WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Травлення. Органи травлення - Реферат

Травлення. Органи травлення - Реферат

язика, дихальної системи.
Акт ковтання здійснюється у такій послідовності: м'яке піднебіння піднімається і закриває носову частину глотки, надгортанник опускається і закриває вхід у дихальні шляхи, дихання припиняється і їжа коренем язика проштовхується в глотку. (pharynx), а далі в стравохід
Стравохід - це вузька (2 см у діаметрі) трубка завдовжки 25-30 см, яка з'єднує глотку зі шлунком. Він складається з шийної, грудної та черевної частин і має чотири оболонки: слизову, підслизову, м'язову та зовнішню сполучнотканинну. Підслизова та м'язова утворюють складки, для розтягування при проходженні харчової грудки. М'язова оболонка верхньої третини стравоходу утворена поперечносмугастою м'язовою тканиною. У середній третині органа до цих м'язових волокон приєднуються гладкі міоцити. М'язова оболонка нижньої третини стравоходу утворена гладкою м'язовою тканиною.
Їжа по стравоходу переміщується за допомогою перистальтичних рухів.
Будова шлунка, травлення в ньому і нервово-гуморальна регуляція його діяльності. Склад шлункового соку, його роль у процесі травлення.
Шлунок (gaster) - це розширений відділ травного каналу. Форма шлунка має індивідуальну особливість і залежить від положення тіла та наповнення шлунка їжею (серпоподібно зігнутий). Розміщується у верхній частині черевної порожнини під діафрагмою. У шлунку розрізняють малу і велику кривизну , а також вхідну частину, дно, тіло і воротарну (вихідну або пілоричну) частину.
Пілорична частина - місце перходу шлунка в дванадцятипалу кишку, там містяться кільцеподібні м'язи, що утворюють зажим (пілоричний сфінктер).
Стінки шлунка складаються з чотирьох шарів:
1. внутрішній - слизова оболонка - продукує шлунковий сік.
2. підслизова оболонка - дає можливість слизовій збиратися у складки, а самому шлунку - розтягуватися і збільшувати об'єм;
3. м'язова оболонка - складається з трьох шарів не посмугованих м'язів, що мають поздовжній, косий та коловий напрямок, завдяки яким шлунок може виконувати складні рухи;
4. зовнішня - сполучнотканинна оболонка, є частиною очеревини.
Місткість шлунка у дорослої людини 3 л, але може збільшуватися до 5-10 л. У слизовій оболонці розташовані три види залоз: головні, обкладові, додаткові. Головні виділяють травні ферменти, обкладові - соляну кислоту, додаткові - слиз. Суміш усіх цих секретів утворює шлунковий сік. За добу у людини його утворюється 1,5-2 л.
І. Ферменти шлункового соку.
- пепсиногени - неактивні ферменти, які під дією соляної кислоти перетворюються в пепсині, що розщеплюють складні білки на більш прості та амінокислоти.
- ліпаза шлунку - у дорослих не має великого значення, дещо активніша у дітей - впливає на природньо емульговані жири (молоко).
- желатиназа розщеплює білок желатин, що вміщується в сполучній тканині тваринних продуктів.
- хімозин - разом з пепсином діє на білки молока (звурджує).
ІІ. Соляна кислота - викликає набухання і денатурацію білків; чим полегшує подальший розпад; активує пепсиногени, утворює кисле середовище шлункового соку, необхідне для дії пепсину; діє антибактеріально; стимулює рух шлунка. У дорослих людей соляна кислота викликає зсідання молока, бо у них хімозин майже не виділяється.
ІІІ. Слиз має лужну реакцію і частково нейтралізує соляну кислоту. Допомагає харчовій грудці пересуватися до тонкого кишечнику, захищає стінку шлунка від самоперетравлювання під дією соляної кислоти і шлункових ферментів.
ІV. До складу шлункового соку входять також: гормон-гастрин, що регулює секреторну і рухову функції шлунку, та вітамін В12, який запобігає виникненню недокрів'я.
Регуляція шлункового соковиділення.
Шлунковий сік виділяється протягом доби, але вживання їжі значно посилює його виділення. Секреція шлункового соку, у кількісному і якісному відношенні тонко пристосована до характеру їжі.
Пристосування секреції шлункового соку до характеру їжі досягається завдяки нервовій та гуморальній регуляції. Фази регуляції мають три типи шлункової секреції: мозкову, шлункову і кишкову.
Терміни зберігання: ковбаси варені - 48 год, молоко - 20, кефір - 24, сир - 36, сметана - 72, вершкове масло 10 діб, яйця - 20, морожена риба - 3, м'ясо морожене - 5. ковбаси напівкопчені - 10 діб.
Сушіння, квашення, маринування, варення...
Методи дослідження процесів травлення.
Основи сучасної фізіології травлення були закладені дослідженнями видатного російського фізіолога Павлова. Він розробив принципово нові методичні підходи, що дозволили відкрити закономірності слиновиділення, виділення шлункового соку і жовчі; зібрати чисті, не змішані з їжею травні соки, визначити їхній склад, вивчити регуляцію травлення в природних умовах. За ці праці Павлову 1908 р було присуджено Нобелівську премію. Свої досліди робив на собаках. Павлов розробив метод фістул. Фістула - це сполучення порожнини будь-якого органа з зовнішнім середовищем.
У даний час використовують нові сучасні методи дослідження:
- широко відомий метод зондування (введення в шлунок або в 12-палу кишку гумового зонду для взяття соків, які потім досліджують у біохімічних лабораторіях);
- метод ендоскопії - введення в травний канал гнучкої пластикової трубки з освітлювальними приладами, що дає змогу безпосередньо оглянуту порожнину травного каналу. Через трубку спеціальним маніпулятором забирають маленькі шматочки слизової оболонки для цитологічного дослідження;
- електрогастрографія - реєстрація електричних струмів шлунка - дає змогу визначити його рухову активність;
- рентгенологічне дослідження дає можливість виявити пухлини травного тракту, виразки шлунка та 12-палої кишки, кишкову непрохідність, пухлини товстого кишечнику.
Для вивчення стану товстого кишечнику (глисти, кровотеча, мікроорганізми) застосовують методи дослідження калу. Для виявлення пухлин, виразок кишечнику застосовують ендоскоп через відхідник.
Будова ротової порожнини та травлення в ній.
Ротова порожнина утворена спереду губами, збоку - щоками, зверху - піднебінням, знизу - язиком і дном рота, ззаду вона переходить в глотку.
На щелепах розміщуються зуби, щелепи вкриті яснами (8слизова оболонка). Ряди зубів поділяють ротову порожнину на передротову і власне ротову. У нижній частині ротової порожнини є м'язовий орган - язик - орган смаку, та орган що бере участь у перемішуванні їжі.
У слизовій оболонці язика і ротової порожнини знаходиться велика кількість дрібних слинних залоз. В ротову порожнину відкриваються протоки трьох пар слинних залоз: привушних, підщелепних, під'язикових. Малі слинні залози функціонують постійно і підтримують у роті необхідну вологість. Великі слинні починають функціонувати тількитоді, коли в ротову порожнину потрапляє їжа.
У ротовій порожнині відбувається подрібнення їжі, її змочування, хімічна обробка і формування травної грудки.
На сосочках язика, а також на інших ділянках слизової оболонки рота розташовані смакові, температурні та больові рецептори. Подразнення яких викликає секрецію слини та інших травних соків, а також оцінюється смак їжі.
Хімічна обробка їжі здійснюється за допомогою слини.
Слина - безбарвна, трохи мутна рідина (внаслідок наявності епітеліальних клітин слинних
Loading...

 
 

Цікаве