брунькам коренепаросткових рослин. Основу центрального циліндра (усередині перициклу) становить паренхімна тканина, в якій радіальне розміщений судинний пучок кореня, що складається з ксилеми і флоеми. Судини ксилеми утворюють промені, що йдуть від периферії до центра, їх зазвичай буває три - п'ять, зрідка - близько 20. Між променями ксилеми розміщені групи клітин флоеми.
У більшості рослин (дводольних і голонасінних) первинна будова кореня зберігається недовго і переходить у вторинну будову. Така перебудова пов'язана з утворенням на певному етапі їхнього розвитку (після появи перших листків) у центральному циліндрі кореня вторинної меристеми - камбію. За рахунок клітин камбію утворюються вторинні елементи ксилеми і флоеми. У дерев і кущів вторинна ксилема і флоема наростають кільцями, тому будова кореня подібна до будови стебла. Первинна кора та ендодерма поступово відмирають і злущуються, а з перициклу утворюється перидерма. Нові шари перидерми закладаються у глибших шарах вторинної флоеми. Так поступово виникає вторинна будова кореня.
2. Стебло рослин
Стебло як осьова частина пагона здійснює зв'язок усіх частин рослини, збільшує її поверхню за рахунок галуження, утворює і несе на собі бруньки і листки, забезпечує транспорт води, мінеральних та органічних речовин, вегетативне розмноження і фотосинтез, запасає поживні речовини. Порівняно з коренем пагін рослини має складнішу будову, оскільки він на ранніх етапах розвитку розчленовується на спеціалізовані частини і складається з осі та листків, що розташовані на ньому. Стебла без листків, хоча б зародкових або рудиментарних, як і листки без стебла, хоча б укороченого, утворюватися не можуть. Стебло за оптимальних умов росте постійно, даючи бічні відгалуження і збільшуючи листкову поверхню.
Перший (головний) пагін розвивається із бруньки зародка насінини. На пагоні виділяються вузли і міжвузля. Вузол - це місце прикріплення листків до стебла. Міжвузля - відстань між сусідніми вузлами. Зазвичай на пагоні кілька, іноді багато вузлів і міжвузлів, вони повторюються вздовж осі пагона. Міжвузля можуть бути довгими, тоді пагін називають видовженим (ростовим); вкорочений пагін має короткі міжвузля. На стеблах деяких рослин з дуже короткими міжвузлями зближені листки утворюють прикореневу розетку (кульбаба, морква). Плодові дерева і кущі утворюють обидва типи пагонів: вкорочені з малим приростом - "плодушки", на яких формуються квітки, згодом плоди, І видовжені, як правило, безплідні. Найдовші міжвузля бувають у ліан.
Кут між листком І стеблом називають листковою пазухою. В пазусі листка розміщуються бруньки - характерний утвір стебла - зачатки нових пагонів, які виникають у певному порядку на осі. Вони забезпечують тривале наростання пагона та його галуження. Розрізняють бруньки за місцем їх розташування (пазушні, верхівкові) та за функціональним призначенням (вегетативні, квіткові, сплячі, додаткові). Верхівкові бруньки розміщені на верхівках стебла та його бічних відгалужень. Зовні бруньки захищені лусками (видозмінені листки). У зимуючих бруньок зовнішні луски щільні, шкірясті, можуть вкриватися кутикулою або клейкими смолянистими речовинами. Під лусками знаходиться вкорочений зародковий пагін з тісно зближеними зачатковими листками, які вкривають твірну тканину конуса наростання. У пазухах зачатків нижніх листків є зачатки пазушних бруньок, з яких розвиваються бічні пагони.
Мал. 4. Вегетація пагона:
а - пагін каштана після обпадання листя; б - бруньки каштана; в - ростовий (видовжений) пагін; г - плодовий (вкорочений) пагін; д - розвиток пагона з бруньки; 1 - верхівкова брунька; 2 - бічна (пазушна) брунька: 3 - міжвузля; 4 - листковий рубець; 5 - вузол; 6 - місце кріплення брунькової луски; 7 - сочевички; 8 - листкові сліди
У дерев І кущів пазушні бруньки бувають ростовими (вегетативними), із зачатками листків і стебла, і квітковими Із зачатками квіток або суцвіть, їх можна розрізнити за формою: ростові - видовжені, Із загостреною верхівкою, а квіткові - округлі й більші.
Деякі пазушні бруньки можуть залишатися у стані спокою невизначено довго.Це сплячі бруньки. Вони розвиваються і дають пагони в разі пошкодження верхівкових бруньок, зламування стебла над ними.
Важливим є формування додаткових бруньок, які закладаються на стеблах, листках, коренях І забезпечують вегетативне розмноження квіткових рослин.
Ріст стебла у висоту забезпечує верхівкова брунька, або брунька зародка насінини. Клітини твірної тканини конуса наростання постійно діляться. У процесі поділу утворюються нові зачатки листків і бруньок. Після поділу клітини ростуть, внаслідок чого видовжуються міжвузля І все стебло. У міру віддалення від конуса наростання здатність клітин до поділу зменшується і починається диференціація їх, що супроводжується утворенням основних тканин.
Можливий також інший шлях росту стебла: вставний, або Інтеркалярний. У цьому разі твірна тканина розділена ділянками клітин, здатних до поділу. Ділянка поділу розміщена зазвичай в основі міжвузлів. Такий ріст характерний для злакових.
Галуження стебла. У процесі росту стебла можуть галузитись, особливо у дводольних рослин (див. мал. 46, д). При цьому бічні гілки утворюються з пазушних бруньок головного стебла. Кожна бічна гілка, як і головне стебло, є не що інше, як пагін з верхівкою та бічними бруньками. Верхівкова брунька забезпечує видовження гілок, а з пазушних виростають нові бічні пагони, які також галузяться. Пошкодження або відламування верхівкової бруньки спричинює посилене галуження пагона.
У розгалуженої рослини головне стебло називають віссю першого порядку, бічні стебла, що розвинулись з його пазушних бруньок, - осями другого порядку, на них утворюються осі третього порядку і т. д. На деревах може бути до 10 таких осей. Розгалужену надземну частину деревної рослини називають кроною. За формою крони бувають кулеподібними (клен гостролистий), пірамідальними (тополя), колоноподібними (кипарис) та ін. Усі гілки у кроні різновікові. Наймолодші з них - гілки останнього порядку. Крони плодових і декоративних дерев формують обрізуванням з урахуванням їхніх природних особливостей.
Використана література:
1. Біологія. Посібник. - К., 2001.
2. Енциклопедія юного біолога. - К., 2000.
Loading...

 
 

Цікаве