WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Рефлекси - Реферат

Рефлекси - Реферат

особливо під час зльоту та посадки тощо. Це можливо завдяки високорозвиненому абстрактному мисленню, яке властиве людині. Отже, абстрактне мислення зумовлюється здатністю людини формувати складні умовнорефлекторні зв'язки.
Після народження, в процесі всього наступного життя, у тварин формуються умовні рефлекси, що підвищують пристосувальні можливості поведінки в умовах біологічної боротьби за існування. Умовні рефлекси виробляються на базі таких безумовних, як харчовий, захисний та інші, в поєднанні з конкретними умовами середовища, які виступають як умовні та безумовні подразники. У окремих видів ссавців і птахів вони можуть досягати високого розвитку, що породжує у людей роздуми про інтелект тварини.
Моделями того, як у тварин виробляються умовні рефлекси в природі, є вирощування тварин у неволі. Наведемо приклад, як в одній сім'ї міських жителів виростили маля зайцярусака. За порівняно невеликий час він засвоїв, як відчиняти двері не лише рухами від себе, а й на себе за допомогою лап, щелеп, якщо йому не відчиняли після того, як він вимогливо стукав у двері лапами, і багато іншого.
Так відбувається і в природі, причому завдяки інстинктам турботи про потомство формування умовних рефлексів прискорюється під впливом поведінки угруповання, родичів. Умовні рефлекси сприяють знаходженню поживи, укриття, уникненню небезпеки, усуненню шкідливих впливів. Усі вони сформовані в процесі засвоєння нових умов існування на базі природжених безумовних рефлексів. "Інтелект'' тварин - не що інше, як система умовних і безумовних рефлексів, усе те, що становить першу сигнальну систему за І. П. Павловим. На запитання "чи думають тварини?" можна відповісти, що вони думають, однак посвоєму, "потваринному", їхнє мислення конкретне, предметне, а не абстрактне (образне), як у людини. В основі розвитку такого мислення лежить збагачення життєвого досвіду умовними рефлексами, видозмінами безумовних рефлексів.
Отже, умовні рефлекси в міру їх нагромадження підвищують здатність тварин пристосовуватись до умов існування, що постійно змінюються, як це було проілюстровано на прикладах. Аналогічно відбувається навчання тварин у природних умовах. Вироблення умовних рефлексів іде швидше, якщо подразниками є звичайні для середовища предмети і явища. Завдяки умовним рефлексам у комплексі з безумовними тварини знаходять, добувають поживу, уникають небезпеки, будують житло, знаходять укриття, освоюють нові території для життя, орієнтуються на місцевості тощо. За участю умовних рефлексів здійснюється боротьба за існування, забезпечується збереження особин і видів.
Гальмування умовних рефлексів. Вироблені умовні рефлекси за різних умов можуть згасати внаслідок гальмування. Так називають процеси, що призводять до послаблення або припинення збуджень. Це протилежне збудженню явище. Розрізняють зовнішнє і внутрішнє гальмування.
Зовнішнє гальмування виникає в разі, якщо в центральній нервовій системі з'являються збудження різної сили. Тоді сильніше збудження гальмує більш слабке. Сильне збудження є зовнішнім" відносно слабкого, зовнішнім відносно якогонебудь рефлексу. Звідси і походить назва цього виду гальмування. Наприклад, якщо піддослідним тваринам, у яких вироблений умовний рефлекс на приймання їжі під час вмикання лампочки, дати сторонній звук або різко змінити інтенсивність освітлення, то рефлекс на вмикання лампочки загальмується або навіть зникне. Нові подразники гальмують відповідь. Точно так больові подразнення, які наносять піддослідним тваринам, біль внутрішніх органів гальмують харчові умовні реакції.
Подібні явища зовнішнього гальмування спостерігаються і у людини. Наприклад, хвилювання після повідомлення про неприємності, самі неприємності пригнічують позитивні емоції, пов'язані зі сприйманням їжі, пригнічують виділення травних соків, знижують апетит.
Внутрішнє гальмування виникає в разі непідкріплення умовного подразника. Воно виникає всередині дуги умовного рефлексу, тому і називається внутрішнім. Наприклад, якщо виробити умовний рефлекс - харчову реакцію на дзвінок, а потім давати дзвінок і не підкріплювати його їжею, то харчова реакція на нього гальмується і навіть може зникнути. Відновлення годування відновлює умовний рефлекс, відбувається розгальмовування.
Гальмування умовних рефлексів спостерігається і в тих випадках, коли змінюють умовні подразники (наприклад, лунають звуки різної частоти), вводять додаткові подразники або збільшують інтервал між сигналом до годування і самим годуванням. Отже, умовні сигнали на їжу, якщо вони витримуються, не спричинюють гальмування і виконують позитивну роль. Якщо змінюється якість сигналу (тональність) або його доповнюють іншим сигналом, або ж збільшують інтервал між сигналом і прийманням їжі, то розвивається внутрішнє гальмування. Сигнали ж виконують негативну роль відносно виробленого раніше рефлексу.
Внутрішнє гальмування було вивчене І. П. Павловим та його учнями.
Явище гальмування в центральній нервовій системі відіграє важливу роль у повсякденному житті. Разом з явищем збудження воно здійснює координацію рефлекторних механізмів організму. Так, акти вдиху й видиху, скорочення і розслаблення м'язів, прискорення і уповільнення ритму серця, перистальтики кишок тощо є результатом взаємодії збудження і гальмування, послідовної зміни одне одного. В процесі виховання у дітей формуються певні навички, пов'язані з використанням різних заборон. Це можливо завдяки розвитку умовного гальмування.
Роль І. М. Сєченова і І. П. Павлова у створенні вчення про вищу нервову діяльність; його суть. Батьком російської фізіології називали І. М. Сєченова корифеї науки К. А. Тимірязєв та І. П. Павлов. І це справді так, оскільки до нього ніхто не робив дослідів з вивчення головного мозку. Результатом його дослідів стала психофізіологічна і філософська праця "Рефлекси головного мозку" (1863). З неї починаються дослідження вищої нервової діяльності. Ось основні її положення.
В основі психічного розвитку лежить пам'ять: зорова, тактильна, слухова, м'язова, асоціативна. (В наступні роки ці види пам'яті досліджені більш детально багатьма вченими.) Якщо додати до цього відкриття ним явища гальмування в центральній нервовій системі, розкриття психологічних механізмів мислення, то стане ясно, яке величезне значення мають роботи І. М. Сєченова в розвитку уявлень про вищу нервову діяльність.
Ідеї І. М. Сєченова справили велике враження на молодого І. П.Павлова. Упродовж сорока років І. П. Павлов розробляв їх поряд з дослідженнями з фармакології, фізіології кровообігу, травлення, що привело до нового етапу в його дослідженнях - вивчення вищої нервової діяльності. В 1923 р. з'явилась його узагальнювальна праця "Двадцятирічний досвід об'єктивного вивчення вищої нервової діяльності тварин", а потім вийшли "Лекції про роботу великих півкуль головного мозку" (1927) та інші праці.
Під вищою нервовою діяльністю І. П. Павлов розумів діяльність кори півкуль і підкірки, які зумовлюють рефлекси.
Використана література:
" Енциклопедія вищої нервової системи людини. - М., 1999.
" Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О. В. Самсонов, В.М.Мухін та ін.; За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. - 3-тє вид., випр. і допов. - К.: Вища шк., 2002. - 622 с.
Loading...

 
 

Цікаве