WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Поняття валеології - Реферат

Поняття валеології - Реферат


Реферат на тему:
Поняття валеології
Засновником науки про здоров'я людини в сучасному її розумінні справедливо вважають І.І.Брехмана, який працював у Владивостоку. Саме він сформулював методологічні основи збереження та зміцнення здоров'я практично здорових осіб. Під час своїх досліджень ролі адаптогенів, наслідком чого став запропонований ним новий науковий напрям - фармакосанація ("ліки" для здорових), він дійшов висновку про необхідність зміни всієї стратегії охорони здоров'я шляхом вивчення етіології, діагностики якості та кількості здоров'я індивіда. В узагальненому вигляді І.І.Брехман назвав це "валеологією" (від лат. valeo - бути здоровим) і 1987 р. видав монографію "Введення до валеології - науки про здоров'я". В книзі автор стверджував, що наука про здоров'я не може обмежуватися тільки медициною, а повинна формуватися також на основі екології, біології, психології та інших наук, тобто бути інтегративною. Другим після Владивостока центром розвитку валеології став Київ, де формування валеологічного напряму було пов'язано із спортивною медициною і де 1985 р. на виїзному засіданні Бюро Наукової Ради АМН СРСР "Медичні проблеми фізичної культури та спорту" вперше було представлено модель для оцінки рівня соматичного здоров'я індивіда (Г.Л.Апанасенко).
Валеологія (лат. valeo - бути здоровим і грец. logos - учення, наука) - наука про формування, збереження та зміцнення здоров'я людини в духовному, психічному, фізичному і соціальному плані.
Наука валеологія виникла на стику низки наук, зокрема медицини, фізіології, психології, педагогіки, соціології тощо.
Об'єктом сучасної медицини є хвора людина та людина, яка перебуває у "третьому стані". Ця наука в основному лікувальна, а зусилля профілактичної медицини спрямовані, головним чином, на захист людей від певних захворювань.
Об'єктом науки валеології є здорова людина і людина, котра перебуває у "третьому стані", а її предметом - здоров'я індивіда, що живе в реальному, складному світі.
Людям доводиться відчувати на собі переважно негативний вплив факторів навколишнього середовища, які призводять до виникнення у них стану передхвороби, або "третього стану".
Завданням, валеології є не тільки констатація "третього стану" організму, але й розробка методів і способів виведення людини з нього, а також запобігання цьому станові з метою покращання здоров'я.
Таким чином, валеологія зосереджує свої зусилля не на ліквідації хвороб (цим займається в основному медицина), а на недопущенні їх, створюючи умови для запобігання їхньому виникненню.
Валеологія має переважно прикладний характер і дає практичні рекомендації людині для підтримання здоров'я на всіх рівнях: духовному, психічному, фізичному та соціальному. Основною метою цієї науки є виховання здорового, повноцінного члена суспільства.
Існує дві стратегії щодо досягнення здоров'я населення: по-перше - через лікування хворого і по-друге шляхом збереження здоров'я практично здорової людини. Перша стратегія породила вчення про хворобу (патологію) та клінічну медицину. Друга стратегія реалізується в рамках комплексу гігієнічних дисциплін. Практика показала, що за допомогою першої стратегії досягти бажаного неможливо. Цей висновок підтверджується також тим, що людство не в змозі використати сучасні досягнення медичної науки для всіх, хто має у цьому потребу, через високу вартість діагностичних та лікувальних заходів. У другій половині ХХ ст., коли виникла і набула широкого розповсюдження "епідемія" хронічних неінфекційних захворювань, вочевидь стає факт, що з метою досягнення здоров'я якнайбільшої кількості населення слід надавати перевагу другій стратегії - охороні здоров'я практично здорової людини. Однак з'ясувалося, що гігієнічна наука, яка очолювала цю стратегію, також не може вирішити дану проблему. Справа в тому, що в центрі уваги гігієни опинились не сама людина та її здоров'я, а умови людського існування. В той же час проблема здоров'я невіддільна від проблеми людини як біосоціального об'єкта. Вона виникає разом з людиною і змінюється відповідно до розвитку культури людства. Здоров'я є дуже складною для визначення категорією, що характеризує результат взаємодії індивіда та довкілля (умов його існування), головних мотивів його життєдіяльності та світосприйняття в цілому. Всяка категорія як явище є значно ширшою за ті визначення, котрими її спробують характеризувати. З такими труднощами у понятійному апараті ми стикаємося й при створенні теорії здоров'я. Збереження і укріплення здоров'я по суті являють проблему управління здоров'ям. Процес управління складається з таких формальних етапів: збирання та аналіз інформації про стан об'єкту, прогноз; формування програми управлінських дій, її реалізація; аналіз адекватності та ефективності програми (зворотний зв'язок). Сучасний стан медичної науки не дає можливості висунути аргументовану програму управління здоров'ям. Створення "здорових" умов існування, за наукове обгрунтування яких несе відповідальність гігієнічна наука, - це "пасивно-оборонний" шлях профілактики. Активну ж позицію оздоровлення неможливо обгрунтувати без визначення суті, кількісної характеристики індивідуального здоров'я, яким слід керувати. Це і є основною проблемою вчення про здоров'я. Ще Гіппократ і Авіценна говорили про декілька градацій здоров'я. Гален сформулював поняття про "третій стан" - перехідний між здоров'ям та захворюванням. Наприкінці ХІХ ст. І.І.Мечников в доповіді "Про цілющі сили організму" на з'їзді природознавців та лікарів (1883) протиставив "етіологічному" погляду на виникнення хвороб Р.Коха власну теорію. Він вважав, що виникнення хвороби - це процес взаємодії між збудником (причиною) та організмом. Однак успіхи клінічних дисциплін на тому етапі розвитку медицини загальмували розвиток учення про ці властивості організму. Як реакцію на кінцевий незадовільний результат діяльності клінічної медицини слід
Loading...

 
 

Цікаве