WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Анатомічна будова стебла дерев’янистих рослин. Роль камбію. Значення лишайників у природі та для людини - Реферат

Анатомічна будова стебла дерев’янистих рослин. Роль камбію. Значення лишайників у природі та для людини - Реферат


Реферат на тему:
Анатомічна будова стебла дерев'янистих рослин. Роль камбію. Значення лишайників
у природі та для людини
ПЛАН
1. Анатомічна будова стебла дерев'янистих рослин.
2. Роль камбію.
3. Значення лишайників у природі та для людини
4. Список використаної літератури
1. Анатомічна будова стебла дерев'янистих рослин. Особливістю будови стебла дводольної деревної рослини є його щорічне потовщення завдяки життєдіяльності камбію - вторинної твірної тканини. Внутрішню будову стебла деревної рослини добре видно на поперечному розрізі трирічної гілки липи (мал. 1).
У центрі розрізу розміщені великі клітини серцевини з тонкими оболонками, в них можуть відкладатися поживні речовини. У багатьох дерев серцевина пухка, може відмирати й утворювати у стовбурі порожнину - дупло. Серцевину оточують три (за числом років зрізаної гілки) концентричних шари деревини приблизно однакової товщини.
Мал. 1. Частина поперечного розрізу трирічної гілки липи:
1 - шкірка; 2 - корок; 3 - первинна кора; 4 - луб'яні волокна; 5 - ситоподібні трубки; б - камбій; 7 - річні кільця (деревина); 8 - судина; 9 - серцевина; 10 - сочевичка
Це свідчить про подібні умови росту гілки упродовж трьох років. Деревина складається з судин, клітин паренхіми і механічної тканини. Численні клітини механічної тканини надають стеблу міцності і захищають великі судини від стискання сусідніми клітинами. До периферії зовнішнього кільця прилягає тонкий шар клітин вторинної твірної тканини - камбію. Зовні від камбію розміщується шар кори, вкритий корковою тканиною і відмерлою шкіркою.
У корі є різні тканини: провідна, механічна, основна. Провідна тканина представлена ситоподібними трубками, механічна - луб'яними волокнами, які надають стеблу міцності й гнучкості. Основна тканина виповнює проміжки між цими тканинами і може нагромаджувати поживні речовини.
Зовні кора вкрита корковою тканиною, яка складається з мертвих клітин, на її поверхні знаходяться клітини відмираючої шкірки. Шкірка і корок захищають стебло від впливу несприятливих умов, не пропускають вони і повітря. У корковому шарі більшості дерев і кущів є спеціальні отвори, крізь які надходить повітря, необхідне для дихання рослини, - сочевички (див. мал. 40, д), які мають вигляд маленьких горбиків на поверхні стебла. Сочевички утворені великими клітинами основної тканини з великими міжклітинниками.
2. Роль камбію. Потовщення стебла відбувається за рахунок періодичної діяльності камбію. Клітини камбію постійно діють у період вегетації рослини і можуть функціонувати упродовж кількох років. Особливо інтенсивно розмножуються клітини камбію навесні, тому кора з пагонів легко знімається. Схематично процес росту клітин камбію можна уявити так: клітина камбію росте і ділиться. З двох нових клітин внутрішня спеціалізується і перетворюється на клітину деревини, що прилягає до старих її елементів, а клітина камбію, відсунута назовні, зберігає здатність до подальшого поділу (тобто залишається камбіальною). Після поділу цієї клітини зовнішня дочірня клітина починає перетворюватися на постійну клітину кори, а внутрішня дочірня залишається камбіальною. Ця камбіальна клітина знову утворює клітину деревини, а далі - кори. Отже, камбій відкладає клітини безперервно: всередину - клітини, з яких будується деревина, назовні - клітини, з яких будується кора. Нові клітини деревини наростають назовні, а клітини кори - із середини. При цьому камбій весь час кільцеподібно обхоплює деревину.
Як правило, клітин деревини утворюється значно більше, ніж клітин кори, тому деревина займає значнішу частину на поперечному розрізі стебла. Клітини деревини і кори, які утворилися з камбію, можуть розростатися як у поздовжньому, так і в поперечному напрямку.
Ріст клітини камбію припиняється з настанням зимового періоду, а навесні поновлюється. Лише у посушливих районах (саванах) рослини влітку втрачають листя і вступають у літній період спокою. За умов вологих тропіків дія камбію не припиняється, тому рослини там ростуть постійно.
На поперечному розрізі трирічного пагона липи видно, що деревина має чітко виражені шари. Це річні кільця, які чітко виділяються внаслідок того, що деревина, яка утворилась у різні пори року, має різні колір, блиск і щільність. Весняна деревина, яка утворилася після відновлення діяльності камбію, складається з великих клітин з тонкими оболонками. Вона зазвичай багатша на судини та трахеїди, тому здається пухкішою і забарвлена в світліший колір. Осіння деревина складається з більш товстостінних, але вужчих волокон і замість елементів, які проводять воду, містить більше механічної тканини, тому здається темнішою. Внаслідок відмінності у структурі пізня деревина функціонує переважно як механічна тканина, а весняна проводить воду з розчиненими мінеральними солями. Перехід від весняної деревини до осінньої відбувається поступово, а перехід від осінньої до весняної завжди раптовий.
Ширина річних кілець залежить від виду дерева, його віку (на початку життя рослини утворюються ширші кільця, з віком вони поступово вужчають), від умов середовища. За шириною кілець можна прочитати історію умов життя дерева.
Транспортування води і поживних речовин по стеблу відбувається у двох напрямках. Від кореня до листків і всіх інших надземних органів по провідній системі деревини (судини, трахеїди) йде висхідна течія води і мінеральних солей. По ситоподібних трубках лубу рухаються органічні речовини з листків у корінь (низхідна течія). До квіток, плодів, бруньок органічні речовини рухаються вгору також по ситоподібних трубках. Проте органічні речовини, синтезовані або відкладені про запас у клітинах кореня, пересуваються в надземні частини по судинах деревини.
Ситоподібні трубки і камбій розміщені близько до поверхні стебла, тому легко знищити рослину, якщо зрізати кору навколо стебла. Особливо легко це зробити навесні, коли камбій активно ділиться і кора легко здирається із стебла по камбіальному кільцю. У таких "окільцьованих" дерев нижня частина ізолюється від верхньої, корені не отримують органічних речовин і рослина гине.
Крім переміщення поживних речовин по вертикалі у рослинах вони рухаються в горизонтальному напрямку від серцевини стовбура до периферії. Для цього в рослині є серцевинні промені, які складаються з основної тканини і йдуть від серцевини крізь деревину до кори. Променями їх назвали через форму: починаються вони вузенькими смужками у серцевині, трішки розширюються в деревині і значно - в корі.
Органічні поживні речовини відкладаються в серцевині У вигляді цукру, крохмалю, амінокислот, білків, олій. Особливо багато органічних речовин відкладається у видозмінених підземних пагонах.
3. Значення лишайників у природі та для людини
Лишайники - це особливі організми, утворені в результаті симбіозу водорості й гриба, з новими морфологічними, фізіологічними та екологічними властивостями. Відомо понад 20 тис. видів лишайників.
Від інших організмів,у тому числі й від окремих грибів І водоростей, вони відрізняються за формою, будовою, характером обміну речовин, наявністю лишайникових речовин, способами розмноження, повільним ростом (від 1 до 8 мм за рік).
Слань лишайника складається з переплетених ниток грибниці - гіфів і розміщених між ними клітин або ниток водоростей. Розрізняють два основних типи мікроскопічної структури слані лишайників: гомеомерний і гетеромерний (мал. 2, б, г). На поперечному перерізі лишайника гомеомерного типу видно, що слань утворена хаотично переплетеними гіфами гриба, поміж якими розкидані окремі клітини або нитки водоростей. Ці лишайники утворюють групу, відому під назвою слизистих лишайників, оскільки водорості виділяють слиз, в який вкраплені клітини гриба і водорості.
У лишайнику гетеромєрного типу клітини водоростей зосереджені в одному шарі, який називають готдшльним шаром. Під ним знаходиться серцевина, що складається з пухко розміщених ниток гриба. Зовнішніми шарами лишайника є щільно зімкнуті грибні гіфи, які називають кірковими шарами. За допомогою грибних ниток, що відходять від нижньої кори, лишайник прикріплюється
Loading...

 
 

Цікаве