WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Основні завдання класифікації і систематики рослин (сучасна система рослинного світу). Загальна організація рослинної клітини - Реферат

Основні завдання класифікації і систематики рослин (сучасна система рослинного світу). Загальна організація рослинної клітини - Реферат


РЕФЕРАТ
з ботаніки
на тему:
"Основні завдання класифікації
і систематики рослин
(сучасна система рослинного світу).
Загальна організація рослинної клітини"
1. Основні завдання класифікації і систематики рослин (сучасна система рослинного світу)
На Землі існує величезна різноманітність видів тварин і рослин. Кожний вид добре пристосований до умов існування. Наприкінці XVII - на початку XVIII ст. уявлення про різноманітність рослин і тварин надзвичайно розширилися. Натуралісти описували все нові і нові форми рослин і тварин. Назріла потреба систематизувати знання, розробити класифікацію рослинного і тваринного світу.
Перші системи були примітивними: види описувались за абеткою; з погляду корисності чи шкідливості для людини; групувалися за довільними ознаками. Наприклад, у середньовічних "травниках" рослини поділяли на такі, що давали їстівні плоди, волокно або деревину; цибулинні рослини, запашні тощо. Зрозуміло, що такі штучні, вузько практичні класифікації не могли дати загального уявлення про всю різноманітність органічного світу.
Відомий шведський натураліст К. Лінней (1707-1778), спираючись на досвід своїх попередників і численні факти, завершив штучну систематику організмів і побудував систему, яку сформулював у працях "Класи рослин" і "Види рослин" і яка здобула загальне визнання.
За основну одиницю класифікації К. Лінней узяв вид. Видом він назвав групу особин, які подібні між собою, як діти одних і тих самих батьків. Вони можуть схрещуватись одна з одною і давати плодюче потомство. Подібні між собою види К. Лінней об'єднав у роди, подібні роди - в ряди, ряди - у класи.
К. Лінней у праці "Система природи" запропонував усі види рослин і тварин називати латинською мовою двома словами. Перше слово (пишеться з великої літери) - іменник; це назва роду, до якого належить вид. Друге слово (пишеться з маленької літери) - прикметник, яким позначається даний вид (наприклад, горобець домовий - Passer domesticus, горобець польовий - Passer montanus).
Такий спосіб найменування видів називають подвійною (бінарною) номенклатурою. Використання латинських назв полегшує спілкування між ученими різних країн і запобігає непорозумінням, які можуть виникнути, якщо в наукових працях учених кожної країни тварини і рослини називатимуться лише мовою свого народу.
Систематика рослин у К. Ліннея багато в чому була штучною, оскільки він спирався на ступінь подібності організмів і не враховував єдність історичного розвитку аналізованої групи. Рослинний світ К. Лінней поділив на 24 класи за будовою органів розмноження. Квіткові рослини за К. Ліннеєм відрізнялися за кількістю і будовою тичинок (перший клас - однотичинкові рослини, другий - двотичинкові, третій - тритичинкові і т. д.). Далекі між собою рослини (наприклад, морква і смородина) опинилися в одному класі лише тому, що їхні квітки мали однакове число тичинок. Водночас багато споріднених рослин (наприклад, жовтець і кушир) потрапили в різні класи.
Незважаючи на штучність, система 1C. Ліннея відіграла позитивну роль у біології. Запропонована К. Ліннеєм проста схема класифікації організмів і подвійна номенклатура значно полегшила роботу щодо подальшого нагромадження знань; вона дотепер широко використовується в сучасній ботаніці і зоології.
Сучасну класифікацію наведено нижче.
Далі йдуть такі таксони: типи (у тварин), відділи (у рослин), класи, ряди (у тварин), порядки (у рослин), родини, роди і види.
2. Загальна організації рослинної клітини
Наука, що вивчає будову, хімічний склад, процеси життєдіяльності і розмноження клітин, називається цитологією (гр. kytos - порожнина, logos - наука).
Клітина - це структурна одиниця живих організмів, що є певним чином диференційованою ділянкою цитоплазми, оточеною клітинною мембраною. Функціонально клітина є основною одиницею життєдіяльності організмів.
Хоча клітини (рослин, тварин і грибів) мають різну будову і виконують різні функції, вони мають багато спільних морфологічних особливостей (сформоване ядро, подібний набір органел) і подібних функціональних властивостей (біосинтез білків, використання і перетворення енергії, процеси розмноження).
Внутрішній вміст клітини (протоплазма) ділиться на цитоплазму і ядро. Цитоплазма є основною за об'ємом частиною клітини. За фізичними властивостями це напіврідка маса колоїдної структури, в якій містяться органели клітини мембранної (ендоплазматична сітка, мітохондрії, пластиди, комплекс Гольджі, лізосоми) і немембранної (рибосоми, центріолі клітинного центру) будови. Агрегатний стан цитоплазми може бути різним: рідким - золь і в'язким - гель. За хімічним складом цитоплазма досить складна.
Під оптичним мікроскопом у цитоплазмі не вдається розгледіти жодних структур, і вона здається однорідною. За допомогою електронного мікроскопа було встановлено, що в цитоплазмі всіх клітин тваринного і рослинного походження є складна система мембран, які часто розміщуються паралельно одна одній. Ця система мембран дістала назву ендоплазматичної сітки. Мембрани завтовшки 6-8 нм мають ліпіднобілкову природу і за структурою подібні до зовнішньої мембрани клітини. Вони обмежують дуже розгалужену взаємозв'язану систему канальців, щілин і міхурців, яка сполучає різні ділянки клітини. Діаметр порожнини канальців - 25-30 нм. Мембрани ендоплазматичної сітки безпосередньо зв'язані з мембранами комплексу Гольджі. З мембран ендоплазматичної сітки утворюється оболонка ядра після поділу клітини. Зовнішня оболонка ядра є продовженням мембрани ендоплазматичної сітки і навколоядерний простір сполучений з простором ендоплазматичної сітки.
Пластиди - органели, специфічні для рослинних клітин, а в клітинах тваринних організмів, бактерій, синьозелених водоростей і грибів їх немає. У клітинах вищих рослин міститься від 10 до 200 пластид розміром 3-10 мкм, більшість із них має форму двоопуклої лінзи (трапляються у формі паличок, пластинок, лусок і зерен).
Залежно від характеру пігменту розрізняють: хлоропласти (гр. chioros - зелений) - зеленого кольору, хромопласти - жовтого, оранжевого і червоного кольорів і лейкопласти - безбарвні пластиди. У процесі розвитку рослин пластиди одного типу можуть перетворюватися на пластиди іншого типу. Це явище поширене в природі й особливо помітне під час достигання плодів, коли змінюється їхнє забарвлення. У більшості водоростей пластиди представлені хроматофорами (у клітині він зазвичай один, значних розмірів і має форму сітки, чаші, спіральної стрічки або зірчастої пластинки).
Внутрішня будова пластид досить складна. Подібно до інших органел хлоропласти не закріплені в певних місцях, а здатні змінювати своє положення в клітині шляхом пасивного переміщення разом з течією цитоплазми або шляхом активного орієнтованого переміщення. Активний рух хлоропластів особливо чітко простежується в разі значного посилення однобічного освітлення. При цьому хлоропласти скупчуються біля бічних стінок клітини й орієнтуються доджерела світла ребром. У разі слабкого освітлення хлоропласти орієнтуються більшою площиною до світла й розміщуються вздовж стінки клітини, яка обервена до світла. За освітлення середньої сили вони займають серединне положення. Цим забезпечуються найсприятливіші умови для процесу фотосинтезу.
Мал. Схема субмікроскопічної будови хлоропласта:
1 - строма; 2 - ламели; 3 - грав й; 4 - оболонка
Складна внутрішня просторова організація структурних елементів хлоропласта сприяє ефективному поглинанню і використанню променистої енергії, а також розмежовує в часі і просторі численні й різноманітні реакції, які в сукупності становлять процес фотосинтезу. Відомо, що залежні від світла (світлові) реакції цього процесу відбуваються лише в тилакоїдах, а біохімічні (темнові) реакції - в стромі хлоропласта.
Молекула хлорофілу дуже подібна до молекули гемоглобіну й відрізняється від останньої в основному тим, що розміщений у центрі молекули гемоглобіну атом заліза замінений у молекулі хлорофілу на атом магнію.
У природі трапляються чотири типи хлорофілу: a, b, c, d. Хлорофіли aib містяться у
Loading...

 
 

Цікаве