WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Генетик академік Вавілов Микола Іванович - Реферат

Генетик академік Вавілов Микола Іванович - Реферат

його цілком улаштовував. На закритому засіданні військової колегії Верховного суду СРСР, що відбувалося 9-го липня 1941 року і продовжувалося лише кілька хвилин, Вавілову виносять вирок - вища міра покарання, розстріл. У помилуванні Вавілову було відмовлено, і він був переведений у бутирську в'язницю для приведення вироку у виконання.
Але Вавілова не розстріляли в Бутирській в'язниці. Розстріл був відстрочений на півтора року. Фактично миттєва смерть була замінена повільною болісною смертю.
2-го жовтня 1941 року Вавілов був переведений з Бутирської в'язниці у внутрішню в'язницюНКВД, а 15-го жовтня йому було заявлено, що він одержить повну можливість наукової праці як академік і що це буде з'ясовано остаточно протягом двох-трьох днів. Очевидно, мова йшла про його роботу в одному з тюремних інститутів. 8-го серпня 1941 року Вавілов звертається до Берии з проханням дати йому можливість закінчити протягом напівроку складання "Практичного посібника для виведення сортів культурних рослин, стійких до найголовніших захворювань", а протягом 6 - 8 місяців закінчити при напруженій роботі складання "Практичного посібника із селекції хлібних злаків" стосовно до різних умов СРСР. Але він так і не одержує відповіді з НКВД. 29-го жовтня 1941 року Вавілова на потязі привозять у Саратов. Вавілов попадає в корпус, де містили найбільш великих суспільних і політичних діячів. Тут з ним разом виявилися редактор "Звісток" Ю. М. Стеклов, філософ, історик і літературознавець, директор Інституту світової літератури Академії наук СРСР академік І. К. Луппол і інші великі діячі. Спочатку Вавілов сидів в одинаку, а потім він потрапив у камеру, де його сусідами виявилися І. К. Луппол і інженер І. Ф. Філатов. Незважаючи на здоров'я, що погіршується, Вавілов не падає духом і підбадьорює товаришів. Вавілов тримався дуже непохитно, був бадьорий і прочитав у камері 101 година лекцій по біології, генетиці, рослинництву. Він був набудований оптимістично, багато розповідав про подорожі. Винуватцем свого арешту він називав Лисенко.
У камері смертників Вавілов пробув у цілому біля року. За цей час арештантів жодного разу не вивели на прогулянку. Їм було заборонено листуватися з рідними, одержувати передачі. Їх не випускали в лазню і навіть не давали мило для умивання в камері. До весни 1942 року стан Вавілова погіршилося, і він важко занедужав цингою. 25-го квітня 1942 року Вавілов пише несамовитий лист Берии, у якому благання про повернення до праці. "Прошу і благаю Вас про зм'якшення моєї долі, про з'ясування моєї подальшої долі, про надання роботи з моєї спеціальності, хоча б у скромнейшем виді...". Вавілов просить також дозволу побачитися з чи родиною хоча б що-небудь довідатися про неї. Але навесні 1942 року у в'язниці розігралася епідемія дизентерії. Занедужав і Вавілов. Але і цей іспит не було для нього останнім. До двох академіків Вавілову і Лупполу, посадили якогось божевільного, котрий, пускаючи в хід куркулі і зуби, віднімав у них ранкову пайку хліба. У цей час у Саратову жила, що оселилася у своєї сестри - учительки, дружина Вавілова, доктор біологічних наук Е. І. Барулина. Але про те, що чоловік її в Саратову, вона не знала. Вавілов теж нічого не знав про дружину. Як не знав і про те, що в травні 1942 року, був обраний членом Лондонського королівського суспільства.
Тим часом 13-го червня 1942 року заступник народного комісара внутрішніх справ В. М. Меркулов пише голово військової колегії Верховного суду СРСР Ульріху про Вавілова і Лупполе: "Через те, що зазначені засуджені можуть бути використані на роботах, що мають оборонне значення, НКВД СРСР клопочеться про заміну їм вищої міри покарання висновком у виправно-трудовому таборі НКВД терміном на 20 років кожному". Президія Верховної Ради СРСР швидко прийняв постанову. Легко собі представити, з якою радістю Вавілов писав: "Сьогодення постанова мені оголошено 4-го липня 1942 року". Здавалося, усі буде добре. Вавілова і Луппола з підвалу перевели в загальну камеру на 1-ом поверсі. Незабаром відправили в табір Луппола. Але Вавілов так і не дочекався цього бажаного для нього тепер табору. Він занедужав дизентерією і 24-го січня 1943 року попадає в тюремну лікарню, а через 2 дні його не стало. Перестало битися серце одного з найвидатніших учених світу.
ПОДОРОЖІ:
У свою першу подорож, на Кавказ, М. І. Вавілов відправився влітку 1908 року, ще будучи студентом "Петровки". Разом із групою товаришів - членів кружка аматорів природознавства пройшов караванним шляхом по Північному Кавказу і Закавказзю. З цієї експедиції він привіз свої перші колекції.
У 1916 році Вавілов відряджається військовим відомством в Іран для з'ясування причин масового отруєння хлібом у російських військах. Це дало йому можливість почати вивчення вогнищ походження і розмаїтості найважливіших хлібних знаків і інших культурних рослин, що склало основу всієї його наступної діяльності. У тому ж році він проробив сложнейший маршрут з Фергани на Памір. Вже в цій подорожі були виявлені оригінальні форми безлигульних хлібних злаків, що сприяли відкриттю закону гомологічних рядів, і отримані коштовні дані про походження культурного жита.
В роки викладання в Саратову М. І. Вавілов організував вивчення південно-східних губерній Європейської Росії (Астраханської, Царицинськой, Самарской і Саратовской), що послужило основою для опублікування в 1922 році книги "Польові культури Південного-Сходу".
У 1921-1922 р. під час поїздки в Америку Вавілов були обстежені великі зернові райони США і Канаді.
У 1924 р. - експедиція в Афганістан по основних землеробських районах. Результати її дозволили дати не тільки детальну характеристику розмаїтості культурних рослин і особливостей господарства країни, але і її географо-економічний і етнографічний опис. Читаючи зараз цей об'ємистий, більш 500 сторінок, праця з масою фотографій і малюнків, з великими додатками-картами, схемами й описами маршрутів загальною довжиною близько 5 тис. км., сотнями вимірів висот, указівками про чисельність населення, числі будинків, крамниць і т.п., можна тільки здивуватися гігантській роботі, проробленої усього лише двома дослідниками - М. І. Вавілов і Д. Д. Букиничем (частина разом з В. М. Лебедєв). Було зібрано понад 7 тис. зразки насінь і колось культурних рослин, близько 1 тис. аркушів гербарію.
У 1925 р. експедиції в Хівинський оазис і інші сільськогосподарські райони Узбекистану.
У 1926 - 1927 р. М. І. Вавілов зробив подорож по країнах Середземномор'я - Алжиру, Тунісу, Марокко, Лівану, Сирії, Палестині, Трансиорданиии, Греції, Італії, островам Сицилія, Сардинія, Крит, Кіпр, Південної Франції, Іспанії, Португалії. По Суецькому каналі і Червоному морі, він приплив у Французьке Сомалі, а відтіля - в Ефіопію (Абіссінію) і Еритрею. І в цій експедиції караванні і піші
Loading...

 
 

Цікаве