WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Анатомія листка - Реферат

Анатомія листка - Реферат

(кукурудза); у водяних рослин - лише на верхній поверхні листка. Кількість продихів на одиницю площі листка залежить від виду рослин, умов зростання. В середньому їх 100-300 на 1 мм2 поверхні, але може бути значно більше.
Чим вище розміщений листок на стеблі, тим більше продихів на одиниці площі його поверхні (хоча кожний зокрема продих менший).
Між верхньою і нижньою шкірками листкової пластинки розміщена м'якоть листка (мезофіл). Під верхньою шкіркою знаходиться один або кілька шарів великих прямокутних клітин, які містять хлоропласти. Це стовпчаста, або палісадна, паренхіма - основна асиміляційна тканина, в якій відбувається процес фотосинтезу. Під палісадною паренхімою розміщені кілька шарів клітин неправильної форми з великими міжклітинниками. Ці клітини утворюють губчасту, або пухку, паренхіму. В клітинах губчастої паренхіми міститься менше хлоропластів. Вони виконують функції транспірації, газообміну і запасання поживних речовин.
М'якоть листка пронизана густою сіткою жилок (судинно-волокнистих пучків), які забезпечують постачання листка водою і розчиненими в ній речовинами, а також виведення з листка асимілятів. Крім того, жилки виконують механічну роль. Будова судинно-волокнистих пучків основних жилок листка типова, оскільки це продовження їх із стебла, але в міру галуження пучків судини та ситоподібні трубки зменшуються. У найдрібніших розгалуженнях жилок зовсім відсутня флоема, спрощується і ксилема - в ній немає трахей, залишається лише небагато трахеїд. Закінчуються жилки поодинокими трахеїдами.
Мікроскопічна будова листкової пластинки істотно змінюється навіть у межах однієї систематичної групи рослин залежно від умов їх зростання, насамперед від освітлення і водопостачання. У тіньових листків, як правило, немає стовпчастої паренхіми, і функцію фотосинтезу виконує губчаста. Зелені пластиди тіньових листків утворюють більше хлорофілу порівняно із світловими, що й забезпечує належну активність фотосинтезу за умов недостатнього освітлення. Продихи не заглиблені і випинаються над поверхнею листка, що сприяє активнішій транспірації.
У хлоропластах клітин м'якоті (особливо стовпчастої паренхіми) на світлі відбувається процес фотосинтезу. Суть його полягає в тому, що зелені рослини, поглинаючи сонячну енергію, з вуглекислого газу і води створюють складні органічні речовини. В атмосферу при цьому виділяється вільний кисень. Створені зеленими рослинами органічні речовини є джерелом живлення не лише для самих рослин, а й для тварин і людини. Отже, життя на Землі залежить від зелених рослин. Увесь кисень, що є в атмосфері, має фотосинтетичне походження. Він нагромаджується внаслідок життєдіяльності зелених рослин, і його вміст завдяки фотосинтезу підтримується сталим (близько 21 %). Використовуючи вуглекислий газ з атмосфери для процесу фотосинтезу, зелені рослини тим самим очищають повітря.
Транспірація. Крім фотосинтезу і газообміну в листках відбувається процес транспірації - випаровування води. Основну роль у випаровуванні виконують продихи, частково в цьому процесі бере участь і вся поверхня листка. Тому розрізняють транспірацію продихову і кутикулярну - крізь поверхню кутикули, яка вкриває епідерміс листка. Кутикулярна транспірація значно менша за продихову; у старих листках вона становить 5-10 % загальної транспірації, а в молодих, які мають тонку кутикулу, може досягати 40-70 %.
Оскільки транспірація здійснюється в основному крізь продихи, в які проникає і вуглекислий газ для процесу фотосинтезу, існує взаємозв'язок між випаровуванням води і нагромадженням сухої речовини в рослині. Кількість води, яку рослина випаровує для побудови 1 г сухої речовини, називають транспіраційним коефіцієнтом. Його величина коливається від 30 до 1000 г і залежить від умов зростання, виду і сорту рослини.
На побудову свого тіла рослина використовує в середньому 0,2 % води, яка проходить крізь неї, решта витрачається на терморегуляцію і транспорт мінеральних речовин.
Транспірація сприяє надходженню води в корінь і підійманню її по стеблу до листків і тим самим підтримує постійний рух води в рослині. У зв'язку з цим листки дістали назву верхнього водяного насоса, а коренева система - нижнього водяного насоса, який накачує воду в рослину.
Випаровування захищає листки від перегрівання, що має велике значення для всіх процесів життєдіяльності рослини, особливо фотосинтезу.
Рослини посушливих районів, а також у суху погоду випаровують більше води, ніж за умов підвищеної вологості. Випаровування води, крім продихів, регулюють захисні утвори на шкірці листка. Цими утворами є кутикула, восковий надіт, опушення різними волосками тощо.
У рослинсукулентів листок перетворився на колючку (кактуси), а його функції виконує стебло. Рослини вологих районів мають великі листкові пластинки, на шкірці листків немає захисних утворів.
У разі утрудненого випаровування у рослин відбувається гутація - виділення крізь водяні продихи крапель води. Це явище в природі спостерігається вранці, коли повітря насичене водяною парою, або перед дощем. В умовах лабораторії явище гутації можна спостерігати, вкривши молоді проростки пшениці скляним ковпаком. Через короткий час на кінчиках листків з'являться краплі рідини.
Біологічним пристосуванням рослин, що захищає від випаровування, є листопад - масове обпадання листків на холодний або жаркий період року. В помірних зонах дерева скидають листки на зиму, коли корені не можуть подавати воду з мерзлої землі, а мороз висушує рослину. У тропіках листопад спостерігається в сухий період року.
Підготовка до обпадання листків розпочинається в міру ослаблення інтенсивності життєвих процесів наприкінці літа - на початку осені. Насамперед руйнується хлорофіл, інші пігменти (каротин і ксантофіл) зберігаються довше і надають листкам осіннього забарвлення. Згодом біля основи черешка (зона відділення) листка утворюється відокремлювальний шар, який у вигляді диска пронизує всі тканини крім провідних шляхів. Ці елементи жилок листка ізолюються останніми, закупорюванням їх продуктами життєдіяльності. Після цього листок відривається, а на стеблі залишається слід - листковий рубець. На час листопаду листки старіють, у них нагромаджуються непотрібні продукти обміну речовин, які видаляються з рослини разом з опалим листям.
Усі рослини (зазвичай це дерева і кущі, рідше - трави) поділяють на листопадні і вічнозелені. У листопадних листки розвиваються упродовж одного вегетаційного періоду. Щороку з настанням несприятливих умов вони обпадають. Листки вічнозелених рослин живуть від 1 до 15 років. Відмирання частини старих і утворення нових листків відбувається постійно, дерево здається вічнозеленим (хвойні, цитрусові).
Використана література:
1. Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О. В. Самсонов, В.М.Мухін та ін.; За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. - 3тє вид., випр. і допов. - К.: Вища шк., 2002. - 622 с.: іл.
2. Словник-довідник юного біолога. - М., 1990.

 
 

Цікаве

Загрузка...