WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Травлення. Органи травлення - Реферат

Травлення. Органи травлення - Реферат

сплетення.
Періодичне випорожнення кишки, або акт дефекації, відбувається рефлекторно внаслідок перерозтягнення кишки каловими масами. Під час цього акту розслаблюються обидва сфінктери і одночасно скорочуються м'язи кишки, черевного пресу та діафрагми. Автоматичний центр дефекації знаходиться в крижовому відділі спинного мозку, його діяльність контролюється корою великих півкуль головного мозку, про це свідчить можливість довільної затримки акту дефекації.
Істотну роль у процесах травлення в товстій кишці відіграє мікрофлора. Якщо у тонкій кишці міститься незначна кількість мікробів, то в товстій їх наявність конче потрібна для нормального існування організму. До 90% мікрофлори припадає на безспорові анаероби, 10% - на молочнокислі бактерії, кишкову паличку, стрептококи та спороносні анаероби.
Під дією мікроорганізмів відбувається остаточний розпад залишків неперетравлених речовин і компонентів ставних секретів, створюється імунний бар'єр шляхом гальмування патогенних мікроорганізмів, синтезуються деякі вітаміни (групи В та К) та інші біологічно активні речовини. Мікрофлора також бере участь в обміні речовин.
У немовлят порожнина товстої кишки стерильна. Вона заселяється мікроорганізмами протягом перших місяців життя..
Під дією мікробів неперетравлені вуглеводи в результаті бродіння розпадаються на молочну та оцтову кислоти, алкоголь, СО2 і Н2О. Білки, що збереглися, гниють з утворенням токсичних речовин. При збалансованому харчуванні процеси гниття і бродіння зрівноважуються. Так, утворювані під час бродіння кислі продукти перешкоджають гниттю. Одноманітне харчування призводить до розладу вказаних процесів.
Гігієна травлення.
Збудники інфекцій потрапляють в організм частіше всього з їжею і повітрям.
Деякі з них викликають тяжкі захворювання травного апарату (дизентерія, черевний тиф, холера). З немитими овочами, фруктами в організм людини можуть потрапити цисти найпростіших, яйця аскариди, волосоголовця та інших паразитичних червів. Зараження гельмінтами відбувається і при споживанні не перевареного або мало прожареного м'яса або риби.
З метою профілактики цих захворювань необхідно мити добре руки, перед споживанням ягоди, овочі, фрукти, знищувати мух, які можуть бути переносниками збудників інфекцій та інвазій.
М'ясо і рибу необхідно добре проварювати і прожарювати, не можна використовувати в їжу несвіжі продукти, особливо консерви, в яких при неправильному зберіганні утворюються отруйні речовини.
Куріння і алкоголь також шкідливо впливають на травну систему.
Нікотин знижує виділення шлункового соку, а алкоголь, подразнюючи оболонку шлунка, призводить до розвитку запалення шлунка і дванадцятипалої кишки.
Одним із важливих питань гігієни травної системи є проблема раціонального харчування, яка зумовлена не тільки зміненими умовами життя, але й надлишком споживання поживних речовин при значній гіподинамії більшості населення, що веде до надмірної повноти і ожиріння.
Для забезпечення здоров'я людини необхідна організація раціонального харчування.
Це запобігає підвищеному відкладанню жиру при недостатньому фізичному навантаженні; розвитку атеросклерозу, недостатності кровопостачання серця, інфаркту міокарда, гіпертонічної хвороби, захворюванням травної і видільної систем.
Амінокислоти і моносахариди (глюкоза) всмоктуються безпосередньо в кров капілярів ворсинок тонкої кишки, а потім надходять у кишкові вени. Жири всмоктуються головним чином у лімфу. З гліцерину і жирних кислот в епітеліальних клітинах ворсинок синтезується жир, який у вигляді капельок надходить у лімфатичні капіляри, а звідти - з лімфою у кров.
Склад кишкового соку, секрети підшлункової залози і печінки,
роль жовчного міхура.
Підшлункова залоза (pancreas) розміщена позаду від шлунку, довжина 12-15 см. Виділяють: голівку, тіло і хвіст залози.
Зовні покрита тоненькою капсулою, дольчатої будови. Дольки складаються з залозистих клітин, де синтезуються різноманітні травні ферменти. Залоза наділена двома видами секреції: зовнішньої і внутрішньої.
Як залоза зовнішньої секреції виділяє підшлунковий сік. В нормі сік стікає в дрібні протоки, які об'єднуються в головний вивідний протік, що відкривається в 12-палу поряд з жовчним протоком.
Підшлунковий сік (1,5 - 2 л) - безбарвна прозора рідина лужної реакції (рН = 8 - 8,5) містить велику кількість ферментів, які гідролізують білки, жири, вуглеводи.
Секреція підшлункового соку починається через 2-3 хвилини після вживання їжі (триває протягом 4-10 годин (залежно від характеру їжі). Цей процес починається з подразнень їжею рецепторів ротової порожнини та дії умовно-рефлекторних подразників. Активізують підшлункову секрецію 1. Харчова кашка, яка подразнює нервові закінчення 12-палої кишки. 2. Особлива речовина - секретин, що утворюється в стінці 12-палої кишки під дією соляної кислоти шлункового соку. Центр регуляції підшлункової секреції міститься у довгастому мозку.
Сік підшлункової залози діє найсильніше бо він має основні ферменти трипсин і хімотрипсин перетворюють білки до амінокислот. Трипсин утворюється з трипсиногону після його активації ентерокіназою - ферментом, який виробляється 12-палою кишкою. З вуглеводних ферментів найважливішою є амілаза, яка гідролізує крохмаль до дисахаридів; мальтаза перетворює дисахариди на моносахариди (глюкозу), лактаза розщеплює цукор молока до моносахаридів, нуклеаза діє на нуклеїнові кислоти; ліпаза розщеплює жири на гліцерин і жирні кислоти (цьому допомагає жовч, яка емульгує жири).
Кишковий сік на відміну від соку підшлункової залози мутнуватий, бо вміщує клітини злущеного епітелію та інші елементи. В ньому знаходяться ферменти пептидази, що розщеплюють поліпептиди до амінокислот, а також вуглеводні ферменти: сахараза, лактоза, мальтаза й ентерокіназа та ліпаза. (Ентерокіназа - названа Павловим "ферментом ферментів", відкрита Шеповальниковим в лабораторії Павлова в 1899 році.).
За добу кишкового соку виділяється близько 3 л. Секреція кишкових залоз збуджується внаслідок механчної і частково хімічної дії хімусу на стінку кишки.
Печінка (hepar) 1,5 кг - одна з найбільших залоз тіла людини. Розміщена в правому підребер'ї, піддіафрагмою. Зовні покрита капсулою. Розрізняють праву і ліву долі печінки. В клітинах печінки - гепатоцитах виробляється жовч за добу 5000-1200 мл.
В заглибленні нижньої поверхні печінки розташований жовчний міхур (у вигляді мішечка об'ємом 40-70 мл) вивідний протік якого зливається з загальним жовчним протоком. Та частина жовчі, що депонується і концентрується в жовчному міхурі, використовується в міру необхідності, залежно від наявності та складу вжитої їжі.
Функції печінки:
- Регулює обмін жирів, вуглеводів, білків, вітамінів (синтезує вітамін К) та мікроелементів.
-Знешкоджує різні отруйні речовини, тобто виконує бар'єрну (захисну) функцію (за 1 хв протікає 2,5 л крові) відкладає про запас поживні речовини, зокрема глікоген.
- Бере участь у кровотворенні (здатна накопичувати залізо, збираючи його з загиблих еритроцитів) та процесах згортання крові (синтезує білки крові - протромбін та фібриноген і вітамін К).
- Є одним з основних джерел тепла в організмі.
Loading...

 
 

Цікаве