WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Молюски. Особливості будови і фізіології. Умови проживання - Реферат

Молюски. Особливості будови і фізіології. Умови проживання - Реферат


Реферат з біології
Молюски. Особливості будови і фізіології. Умови проживання.
План
1. Черевоногі молюски. Особливості будови і фізіології організму. Умови проживання.
2. Молюски двостулкові. Особливості фізіології і будови організму. Умови проживання.
3. Головоногі молюски. Загальна характеристика. Прогресивні риси організації.
Черевоногі молюски. Особливості будови і фізіології організму. Умови проживання.
Клас черевоногі молюски налічує близько 90 тис. видів; у фауні їх більше 1000, з них на Україні - понад 200.
Заселяють слимаки різні зони морів та океанів, прісні водойми; деякі живуть на суші, пристосувавшись навіть до суворих умов пустині та гірських вершин.
Тіло асиметричне, з добре вираженою головою. Нога з широкою підошвою. Черепашка (1,5-250 мм) спіральне закручена, іноді недорозвинена або зовсім редукована. На голові розташовані 1-2 пари щупалець. У більшості видів добре розвинені очі, статоцисти та осфрадії. У глотці знаходяться рогові щелепи та терка (радула, вкрита рядами міцних хітинових зубчиків. Ці органи служать для механічного подрібнення та зіскоблювання їжі. Розвинені слинні залози. Кишки утворюють петлеподібний вигин, анальний отвір міститься над головою або збоку від неї, на правому боці тіла.
Живлення черевоногих різноманітне. Є серед них фітофаги (голі слиз-ні, виноградний і садовий слимаки та ін.), хижаки (мурекси, насси, рапани та ін.), більшість - всеїдні форми.
Органами дихання є зябра (для більшості) та легені.
Розмноження статеве. Морські форми здебільшого різностатеві, а прісноводні та наземні - гермафродити. Запліднення внутрішнє. Розвиток прямий або з метаморфозом, личинка парусник (велігер).
Серед морських черевоногих переважають літоральні форми, проте є й такі, що опускаються на значну глибину. У Чорному та інших морях поширена пагела, або .морське 6*лкх?м,е; вона міцно прикріплюється до прибережних скель своєю ногою (буває, треба прикласти силу в десятки кіло-грамів, щоб відірвати цього молюска від субстрату).
У ставках, невеликих озерах, старорічищах водиться ставковик звичайний (озерним), який досягає розмірів 68-70 мм. За допомогою ноги він переміщується не лише по твердому субстрату, але й по плівці поверхневого натягу води. Дихає за допомогою легенів атмосферним повітрям, тому періодично піднімається на поверхню, щоб набрати в мантійну порожнину запас повітря. При зниженні температури вод до 6-8 °С ставковий починає дихати киснем, розчинним у воді, тоді його легеня функціонує як зябра. За способом живлення ставковик звичайний - всеїдна тварина: поїдає рослинну, тваринну їжу, а також і трупи.
Експериментальне доведено, що при високій щільності популяції продукти метаболізму пригнічуюче діють на кожну особину, затримуючи її ріст. Тому в густо заселених басейнах розвиваються дрібні екземпляри.
У невеликих прісних водоймах поширені котушки, калюжниці, бітинії. Котушки, живлячись мікроскопічними водоростями (вони їх зскрібають теркою з поверхні водяних рослин та підводних предметів), є бажаними мешканцями акваріумів як біологічні санітари.
Усі ці молюски можуть витримувати пересихання водойм, ви-діляючи при цьому щільну плівку, яка закриває вхід у черепашку.
Наземні молюски витримують значні температурні коливання. У південних широтах влітку, а в північних - взимку вони впадають у стан анабіозу.
У південних та західних областях СРСР, в тому числі й на Україні, поширений наземний молюск виноградний слимак . Активний вночі, завдяки чому зменшуються втрати води з організму. Належить до фітофагів, живлячись листям винограду та плодових дерев. Яйця відкладає в ямку, яку викопує за допомогою ноги. За літо буває 2-3 кладки по 20-25 яєць. Восени із зниженням температури до 8-10° впадає у сплячку. Для цього він заривається у землю або ховається під мох чи опале листя; вхід у черепашку закриває твердою вапняковою кришечкою (епіфрагмою), яку виділяє мантія.
Наземний спосіб життя ведуть голі слизні, типовими пред-ставниками яких є польовий та садовий слизні.
Характерна ознака цих молюсків - відсутність зовнішньої черепашки.
Вона у них рудиментарна, у вигляді невеликої вапнякової пла-стинки овальної форми; зовні обростає мантією. Дихають голі слизні атмосферним повітрям за допомогою легені (дихальна порожнина під мантією). У шкірі є численні слизові залози, секрет яких має захисне значення. При зниженні вологості і високій температурі ці тварини гинуть. Тому вони населяють такі біотопи, де є достатня кількість вологи, і ведуть присмерковий та нічний спосіб життя, ховаючись на день у ґрунт та в різні укриття. Посушливого літа, коли вологість ґрунту падає до 30-35 %, слизні втрачають масу, стають в'ялими, а при зниженні вологості до 10-15% і температурі до 30 °С - гинуть. У сприятливих для них умовах (вологе літо, тепла осінь) спостерігається різке зростання чисельності цих тварин. Вони інтенсивно розмножуються протягом літа, відкладаючи у ґрунт та різні укриття до 500 яєць, з яких через 2-3 тижні виходить молодь, що вже через півтора місяця стає статевозрілою. У роки масового розмноження голі слизні завдають відчутної шкоди посівам зернових культур, а також рослинам саду та городу. Зиму проводять у стані заціпеніння в ґрунті, зариваючись на глибину до 0,5 м.
1. Молюски двостулкові. Особливості фізіології
і будови організму. Умови проживання
У світовій фауні відомо близько 15 тис. видів двостулкових в межах СРСР - до 5000, з них) на Україні -близько 80
Двостулкові населяють гідросферу від літоралі до океанічних западин (10,8 км). Особливо велика біомаса цих тварин у прибережних мілководних зонах На суші не зустрічаються.
Розміри варіюють від 2-3 мм до 1,5 м (тридакна).
Двостулкові молюски мають білатеральну симетрію, їх черепашка складається із двох стулок, з'єднаних еластичною зв'язкою (лігаментом), а у деяких видів і за допомогою замка (зубців і заглибин на стулках). Стулки закриваються при скороченні м'язів - замикачів. Ріст черепашки відбувається нерівномірно, що залежить від пори року й умов навколишнього середовища. Внаслідок цього утворюються смуги приросту, за якими можна визначити вік молюска. Передній край черепашки тупий, задній - загострений
На нижньому боці між розкритими стулками висувається м'язова нога - орган переміщення молюска. Чимало молюсків, користуючись ногою, зариваються в мул або пісок У багатьох морських представників класу в нозі є бісусна залоза, що виділяє речовину - бісус, за допомогою якого молюск прикріплюється до підводних предметів.
Мантійна порожнина з'єднується із навколишнім середовищем двома сифонами: ввідним, або зябровим, крізь який надходить вода, і вивідним, або клоакальним, крізь який вода виходить назовні. Надходження води забезпечується рухом вієчок епітелію, що вкриває мантію, зябра і сифони Голова редукована.
У зв'язку з малорухливим способом життя органи чуття розвинені слабко Біля основи зябер є осфрадії, а в нозі - статоцистиУ деяких по краю мантії розташовані очі.
Рот знаходиться на передньому кінці тіла, над основою ноги. По боках від нього - ротові лопаті, війки яких підганяють частки їжі до ротового отвору. Слинні залози не розвинені.
Живляться двостулкові пасивно, переважно детритом, планк-тонними організмами, бактеріями, які потрапляють у мантійну порожнину разом із водою. Дихають за допомогою зябер, що розташовані в мантійній
Loading...

 
 

Цікаве