WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Фауна Карпат: ссавці - Реферат

Фауна Карпат: ссавці - Реферат

починають ходити. До активних ігор вони переходять в майже місячному віці.
Вовчиця, хоч і турботлива мама, але не проявляє агресивності по відношенню до людей, котрі наблизились до її дітей. Відомі випадки, коли мисливці забирали з лігва всіх вовченят, а вовчиця в цей час спокійно спостерігала за ними, не роблячи спроб напасти.
Лігва вовки влаштовують в добре захищених місцях. Ними можуть бути скелі, глибокі тріщини, ніші, ями в ярах. Часто використовують чужі нори - лисиць, борсуків, песців. Чужі нори розширюють до потрібних розмірів. Дуже рідко риють свої.
Спілкуються вовки за допомогою міміки, виразних рухів та поз. Міміка в вовка більш чітка, ніж в собаки, доповнюється постановкою вух і забарвленням морди.
ДИКИЙ КІТ
Дикий європейський кіт (Felis syluestris) ненабагато більший за домашнього кота: довжина його тіла 58-75 см, довжина хвоста 30-34 см. Забарвлення волосяного покриву іржаво-сіре, з жовтуватими домішками на спині. Поперек тіла йде 8-12 темних смуг, на верхній частині голови і шиї - 4 поздовжні смуги; одна або дві такі смуги тягнуться по хребті до основи хвоста. Хвіст грубий, має 5-6 широких кілець темного відтінку і темний кінець. На горлі може бути світла пляма, на животі - рідкі темні плями.
Поширений на Західній Україні в Карпатах та на захід від Карпат та плавнів Дністра, в Молдові, на Кавказі та Закавказзі. Живе переважно в широколистяних та мішаних лісах, в заростях кущів та очерету вздовж берегів рік.
Своє кубло дикі коти мостять зазвичай у великому дуплі старого дерева або в розколині скелі. Тут у квітні або травні самка народжує 4-6 кошенят.
Їжу дикі коти здобувають і на деревах, і на землі. Живляться вони виключно тваринною їжею - знищують різних птахів, гризунів, іноді нападають на таких порівняно великих тварин як зайці, малята козуль, тощо.
ЗАЄЦЬ-РУСАК
Найбільший представник родини зайців: довжина тіла 55-70 см, довжина клиноподібного хвоста 8-12 см, маса 4-6 кг. Задні ноги в русака набагато довші за передні, ступні вузькі і витягнуті, повністю вкриті волоссям. Вуха довгі, ланцетоподібні, пригнуті до голови, заходять дальше кінця морди; по зовнішньому краю вуха йде темна смуга.
Волосяний покрив змінюється від сезону до сезону. Літом волоски тонші та коротші. Спина охристо-бурого кольору, з поєднанням світлих та темних тонів, розташованих у вигляді плям. Живіт білого кольору.
Взимку хутро зайця довше, густіше і значно світліше, лише вздовж хребта зберігається колір літнього вбрання. Зате боки і задні кінцівки набувають світло-сірого, білуватого кольору.
Підшерстя в зайця-русака утворене хвилястим волоссям, від коренів до половини довжини волоски забарвлені у сріблясто-білий колір, ближче до кінців - у чорний або чорно-бурий. Тому влітку він виглядає світлим, а зимою ніколи не буває білим. Пухнастий хвіст зверху має широку темну пляму, знизу - білого кольору.
На пухкому снігу відбитки слідів задніх лап сягають ширини 6 см, пальці трохи розходяться в сторони. Він рідше, ніж біляк, петляє і здвоює сліди, повертаючись по власному сліду назад.
Екскременти кулястої, горіхоподібної форми, зустрічаються поодиноко або купками; як правило вони темніші, ніж в біляка.
Заєць-русак надає перевагу місцевості, де сільськогосподарські угіддя займають 50% і більше, а також місцям з таким мікрорельєфом, де товщина снігу не перевищує 30 см.
Заєць-русак прив'язаний до одного разу вибраного місця проживання і до своєї ділянки. По можливості користується одними і тими ж лежанками для денного відпочинку. Лише пізньою осінню та ранньою зимою русаки можуть покидати свої ділянки та перекочовувати в місця посіву озимих, а інколи змушені переходити на деревно-рослинну їжу, переселяються в ліс, відвідують сади та населені пункти.
Заєць-русак активний цілий рік. На протязі доби - найбільше в нічний час. Лише в період гону його часто можна побачити і вдень. Тримається поодиноко.
Пересувається, як правило, стрибками, викидаючи вперед задні лапи дальше, ніж передні, причому на ґрунті утворюється характерна для заячих слідів конфігурація: сліди передніх ніг знаходяться позаду задніх, і всередині, між слідами задніх. Непогано плаває і здатен лазити по нахилених деревах.
Підняті з лежанки самки біжать, стелячись по землі, самці ж, звичайно, біжать з піднятою головою, час від часу підскакуючи. Від чисельних ворогів зайців рятують чудовий слух, швидкий біг (до 70 км/год) та висока маневреність.
Обидві статі вибирають собі одинакові місця для лежанки; найчастіше використовуючи природні схованки - під кущем, деревцем, каменем, пеньком, в оранці і в інших подібних місцях, але завжди поблизу відкритого простору. Інколи вони риють для себе невеликі ямки: влітку в піску, взимку - нору в снігу. Орієнтуються головним чином на слух, нюх в них слабше розвинений, а зір поганий (реагує лише на рухомі об'єкти).
Взимку, повертаючись з місць харчування, залюбки користується дорогами та стежками, з яких частенько здійснює стрибки на бік. Перш ніж залягти в облюбованому місці, заєць-русак робить довгі петлі, декілька стрибків в сторону - заплутує слід.
Зляканий мисливською собакою чи іншим звіром, заєць-русак робить великі круги і рідше повертається до місця своєї лежанки, ніж біляк.
Заєць-русак - типовий вегетаріанець з дуже широкимдіапазоном споживаних в їжу рослин. Період розмноження розтягнутий з березня до вересня (2-3 рази в рік). Перший гін відбувається наприкінці зими, в лютому-березні. Вагітність триває 40-50 днів і зайчата народжуються (2-9, найчастіше 3-4) наприкінці березня або в квітні. Дорослими вони стають навесні наступного року.
Заєць-русак змінює своє хутро 2 рази на рік: навесні (березень-квітень) та восени (жовтень-листопад).
Свиня дика (кабан)
Дикі кабани поширені в мішаних і широколистяних лісах Європейської підобласті. Також охоче оселяються у заростях очерету річкових плавнів, великих боліт. Погано пристосовані до життя в місцях з глибоким снігом взимку, не заходять в східні області України. Від домашніх свиней відрізняються більшим ростом (до 1 м, довжина тіла до 2-х м). Маса старих "сікачів" сягає 250-300 кг, самки дещо легші та менші ростом.
Дорослі тварини вкриті темно-бурою, інколи сірою, коричневою або світло-коричневою густою і довгою щетиною.
Кабани - надзвичайно спритні, рухливі звірі. Вони швидко бігають, добре плавають, чудово вміють маскуватися, мають добрі слух і нюх. Зір в кабанів поганий.
В самців в обох щелепах довгі гострі ікла, які виступають назовні. Верхні круто загнуті догори, їх довжина 10-12 см, інколи до 20-23см. В поперечному перерізі вони трикутні, з гострими гранями. Ікла - грізна зброя кабанів. Крім того, кабани мають "броню" - грудна клітка і шия самців захищена спеціальною щільною і міцною, ззовні жироподібною тканиною, товщиною декілька сантиметрів. Між сікачами виникають жорстокі бійки. Удар іклами наноситься знизу вверх з великою силою, що приводить до утворення глибоких різаних або рваних ран, то ж без захисного шару їм було б важко…
За допомогою ікол сікачі відбиваються від великих хижаків, а також від мисливських собак, і часто досить успішно - жорстоко калічать, а то і вбивають їх. Вовки рідко відважуються нападати на старих кабанів.
Відомі випадки нападу кабанів на мисливців після невдалого пострілу, причому наслідки були дуже важкими. Можливі напади самок, які тільки-но народили
Loading...

 
 

Цікаве