WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Біологічні ресурси України - Реферат

Біологічні ресурси України - Реферат

Біологічні ресурси України
Україна належить до країн з дуже великими обсягами та високою інтенсивністю використання різноманітних природних ресурсів. Цьому сприяє як наявність їх значних багатств, добра господарська освоєність та доступність території, зростаючі потреби в цих ресурсах, сприятливі умови для їх експлуатації. По-перше, за питомими (на 1 чол. на 1 km2) масштабами та інтенсивністю використання ресурсів, Україна випереджує всі розвинуті країни світу і, безперечно, займає перше місце в Європі. По-друге, великі обсяги виробництва та інтенсивне використання ресурсів визначили спеціалізацію економіки, яка характеризується високими масштабами споживання.
Останнім часом дедалі активніша роль у вирішенні природоохоронних проблем відводиться вивченню громадської думки; суттєво розширюються права й можливості місцевих органів влади. І головне, виділяється щораз більше коштів на організацію раціонального використання і належну охорону водних, земельних, лісових ресурсів, на забезпечення чистоти атмосферного повітря. Якщо капітальні вкладення на ці заходи у 1973-1975 роках (з 1973 p. почала друкуватися відповідна статистика) становили 917 млн. крб., 1976-1980 - 1169 млн. крб., то у 1981-1985 роках - 1864 млн. крб. У 1989 p. вони досягли 510 млн. крб. Загальна сума усіх витрат на охорону й раціональне використання природних ресурсів (включаючи витрати на лісове господарство) становила за 1981-1989 pp. 14,8 млрд. крб., у тому числі за 1989 p. - 2,1 млрд. крб. З цієї суми 1,5 млрд. крб. йшло на утримання та експлуатацію природоохоронних споруд і установок, 510 млн. крб. на державні капітальні вкладення, 136 млн. крб. на лісове господарство, раціональне використання-земельних ресурсів.
Особливої гостроти й актуальності набуває в Україні охорона водних ресурсів. На ці потреби у республіці витрачається близько 60 % усіх держав-них капітальних вкладень, що виділяються на охорону навколишнього середовища (у 1989 p. - 323 млн. крб.). Йдеться, зокрема, про фінансові й матеріальні ресурси, що надходять на охорону дуже забруднених вод Чорного та Азовського морів, збереження й поліпшення стану малих рік і во-дойм. Необхідне підвищення ефективності очисних споруд і установок, більш широке використання для зрошування та інших цілей очищених і рудникових вод. Нерівномірність розміщення водних ресурсів по території республіки та зростаючий їх дефіцит, найбільш гострий у південних та центральних областях, потребує негайного запровадження водозберігаючих технологій, організації безстічних виробництв, економного витрачання води для зрошення, а також в комунальному господарстві, побуті.
Актуальною є проблема раціонального використання свіжої води, зокрема поліпшення структури її споживання. Останнім часом обсяг виробництва свіжої води становить близько 30 млрд. м за рік. Основна її кількість (56 % у 1989 p.) йде на виробничі потреби (без сільського господарства), для зрошення, обводнення та сільськогосподарського постачання (29 %) і на господарсько-питні потреби (15 %). Природоохоронні заходи передбачають скорочення втрат води, раціоналізацію водопостачання, насамперед при зрошенні, ширше впровадження систем оборотного і послідовного використання води, будівництва і введення в дію об'єктів по очищенню стічних вод. Найбільше свіжої води споживається в Запорізькій (4,5 млрд. м3), Дніпропетровській (3,7), Донецькій (3,4) обл.; Кримській (2,6), Київській (без Києва-2,2), Херсонській (1,9 млн. м3).
Останнім часом вжито певних заходів, спрямованих на поліпшення водоочищення: за роки одинадцятої п'ятирічки в цілому по Україні скидання забруднених стоків скоротилося майже вдвічі; знижувалося воно і в роки дванадцятої п'ятирічки. Однак проблема ще .далека від вирішення: деякі підприємства, особливо чорної металургії, хімії та нафтохімії, вугільної, харчової та інших галузей промисловості певну частину використаної води не очищають.
Створення заповідних територій, збереження генофонду планети мають важливе значення для охорони природних ландшафтів. У світі нараховується понад - 2600 великих заповідних територій, загальною площею понад 4 млн. км2 (3% суші планети). За останні роки в Україні сформовано цілу мережу природно-заповідних територій (5350 територій і об'єктів) загальною площею понад 1,1 млн. га, яка значно збільшилася порівняно з минулим, але все одно становить всього близько 2% території України, що неприпустимо з екологічної точки зору.
Почався період формування нових природно-заповідних територій, досліджується їх сучасний екологічний стан, можливості, вивчаються соціально-екологічні аспекти.
За функціональними особливостями території поділяються на: природні національні парки, заповідники, заказники, пам'ятники природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки - пам'ятники садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.
На території України функціонують:
- 3 природні національні парки. Вони створюються з метою збереження природних комплексів з особливою (екологічною, історичною і естетичною) цінністю і використання їх в рекреаційних, наукових і культурних цілях (Швацький, Карпацький, Синевір).
- 17 державних заповідників, втому числі:
- 2 біосферних Державні заповідники мають на меті збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони при-родних комплексів, вивчення природних процесів та явищ, розробки наукових основ охорони природи. Господарська діяльність в їх межах заборонена (Розточчя, Медобори, Асканія Нова, Український степовий. Чорноморський, Дунайські плавні, Ялтинський та ін.) (Чорноморський, Асканія Нова),
- 2 державних заповідно-мисливські господарства, близько 1600 заказників Державний заказник - територія, яка виділяється з метою збереження та відновлення окремих або кількох найбільш цінних або унікальних комплексів, які входять до Червоної книги. Державні заказники поділяються на: ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, гідрологічні, палеонтологічні, геологічні (Касперівський - ландшафтний, "Дача Галілея" - лісовий, Галицький - ботанічний, Чистилівський - зоологічний тощо).
- 2655 пам'яток природи Державна пам'ятка природи - територія або окремий природний об'єкт, що мають особливу цінність і беруться під охо-рону для збереження в природному стані.
- 8 ботанічних садів, що утворюються з метою збереження, вивчення і збагачення в спеціальних умовах різноманітних рослин для ефективнішого наукового, культурного і господарського їх використання (Київський ботанічний сад Академії наук).
- 20 дендрологічних парків - державний дендрологічний парк створюється для вивчення і збагачення у спеціально створених умовах різноманітних дерев і чагарників для наукового, культурного і господарського використання (Хоростівський, Гермаківський).
- 8 зоологічних парків. Парки формуються з метою збереження і вивчення в спеціально створених умовах об'єктів дикої фауни для наукових, пізнавальних інауково-дослідних цілей (Київський, Харківський та ін.).
- 511 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва. Державні парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва -найбільш визначні зразки паркобудівництва, які охороняються в естетичних, наукових, природоохоронних і оздоровчих цілях ("Софіївський" в Умані, "Раївський" в Бережанах, Скала-Подільський, Вишнівецький, Коропецький).
- 559 заповідних урочищ Державне заповідне урочище - лісові, степові, болотні та інші природні комплекси, які мають певне наукове, природоохоронне і естетичне значення.
Лісові ресурси мають не лише народногосподарське значення, вони є найпопулярнішою формою курортно-рекреаційного значення.
В Західному регіоні щороку відпочивають близько 3-х млн. чоловік, а за підрахунками спеціалістів тут щороку можуть відпочивати принаймні 12 млн. чол., що в 4 рази перевищує фактичну кількість
Loading...

 
 

Цікаве