WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → 1. Вегетативні та генеративні органи рослин. 2. Морфологія кореня. Типи кореневих систем. 3. Анатомічна будова кореня. 4. Функції кореня. Причини над - Реферат

1. Вегетативні та генеративні органи рослин. 2. Морфологія кореня. Типи кореневих систем. 3. Анатомічна будова кореня. 4. Функції кореня. Причини над - Реферат


КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З БІОЛОГІЇ
ПЛАН
1. Вегетативні та генеративні органи рослин
2. Морфологія кореня. Типи кореневих систем
3. Анатомічна будова кореня
4. Функції кореня. Причини надходження води і мінеральних солей в корінь
1. Вегетативні та генеративні органи рослин
Вегетативні органи - органи рослин, призначені для підтримання індивідуального життя рослин. У вищих рослин вегетативними органами є корінь і пагін; у нижчих - тіло (талом, або слань), не почленоване на органи, а представлене однією клітиною (одноклітинні водорості), нитками з одного ряду клітин (нитчасті водорості) або колоніями у формі пластинок, куль тощо; у деяких справжніх водоростей спостерігається диференціювання талому на органи, зовні подібні до стебла і листків вищих рослин. Морфологія і анатомічна будова вегетативних органів пристосована до виконання властивих їм функцій. У разі зміни характеру функції змінюються відповідно й вегетативні органи (видозміни, метаморфоз). Вегетативні органи використовуються для вегетативного розмноження.
Корінь - вегетативний орган з необмеженим ростом, який забезпечує закріплення рослин у субстраті, поглинання і транспорт води та розчинених у ній мінеральних речовин та продуктів життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів і коренів інших рослин, первинний синтез органічних речовин, виділення в грунт продуктів обміну речовин і вегетативне розмноження.
Квітка - складна система органів, що забезпечує статеве розмноження у квіткових рослин. Поява квітки в процесі еволюції - ароморфоз, який забезпечив широке розселення покритонасінних на Землі. Функції квітки: утворення тичинок з пилковими зернами (мікроспорогенез), плодолистиків (маточок) з насіннєвими зачатками (мега, або макро, спорогенез), запилення, складні процеси запліднення, формування насінини й плода.
Квітка - це вкорочений, видозмінений і обмежений у рості пагін, що несе оцвітину, тичинки, маточку (чи маточки). Будова квіток у всіх квіткових рослин подібна, а форма - різноманітна. У цьому виявляється ідіоадаптація - пристосування до різних способів запилення.
За наявності у квітки чашечки й віночка оцвітину називають подвійною (жовтець, яблуня, шипшина). У деяких рослин оцвітина складається з однакових елементів, тоді її називають простою. Просту оцвітину, що має зелене забарвлення (кропива, коноплі), називають чашечкоподібною, оцвітину, забарвлену в інші кольори (проліски, лілії, конвалії), - віночкоподібною. Квітки без оцвітини називають голими (у осоки, верби).
Маточка розміщена всередині квітки. У квітці може бути одна, кілька або багато маточок. Кожна маточка утворена одним чи багатьма зрослими плодолистиками.
У більшості рослин квітки мають тичинки і маточки і називаються двостатевими. Бувають квітки і одностатеві - тичинкові (чоловічі) або маточкові (жіночі). Якщо чоловічі й жіночі квітки знаходяться на одній особині, таку рослину називають однодомною (огірок, кукурудза, дуб, береза), якщо ж на різних особинах - дводомною (коноплі, верба, тополя). Одностатеві квітки і дводомні рослини - це одне з пристосувань до перехресного запилення.
2. Морфологія кореня. Типи кореневих систем
Корінь - вегетативний орган з необмеженим ростом, який забезпечує закріплення рослин у субстраті, поглинання і транспорт води та розчинених у ній мінеральних речовин та продуктів життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів і коренів інших рослин, первинний синтез органічних речовин, виділення в грунт продуктів обміну речовин і вегетативне розмноження.
Поява кореня в процесі еволюції рослин - важливий ароморфоз, одне з пристосувань до життя на суходолі. Вперше справжні корені з'являються у папоротеподібних. Потім у квіткових рослин завдяки ідіоадаптаціям формуються різні типи коренів, здатних виконувати додаткові функції. Так, у деяких рослин у коренях відкладається запас поживних речовин, що зумовлює їх потовщення, утворення коренеплодів (морква, редиска, буряки) або кореневих бульб (жоржини, пшінка). Корені епіфітних рослин (використовують інші рослини як субстрат, але не паразитують на них: орхідеї, мохи, лишайники) можуть нагромаджувати воду. У тропічних дерев, що живуть на грунтах, бідних на кисень, або на болотах, утворюються дихальні корені - пневматофори (мангрові), що ростуть угору; вони підіймаються над поверхнею субстрату і забезпечують дихання. Ходульні корені утворюються на надземних пагонах, закріплюються в грунті і міцно утримують рослину (фікусбаньян, кукурудза). Деякі рослини паразити (повитиця) або напівпаразити (омела) утворюють корені присоски. У витких і лазячих рослин формуються чіпкі повітряні корені (плющ). У багатьох (близько 90 %) квіткових рослин корені вступають у симбіоз з грибами, утворюючи мікоризу, або з бактеріями, утворюючи бактеріоризу. Мікроорганізмисимбіонти входять до складу ризосфери - ґрунтового шару завтовшки 2-3 мм, що прилягає до коренів рослин. Скупчення великої кількості грибів і бактерій у ризосфері пов'язане з виділенням коренями речовин, якими живляться ці мікроорганізми.
Зародок кореня закладається одночасно з брунькою в зародку насінини і називається зародковим коренем. Під час проростання насінини цей корінь перетворюється на головний, або первинний, корінь, здатний до галуження. Паралельно з ростом на ньому з'являються бічні корені першого порядку, які, в свою чергу, дають корені другого порядку, на них виникають корені третього порядку і т. д. Крім головного і бічних коренів у рослин утворюються й додаткові корені, які формуються на стеблах, листках, але не на корені.
Сукупність усіх цих коренів (головного, бічних різних порядків та додаткових) утворює кореневу систему. За формою розрізняють два типи кореневих систем: стрижневу і мичкувату (мал. 1). Стрижнева має добре виражений головний корінь, який займає в грунті вертикальне положення; від нього відходять бічні корені, що розміщуються в грунті радіальне. Вона трапляється у більшої частини дводольних рослин.
У мичкуватої системи всі корені майже однакові за розмірами, за походженням це додаткові корені, які пучком ростуть від основи стебла. Мичкувата коренева система формується під час кущіння. При цьому на підземній частині стебла утворюється вузол кущіння, з якого розвиваються додаткові корені, що й веде до утворення мичкуватої кореневої системи. Така система характерна для більшості однодольних рослин.
Відмінності між цими двома основними кореневими системами виявляються вже під час проростання насіння. У Дводольних рослин із зародка насінини проростає один корінець, який потім стає головним коренем. У однодольних рослин найчастіше проростає кілька корінців. Потім ишіи ріст припиняється і на підземній частині стебла Формується мичка додаткових коренів.
Корінь росте своєю верхівкою, заглиблюючись у нижні шари грунту. У разі пошкодження кінчика головного кореня починається посилений ріст його бічних відгалужень (мал. 2). Цю властивість кореня використовують при вирощуванні розсади культурних рослин ізстрижневим коренем. У молодих рослин відщипують кінчик головного кореня, що припиняє його ріст у довжину і спричинює ріст бічних і додаткових коренів у верхньому, найродючішому шарі грунту.
Мал. 1. Різні форми коренів (о) та їх розвиток (б) у квасолі (А) і пшениці (В): 1 - ниткоподібний; 2 - веретеноподібний; 3 - ріпчастий (2, 3 - запасливі); 4 - стрижнеподібний (типовий); 5 - мичкуватий; 6 - вузол кущіння
Є рослини (багато серед трав'янистих дводольних), які мають змішану кореневу систему (у них одночасно функціонують головний, бічні і додаткові корені).
Мал. 2. Ріст кореня верхівкою (а) і посилений ріст бічних коренів після видалення верхівки кореня (б)
Після відщипування частини головного кореня розсаду висаджують на постійне місце зростання за допомогою загостреного кілочка - пікетки, звідси цей процес дістав назву пікірування.
Морфологія коренів, глибина і ширина їх проникнення в грунт залежать від виду рослин, умов їх існування, методів штучного впливу на ріст рослин. За об'ємом кореневі системи рослин завжди більші, ніж їхні надземні частини.
3. Анатомічна будова кореня
Корінь, як і інші органи рослини, має клітинну будову. Різні його ділянки складаються з неоднакових клітин, що утворюють зони кореня. Це добре видно на молодих коренях цибулі, квасолі, соняшнику, пшениці та інших рослин (мал. 3).
На поздовжньому розрізі головні, додаткові й бічні корені мають подібну будову і в них можна виділити такі зони: зона росту з кореневим чохликом, зона розтягування (власне росту) і початок диференціації клітин,
Loading...

 
 

Цікаве