WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Листок – бічна частина пагона. Зовнішня будова листка - Реферат

Листок – бічна частина пагона. Зовнішня будова листка - Реферат

ЛИСТОК - БІЧНА ЧАСТИНА ПАГОНА. ЗОВНІШНЯ БУДОВА ЛИСТКА.
Листки у більшості рослин зелені, найчастіше - пластинчасті, звичайно мають двобічну симетрію. Розміри від кількох мм (ряска) до 10-15 м (у пальм). Мають обмежений ріст.
Листок складається з черешка, листкової пластинки і прилистків (у деяких). За допомогою черешка листкова пластинка прикріплюється до стебла. Гнучкий черешок дозволяє листкові орієнтуватися відносно сонця. У деяких рослин черешків немає, такі листки на відміну від черешкових називаються сидячими. Та частина сидячого листка, що охоплює стебло і захищає його від ушкоджень, називається піхвою (злакові). Листки багатьох рослин мають особливі вирости, придатки біля основи черешка листка - прилистки. Вони можуть мати вигляд розміщених парами маленьких листочків, плівочок, колючок, лусочок і виконують переважно захисну функцію.
Листкові пластинки різноманітні за формою: лінійні (злаки), овальні (акація), ланцетні (верба), стрілоподібні (стрілолист), округлі (осика), серцевидні (липа).
Форми краю листкової пластинки: цілокраїй, зубчастий, пилчастий, виїмчастий.
Крім того, залежно від розміру і форми розсіченості пластинки розрізняють:
лопатеві (дуб - розрізи сягають чверті ширини листкової пластинки),
роздільні (мак - розрізи більші за чверть ширини листкової пластинки),
розсічені (реп'ях - розрізи досягають середини листкової пластинки).
Залежно від числа листкових пластинок на черешку, листки поділяють на прості і складні. Простий листок складається з черешка та одної листкової пластинки і відпадає під час листопаду повністю. Складний листок має кілька листкових пластинок, розташованих на спільному черешку. Кожну листкову пластинку складного листка, яка під час листопаду може відпадати самостійно, називають листочком.
Серед складних листків розрізняють:
а) Трійчасті (конюшина, суниці) - три листочки, що власними короткими черешками прикріплюються до спільного черешка;
б) Пальчасті (каштан) - число листочків перевищує три.
в) Парноперистоскладні - (акація жовта) - верхівка спільного черешка закінчується парою листочків.
г) Непарноперистоскладні - (шипшина) - одним листочком.
Розмір і форма листків є спадковою ознакою. Лише в окремих випадках, найчастіше у декоративних садових форм, листкова пластинка може змінювати свою форму і навіть забарвлення.
ЖИЛКУВАННЯ ЛИСТКІВ.
Листкова пластинка має жилки. Вони відходять від черешка листка і розгалужуються в його пластинці. Жилки - судинноволокнисті пучки, які поєднують листок зі стеблом. Вони складаються з провідних та механічної тканин.
Розташування жилок листкової пластинки має назву жилкування. Функції жилок - провідна (постачання листків водою, мінеральними солями та виведення з них продуктів асиміляції) та механічна (жилки є опорою для листкової паренхіми і захищають листки від розривів).
Розрізняють сітчасте, паралельне та дугове жилкування.
Сітчасте жилкування зустрічається найчастіше, воно в основному властиве дводольним рослинам. Жилки на листковій пластинці розміщені у вигляді сильно розгалуженої сіточки.
Паралельне і дугове жилкування найчастіше зустрічається в однодольних рослин. При паралельному жилкуванні жилки розходяться від основи листка дугоподібно (конвалія).
Типи листкорозташування.
Листкорозташування - спосіб розміщення листків на пагоні. Листки на пагоні укріплені на стеблових вузлах. Розрізняють такі види: чергове - коли листки розміщені навколо стебла по одному, ніби чергуючись по спіралі (яблуня). Супротивне - коли по кожному стебловому вузлі розміщено по два листки один проти одного (бузок, клен). Мутовчасте або кільчасте - коли на стебловому вузлі розміщено по три і більше листків (вороняче око).
Будь-яке листкорозміщення дозволяє рослинам вловлювати максимальну кількість світла, оскільки кожен листок займає на пагоні своє певне місце і не затінює нижче лежачого.
Під час дихання поглинається кисень та виділяється у довкілля СО2. Найбільш активне дихання спостерігається в тих частинах рослини, які ростуть. На дихання рослин впливає і вміст СО2 в повітрі та похмура чи холодна погода.
Випаровування води - транспірація. Транспірація - це фізіологічний процес віддачі води рослиною. Воду випаровує вся поверхня тіла рослини. Особливо інтенсивно - листки. Розрізняють транспірацію кутикулярну (через поверхню кутикули, яка покриває епідерміс листка) та продихову (випаровування через продихи ). Біологічне значення транспірації полягає в тому, що вона є засобом пересування води та різних речовин по рослині, сприяє надходженню СО2 в листок, вуглецевому живленню рослин, захищає листя від перегрівання.
Регуляція випаровування води рослинами здійснюється за допомогою продихів. При високому вмісті води продихи відкриваються і транспірація посилюється, при нестачі води, коли рослини в'януть, продихи замикаються і транспірація утруднюється. Інтенсивність випаровування залежить також від умов росту рослини та її біологічних властивостей. Так, рослини посушливих місцевостей випаровують мало вологи, а рослини вологих місцевостей - значно більше, тіньові рослини випаровують води менше, ніж світлові: багато води рослини випаровують у спеку, значно менше - у хмарну погоду. Розсіяне світло зменшує транспірацію. При посиленні вітру швидкість випаровування зростає.
Крім продихів регулюють інтенсивність випаровування захисними утворами на шкірі є:
- Кутикула.
- Восковий наліт.
- Опушення різними волосками.
У рослин сукулентів (кактуси) листок перетворений на колючки, а його функції виконує стебло.
При утрудненому випаровуванні у рослин спостерігається гутація - виділення
Loading...

 
 

Цікаве