WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Алоє деревоподібне, алтея лікарська - Реферат

Алоє деревоподібне, алтея лікарська - Реферат

Лікарські рослини
та їх застосування
(Валеріана лікарська,
Алоє деревоподібне,
алтея лікарська)
Валеріана лікарська - Valeriana officinalis L.
Для лікування використовують кореневище з коренями.
Хімічний склад: ефірна, олія (0,5-3%), до складу якої входить камфен (близько 20%), валеріано-бормеоловий ефір, вільний алкоголь борнеол, пінен, терпенол, сесквітерпен, сєс-квітерпінеол та вільні органічні кислоти (мурашина, оцтова, яблучна, масляна, ізовалеріанова); азулен, проазулен, алкалоїди валерин і хатинін (близько 0,02%), борнілестер (9,5%), метилпірилкетон, крохмаль, цукор, камедь, смолисті речовини.
Фармакологічні властивості. Валеріана лікарська діє заспокійливо на центральну норвову систему, знижує збудливість її, а також спинного мозку, ослаблює спазм гладеньких м'язів, сповільнює ритм серця, знижує артеріальний тиск, розширює вінцеві судини, підсилює секрецію залоз травного каналу, збільшує жовчовиділення.
Показання до призначення: безсоння, істерія, вегетоневрози, нервові збудження і душевні переживання, епілепсія, іпохондрія, стани непритомності, мігрень, неврози серцево-судинної системи та травного каналу (особливо спастичного характеру), метеоризм, понос, астма, спазм матки, клімакс, глистяна інвазія.
Способи застосування. Внутрішньо-холодний настій (10 г подрібненого коренерища або 1 столова ложка на склянку окропу, настоюють протягом 6-24 год) по 1 столовій ложці або настойку - по 20-30 крапель 3-4 рази на день: порошок - по 1-3 г на прийом.
Алое деревоподібне (столітник) - Aloe arborescens Mill.
Як виглядає? Багаторічна кімнатна рослина до 150 см заввишки, буває кількох видів. Стовбур її короткий, листки м'ясисті, довгасто-мечоподібні зібрані на верхівці у вигляді розетки. Краї листків зубчасті, зубці витягнені в м'які колючки. Високу квітконосну стрілку вінчає довге гроно червоних або жовтих квіток з шестизубчастим приквітком. Цвіте в зимові місяці, але не кожного року.
Де росте? Батьківщина алое - напівпустельні засушливі зони Південної і Східної Африки, де ця рослина досягає значних розмірів, а її листки - до 60 см завдовжки. У нас вирощують її в горщиках і як однорічну культуру на узбережжі Чорного моря.
У листках алое, витриманих протягом 12 діб в умовах темноти і холоду (6-8 °С), у процесі боротьби рослини за життя відбуваються біологічні зміни в обміні речовин і зниження життєвих процесів, що зумовлює виникнення в них так званих біогенних стимуляторів, які можуть збуджувати життєві процеси в інших тканинах, що вже почали відмирати. Цю властивість алое використовують у тканинній терапії, застосовуючи для ін'єкцій (при захворюваннях очей, хронічному артриті, бронхіальній астмі, виразці шлунка і дванадцятипалої кишки) та зовнішньо (при вовчанці і з метою профілактики та лікування шкіри при променевій хворобі) емульсію, виготовлену із соку алое, касторової й евкаліптової олій з емульгатором у співвідношенні 78:11:0,1:11.
Що й коли збирають? Соковиті листки - восени. Витиснутий під пресом сік згущують до стану затвердіння (так званий сабур) або консервують спиртом (80 частин соку, 20 частин 95% етилового спирту, 0,5 % хлоретану). Перед цим рослини витримують у несприятливих умовах життєдіяльності.
Коли застосовують? Як проносний та жовчогінний засіб і для збудження апетиту та поліпшення травлення. Сабур входив колись до складу "еліксиру довголіття". У дозах 0,03 - 0,2 сухий екстракт алое діє через 8-10год як сильний проносний засіб, справляючи вплив на функцію товстої кишки, але він зумовлює приплив крові до органів таза і тому протипоказаний при геморої, циститі, під час вагітності і менструації, також при гострих захворюваннях травного каналу, нирок, серцевих хворобах у стадії декомпенсації і туберкульозі легенів з кровохарканням.
Свіжий або консервований сік вживають по 1 чайній ложці двічі на день за ЗО хв до їди як жовчогінний засіб. Його можна вживати при хворобах печінки і жовчного міхура та для збудження апетиту й поліпшення травлення, а також при хронічному і атонічному закрепі, ожирінні і таких захворюваннях травного каналу, як гастрити з недостатньою кислотністю, гастроентерит й ентероколіт. У соку містяться антраглікозиди (суміші їх - алоїни - збільшують виділення жовчі), смоли; він багатий на ферменти, вітаміни і бактерицидне діє на різні групи бактерій, у тому числі і на мікобактерії туберкульозу; сприяє регуляції менструацій. Протипоказань для застосування соку алое немає.
У суміші з розчином хлориду закисного заліза сік алое вживають для лікування недокрів'я, а при раку шлунка (в народній медицині з напаром чистотілу - див. Чистотіл звичайний) - рекомендують розжовувати тричі на день по шматочку сирого листка алое (10 г) і, висмоктавши сік, все, що залишилося, потім проковтнути. Суміш 750 г соку алое, 1750 г червоного виноградного вина і 1250 г чистого меду настоюють 7 діб у закритій банці з темного скла і вживають у перші 7 діб по 1 чайній ложці, а потім 5 тиж по 1 столовій ложці тричі на день за 2 год до їди - при туберкульозі легенів, виразці шлунка, астмі, гіпертонічній хворобі, подагрі, радикулітах, грипі, ангіні, хронічному гаймориті, екземі, злоякісних пухлинах, лейкопенії, про-меневій хворобі, занепаді сил, на початковій стадії катаракти.
Алтея лікарська, Althaea officinalis L.
Для лікування використовують кореневище і коріння, заготовлені на другий рік росту рослини і очищені від кори.
Хімічний склад: слиз (25-35%), що складається з галактуронової кислоти - 22%, глюкози - 48%, пентоз - 8%; аспарагін (близько 2%), бетаїн, лецитин, фітостерин, цукри (5-10%), пектини (10-20%), танін, мінеральні солі (4,8%), багаті на фосфати, крохмаль (близько 35-37%), ефірна та жирна олії (1,7%).
Фармакологічні властивості. Алтею лікарську використовують як обволікаючий, протизапальний, пом'якшувальний і відхаркувальний засіб. Вона пом'якшує смак гострих і кислих речовин у ліках, зменшує їхню подразнюючу дію на слизові оболонки, запобігає висиханню тканин.
Показання до призначення: запальні процеси органів дихання (трахеїт, бронхіт, пневмонія), слизової оболонки рота, очей, статевих органів, захворювання травного каналу (виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, гастрит, диспелсія, ентерит), ангіна, жовтяниця, запалення сечовивідних шляхів, нетримання сечі.
Способи застосування. Внутрішньо - відвар (1 чайна ложка подрібненого коріння на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці через кожні 2 год. або настій (20 г коренів на 100 мл окропу настоюють 30 хв., проціджують). Внутрішньо вживають також холодний настій: 1 ложку коріння настоюють у склянці води протягом 1-8 год., проціджують і дода-ють меду або цукру для смаку. Приймають по 1 столовій ложці через 2 год. Для полоскання, промивання, примочок і компресів виготовляють гарячий настій.
Loading...

 
 

Цікаве