WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Рефлекси - Реферат

Рефлекси - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"Рефлекси"
В основі регуляції різноманітної діяльності організму е функції нервової та ендокринної систем. Функції нервової системи виявляються в рефлексах. Рефлекс - реакція організму на будьяке подразнення, що здійснюється за участю нервової системи. Рефлекс е основною формою діяльності нервової системи організму і в перекладі з латинської означає "відбиття". Звичайно, рефлекс - не механічне відбиття, а вища форма біологічного відбиття із складними процесами обробки інформації - аналізу й синтезу.
Найпростіші приклади рефлексів відомі кожному з повсякденного життя. Приймання їжі - це харчовий рефлекс. Кліпання повіками - рефлекс мигання. Вдих і видих - дихальний рефлекс. Зміна величини зіниць залежно від інтенсивності освітлення, зміна або підтримання рівня тиску крові, посилення чи послаблення перистальтики кишок, тонусу м'язів (ходіння, бігання) тощо - усе це приклади рефлексів. З цього невеликого переліку фізіологічних функцій видно, що всі види діяльності організму є рефлекторними з тією лише відмінністю, що одні функції здійснюються за допомогою простих рефлексів, а інші - складних. За допомогою рефлексів відбувається взаємодія між частинами тіла, а також організму з навколишнім середовищем. Рефлекси є однією з форм загальнобіолегічної властивості - подразливості.
Поняття "рефлекс" було введено французьким філософом і природодослідником Р. Декартом понад 300 років тому. Вчення про рефлекси розробили І. М. Сєченов та І. П. Павлов. Ідею про рефлекторний характер діяльності мозку вперше висловив І. М. Сєченов у 1863 р. у книзі "Рефлекси головного мозку". І. П. Павлов, використавши великий експериментальний матеріал, створив рефлекторну теорію і вчення про нервову діяльність. У наступні роки вчення про рефлекси розширювалось і доповнювалось учнями та послідовниками І. П. Павлрва як у нашій країні, так і за кордоном.
Фізіологічними експериментами встановлено, що діяльність нервової системи, а за її допомогою і всього організму має рефлекторний характер. Комплекс ланок нервової системи, який здійснює сприймання (надходження), обробку й передавання збудження, називають рефлекторною дугою (мал. 122). Фактично це шлях рефлексу. Рефлекторна дуга складається з 5 ланок: 1) сприймальний апарат (рецептори); 2) нервові волокна, що проводять збудження в центральну нервову систему (чутливі, доцентрові, аферентні); 3) нервові центри, де відбуваються обробка і перемикання збудження з чутливих нервових клітин на рухові; 4) рухові (відцентрові, еферентні) нервові волокна, по яких імпульси надходять до робочих органів (ефекторів); 5) робочий орган - м'яз, залоза тощо.
Мал. 122. Дуга безумовного (А) і утворення умовного (Б) рефлексів:
І - схема безумовного слиновидпьного рефлексу; ІІ - схема умовного звукового харчового рефлексу, 1 - шкіра Із закінченням у ній доцентрового нерва (2); 3 - тіло доцентрового (чутливого) нейрона; 4 - проміжний нейрон: 5 - тіло відцентрового (рухового) нейрона, відросток якого (6) підходить до скелетною м'яза (7); 8 - язик; 9 - слинна заноза, 10 - харчовий центр довгастого мозку; 11 - харчовий центр кори, 12 - вухо; 13 - слуховий нерв; 14 - слухова зона кори. Штриховими лініями позначено поширення збудження від нижчих до вищих відділів ЦНС (а, б, в) І кори мозк> (г), а також тимчасовий зв'язок (15)
Передавання імпульсів (збуджувальних або гальмівних) від однієї нервової клітини до іншої або від нейронів до клітин робочих органів здійснюється за допомогою синапсів (гр. synapsis - сполучення, зв'язок; див. мал. 107). У синапсі передавання імпульсу здійснюється медіаторами (посередниками) - речовинами, що виділяються в дуже незначних кількостях нервовими закінченнями. Мембрани сприймальних клітин мають високу чутливість до медіаторів. Останні зумовлюють їх збудження або гальмування залежно від властивостей медіаторів і клітин. Після виконання своїх функцій медіатори руйнуються спеціальними ферментами, їх дія припиняється. Нині найбільше вивчені медіатори ацетилхолін і адреналін.
Спрощено рефлекси можна описати так. Наприклад, яскраве світло падає на рецептори сітківки ока. Там виникає збудження. Звідти по доцентрових волокнах зорових нервів воно надходить у центр зору головного мозку, де відбувається його обробка (аналіз і синтез). Сигналвідповідь по відцентрових нейронах спрямовується до м'язів, що звужують зіницю, і м'язів голови та шиї, які здійснюють змикання повік очей і повертання голови (людина відвертається від джерела світла). Ще приклад. Ви хочете визначити, наскільки гіркий червоний перець. Кінчиком язика ви торкаєтесь до нього і швидко відхиляєтесь. Чому це сталося? Спрацював рефлекс за такою самою схемою (принципом), але за участю інших частин нервової системи: інших рецепторів (смакових), інших нервових волокон (язикового нерва), інших центрів у корі й підкірці (смакових), відповідь спрямована на периферію по інших волокнах і до інших груп м'язів (язика, голови, тулуба, рук) і навіть до травних залоз (з'являється велика кількість слини).
Для здійснення реакції необхідна цілісність усіх ланок рефлексу. Якщо ж виникне порушення якоїсь ділянки, то рефлекс не відбудеться. Наприклад, у разі запалення слизової оболонки носа, язика, коли вражаються розміщені там рецептори, люди втрачають здатність сприймати запахи, смак. Неможливі рефлекси і при враженні нервів, по яких проходять імпульси, а також при порушенні нормальної роботи нервових центрів. Вони розміщені головним чином у спинному й головному мозку.
Нервові центри складаються з тіл нервових клітин, що з'єднані між собою за допомогою відростків. Слід пам'ятати, що між центрами не існує чітких анатомічних меж і багато в чому це функціональні утвори, які здатні переключатися на споріднені функції. Завдяки цьому забезпечується надійність функції нервової системи.
Збудження виникає одночасно в кількох центрах. Один з них набуває провідної ролі і його називають домінантним. Вплив домінантного центру поширюється на інші, які виконують підпорядковану роль. В інших випадках роль центрів змінюється. Вчення про домінантні центри дістало назву принципу домінанти і було розвинене 0. О. Ухтомським (1875-1942).
Нині відомо, що існує кілька центрів для однієї й тієї самої функції. Вони поєднані, взаємопов'язані. Разом з тим центри окремих функцій пов'язані з центрами інших функцій. Тому під час споживання їжі змінюються не лише діяльність травних залоз, а й дихання, кровообіг, робота серця та ін. Отже, при цьому збуджуються центри не лише травлення, а й інших видів діяльності за рахунок існуючих між ними зв'язків. Уся діяльність поєднується в єдину функціональну систему. Вчення про функціональні системи розроблене П. К. Анохіним (1898-1974).
Усі види рефлексів І. П. Павлов розподілив на дві групи: безумовні (природжені) і умовні (набуті).
Безумовні рефлекси - це природжені реакції організму за участю нервової системи у відповідь на вплив подразників. Ці рефлекси спадкові, сформовані до моментународження. Безумовними їх називають тому, що для їх утворення не потрібно якихось умов. Біологічна роль цих рефлексів полягає в тому, що вони зумовлюють існування новонароджених як у перші моменти після народження, так і в наступному житті, вони є основою для формування умовних
Loading...

 
 

Цікаве