WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Симетрія тіла. Розвиток і розмноження тваринних організмів - Реферат

Симетрія тіла. Розвиток і розмноження тваринних організмів - Реферат

РЕФЕРАТ
з зоології
1. Симетрія тіла. Розвиток і розмноження тваринних організмів.
2. Онтогенез і філогенез тваринного організму.
3. Розвиток життя на землі. Система тваринного світу.
Тварини, як і рослини, можуть розмножуватись нестатевим, вегетативним або статевим способами.
Нестатеве розмноження спостерігається в одноклітинних тварин і відбувається внаслідок поділу клітини або, рідше, її брунькування. У першому випадку утворюються дві (чи більше) однакові за розмірами дочірні клітини, у другому - від великої (материнської) клітини відбруньковується маленька (брунька).
Вегетативне розмноження спостерігають у багатоклітинних тварин. Воно відбувається внаслідок відокремлення від материнського організму багатоклітинних частин.
Статеве розмноження тварин відбувається за участі спеціалізованих статевих клітин (гамет). При злитті чоловічої та жіночої статевих клітин утворюється запліднена яйцеклітина, або зигота. Запліднення у тварин може бути зовнішнім, якщо статеві клітини зливаються поза органами жіночої статевої системи, і внутрішнім - якщо вони зливаються в органах статевої системи.
Життєвий цикл - це сукупність усіх фаз розвитку, що забезпечують без-перервність існування виду. В одних тварин він простий (наприклад, у амеби протея триває від одного поділу клітини до іншого), в інших - складний. Складний життєвий цикл характеризується чергуванням поколінь, що розмножуються різними способами: нестатевим і статевим, статевим способом і вегетативно тощо.
Кожен організм тварин послідовно проходить певні стадії індивідуаль-ного розвитку. Індивідуальний розвиток починається з моменту зародження і триває до природної смерті. У багатоклітинних тварин його поділяють на такі періоди:
- період зародкового розвитку - починається з моменту запліднення яйцеклітини чи іншого способу зародження і триває до народження;
- нестатевозрілий період - з моменту народження до настання статевої зрілості;
- період дорослої тварини, що характеризується статевою зрілістю і здатністю до розмноження;
- період старіння, який завершується природною смертю організму.
Під час зародкового розвитку запліднена яйцеклітина, або зигота, ділиться на дві, потім - на чотири, а тоді - на вісім клітин і так далі. Згодом утворюються зародкові тканини та органи майбутнього організму.
У багатьох тварин зародковий розвиток закінчується утворенням личинок, які відрізняються від дорослих форм будовою та способом життя. Наприклад, з яєць метеликів вилуплюється гусінь, з ікри жаб -пуголовки. Такий тип розвитку називають непрямим. Він знижує конкуренцію між личинками і дорослими особинами, наприклад за їжу. Крім того, личинки тварин, що ведуть прикріплений або малорухливий спосіб життя (таких, як коралових поліпів, двостулкових молюсків), часто слугують для розселення виду.
В інших організмів молоді особини, які народжуються, схожі на дорослих. Наприклад, пташенята, ягнята, телята, цуценята з моменту появи на світ схожі на своїх батьків. Такий тип розвитку називають прямим.
Ви вже звернули увагу на вражаюче різноманіття тварин, поширених на нашій планеті. Як у ньому можна зорієнтуватися? На це запитання дає відповідь наука систематика тварин, її завданням є опис та найменування всіх тварин, які нині існують або вимерли раніше.
Систематика класифікує описані організми, тобто визначає їхнє місце у системі царства Тварини. Для цього вчені-систематики використовують систематичні одиниці, які запровадив видатний шведський учений Карл Лінней та його послідовники. Основною систематичною одиницею і в ботаніці, і в зоології є вид - сукупність особин, які мають спільні спадкові особливості будови та життєвих функцій, здатні до вільного схрещування та дають плодюче потомство.
Кожному виду К. Лінней давав назву, яка складалася із двох слів латинською мовою, наприклад Canis familiaris - собака свійський, Canis lupus - вовк. Перше слово (Canis) означає назву роду (пишеться з великої літери), а друге - вказує на належність до певного виду (пишеться з малої літери). Така назва виду є науковою, тобто загальноприйнятою для вчених усіх країн.
Близькі види об'єднують у роди. Наприклад, шакал (Canis aureus) та собака свійський (Canis familiaris) належать до роду Вовк (Canis). Близькі роди групують у родини. Наприклад, рід Вовк (Canis) та рід Лисиця (Vulpes) належать до родини Вовчі (Canidae). У свою чергу, близькі родини об'єднують у ряди. Наприклад, родина Вовчі (Canidae) та родина Ведмежі (Ursidae) належать до ряду Хижі (Carnivora).
Близькі ряди складають клас. Наприклад, ряд Хижі (Carnivora) та ряд Ластоногі (Pinnipedia) відносять до класу Ссавці (Mammalia). Близькі класи об'єднують у типи. Так, клас Ссавці (Mammalia) і клас Птахи (Aves) входять до складу типу Хордові (Chordata). Всі типи тварин об'єднують у царство Тварини (Animalia).
Отже, будь-який вид тварин має у системі органічного світу певне місце. Наприклад, місце собаки свійського таке: царство Тварини - тип Хордові - клас Ссавці - ряд Хижі - родина Вовчі - рід Вовк - вид Собака свійський.
У цьому переліку зазначено лише основні систематичні категорії, які використовують у зоології. У класифікації окремих груп тварин вживають ще й допоміжні категорії з префіксами під- чи над-: підтип, надряд тощо. Наприклад, царство Тварини поділяють на два підцарства: Одноклітинні та Багатоклітинні.
Еволюція.
Життя на Землі виникло дуже давно (приблизно 3,8 млрд. років тому). Його розвиток відбувався в певній послідовності й триває досі. Усі живі організми, у тому числі й тваринні, здатні безперервно змінюватись у процесі пристосування до умов життя. Такий безперервний, необоротний процес історичного розвитку живих організмів, унаслідок якого вони змінюються, називають еволюцією. Результатом еволюції є пристосованість усіх живих організмів до умов довкілля та величезне видове розмаїття.
Еволюція живої природи тісно взаємопов'язана з геологічною історією Землі, кліматичними змінами тощо. Геологічну історію Землі поділяють на ери та періоди. Кожному періоду відповідають певні типи рослинних і тваринних угруповань.
Наприкінці кожного періоду, за даними палеонтології (науки про викопні організми), спостерігалося вимирання багатьох груп організмів, а на початку наступного - бурхливе утворення нових. Ці процеси пов'язані з різкими змінами у земній корі, бо час від часу материки опускались або піднімались, а рівень Світового океану коливався. Внаслідок цього змінювалось співвідношення між площею моря та суходолу, що спричиняло зміни клімату Землі: його потепління чи похолодання. Таке чергування різних кліматичних режимів відбувалось протягом усієї історії Землі: сліди перших зледенінь знайдено в породах віком близько 3 млрд. років. Зрозуміло, що за таких обставин умови середовища існування різко змінювалися, а угруповання, які склалися раніше, руйнувались. При цьому, багато видів, які входили до їхнього складу, вимирали. Території зі зміненими умовами
Loading...

 
 

Цікаве