WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Фауна Карпат: ссавці - Реферат

Фауна Карпат: ссавці - Реферат

поросят. Для людини і хижаків небезпечними є тільки сікачі і старі самки. Основна маса диких свиней - молодняк і самки, яким важко відбиватися від численнних любителів свинини. Не завжди рятує вміння причаїтись, короткі ноги не дозволяють розвинути великої швидкості.
Живуть дикі свині сімейними групами. В кожній може бути декілька дорослих самок, з яких одна, як правило, найстарша та найбільша, є вожаком. Самцям дозволяється жити в стаді не більш, як до півторарічного віку. Після досягнення цього віку самки виганяють їх, і вони змушені далі вести сапостійний спосіб життя. Молоді самці інколи об'єднуються в невеликі групи. На час шлюбного періоду, в жовтні-листопаді, до сімейного стада приєднується один з найсильніших сікачів. Вагітність триває 115-120 днів. Самка навесні народжує в середньому 5-6 поросят, максимум 10. В неї 5 пар сосків, але в першій парі майже нема молока. "Зайві" два поросятка гинуть найближчими днями після появи на світ.
Народжуються поросята добре розвиненими, зрячими. Вони дуже рухливі. Вже через 2-3 години після народження вони починають бавитись, боротись між собою. Забарвлені своєрідно - вздовж тіла проходять чітко виражені темні смуги. Це маскує їх в заростях очерету. Через 4-5 місяців колір поступово міняється на звичайний однотонний темний. До осені маса поросят становить 20-30 кг. Приблизно половина самок, що народилися взимку, восени вже спарюються і на весну мають потомство.
Кабани їдять все, але рослинна їжа в їхньому раціоні основна. Вони їдять підземні і надземні частини рослин, жолуді, зелену траву, різне насіння, а також комах, дощових черв'яків, з хребетних - ящірок, змій, жаб, дрібних гризунів, яйця, пташенят, …
За теплий період року кабани запасають до 10-15 кг жиру, тому спроможні прожити зиму, харчуючись бідною їжою. Якщо нема горіхів чи жолудів, вони шукають поживу на незамерзлих ділянках, біля джерел. Дорослий кабан може проорати своїм рилом мерзлий грунт на глибину 15-17 см, а там, під шаром мерзлоти, свиня завжди знайде чим поживитись.
Сплять дикі свині в так званиж лежках - заглибленнях в грунті, глибиною 30-40 см, з вистелиним листями дном. Якщо їх ніхто не турбує, вони можуть використовувати одні і ті ж самі ями декілька раз. Перед тим, як народжувати поросят (в березні або на початку квітня), самка влаштовує гніздо з хмизу або трави, з стінами, дахом і м'якою підстилкою.
КОЗУЛІ
Козуля - ще один вид копитних, суцільний ареал якого в лісостеповій зоні і в південній смузі лісів був розірваний мисливством і хаотичним сільськогосподарським освоюванням місцевостей. Разом з тим, саме людина допомогла цій тварині так глибоко проникнути в тайгу і продовжує сприяти розселенню козуль на північ. Розрив ареалу привів до збільшення відмінностей двох біологічних груп тварин: західно-європейської і східно-сибірсько-кавказької. Ззовні - по кольору та вигляду - ці козулі не дуже відрізняються, проте маса європейських в 1,5-2 рази менша, ніж сибірських. Маса перших - 20-37 кг, тоді як сибірських - 59 кг самці і 52 кг самки. Роги у європейських козуль сягають 25-30 см, у сибірських - до 45 см, а інколи і більші.
Як і олень, козуля - тварина лісостепової зони. Живуть вони також в темнохвойних лісах, в сухих листяних лісах, в очеретах і в високогірних ялинниках Середньої Азії. Густота заселення ними може бути досить велика - до 40, і навіть до 50 голів на 1000 га лісу.
Літо - найбільш сприятлива пора для мешканців лісу. Соковита трава на галявинах і лісових галявинах, ніжна зелень молодих бруньок та листків на деревах та кущах - все це улюблена і, головне, корисна їжа для оленів та козуль.
Природа не випадково потурбувалась про те, що саме в цю пору в косуль з'являється малеча.
Восени та зимою козулі живуть групами, котрі об'єднують не більше 10-12 тварин різної статі і віку. Є серед них і дорослі самці, і самки з малими. Життя групою багато чим полегшує козулям існування в зимовий період, коли мало їжі і менше, ніж влітку, надійних сховищ. Разом їм легше шукати харчі, слідкувати за тим, що відбувається навколо і своєчасно попереджувати небезпеку.
Навесні групи розпадаються. Першими йдуть геть дорослі самці-рогачі. Потім йдуть вагітні самки, попередньо підшукавши глухе, добре приховане місце в лісі.
Малі народжуються в кінці травня - на початку червня. Кожна самка народжує 2, рідко 1 або 3, і зовсім рідко 4 козуленят. Народжуються вони в плямистому наряді: на спині та боках у них багато світлих і темних плям, смуг. Таке забарвлення робить їх непомітними серед трави та кущів, де вони ховаються.
Козуленята з'являються на світ з відкритими очима і непогано чують. Спочатку вони виглядають слабуватими і немічними, лежать біля матері, ледве рухаючись, і ніби набираються сил. Через декілька хвилин вони вже пробують вставати і присунутись ближче до матері. Вони шукають вим'я і починають енергійно смоктати молоко.Наївшись, заспокоюються і деякий час відпочивають.
Мати ретельно вилизує новонароджених, піклуючись про те, щоб хутро було чисте і пухнасте. Це зберігає тепло в їхніх слабеньких тілах.
Вже після 30-40 хвилин після народження козуленята роблять свої перші кроки. Спочатку це їм важко дається. Встаючи, вони випрямляють спочатку задні ноги, а потім передні. Роблять 2-3 невпевнених кроки і падають, щоб розпочати все з початку. Після декількох таких спроб вони вже впевненіше тримаються на ногах, а через 10-15 хвилин здійснюють невеликі прогулянки в радіусі 3-5 м від матері.
В перші години життя козуленята погано відрізняють свою мати від інших тварин, близьких їй по величині. Вони легко плутають з нею навіть людину. В природі, правда, такого майже не буває, хіба в зоопарку.
Приблизно через 3-4 години мати залишає новонароджених самих, їй потрібно відпочити та поїсти, набратися сил. Надалі вона буде приходити до козуленят 3-4 рази на добу, щоб погодувати їх молоком, решту часу козуленята проводять самостійно.
Залишені матір'ю козуленята самостійно знаходять собі сховище десь під кущем. Лежать вони в характерній позі, скручені бубликом (так легше зберегти тепло), і, якщо почують наближення якоїсь тварини чи людини, завмирають без руху. Тому, зустрівши в лісі маленьких козуленят, не треба думати, що вози загубилися. Це зовсім не так - мати напевне знаходиться неподалік. Краще за все залишити козуленя в спокої, не турбувати його.
Козуленята майже не мають запаху. Їх потові залози малочислені, і майже не виділяють секрету - це також важливий нюанс, який допомагає їм уникнути зустрічі з хижаком. Лисиця або вовк можуть пройти зовсім близько і не почути козуленяти, яке заховалося. Виживанню сприяє також те, що козуленята одного приплоду перші два-три тижні гуляють окремо, на відстані 200-250 м одне від одного - якщо хижак натрапить на одного, то інші залишаться живі.
Мати добре запам'ятовує місце, де сховались її малі, і, коли приходить час годування, знаходить це місце безпомилково. Побачивши маму, козуленя встає з трави і підбігає до неї. Наївшись, воно близько півгодини ходить з матір'ю, не відлучаючись, інколи забігаючи вперед, але не далеко. Вже в першу добу козуленята під час такої прогулянки проходять чимало - до 300-400 м.
Мати уважно слідкує за малими. Вона завжди насторожі і при найменшій небезпеці робить різкий стрибок і втікає, голосно вдаряючи копитами в землю, роблячи якомога більше шуму. Це служить козуленяті сигналом.
Loading...

 
 

Цікаве