WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Характеристика риб річки Уж - Курсова робота

Характеристика риб річки Уж - Курсова робота

Харчуються лини личинками різних комах (у тому числі комарів, поденщин), молюсками, рачками, хробаками, а також дрібними рослинами.

У багатьох ставкових господарствах лина розводять як додаткову рибу, завдяки чому значно підвищується рибопродуктивність ставків. Його рекомендується вселяти у водойми, багаті бентосними організмами.

ПIДУСТ – Chondrostoma nasus (Linne).

Тіло пiдуста подовжене, покрите відносно дрібною, помірковано прикріпленою лускою. Голова в нього маленька. Рот нижній у вигляді поперечної щілини. Нижня щелепа загострена, покрита роговим чохлом, губа щелепи слаборозвинута. Верхня губа також слаборозвинута, тонка.

Черевна порожнина в нього чорна. Фарбування тіла світла. Спина зеленувато-чорна, боки й черево сріблисті. Спинний і хвостовий плавці сірі, грудний, черевні й анальний - червонуваті, У період нересту переважно в самців на голові й тілі з'являються горбки, які незабаром після нересту зникають.

Підуст живе в ріках на порівняно швидкому плині. Однак його рідко можна зустріти на швидких перекатах, поблизу порогів; але як тихих заток, так і стариць він уникає. Зовсім відсутній в озерах і заплавних водоймах. У ріках підуст обирає глибоководні ділянки із хрящуватим, твердим піщаним і навіть глинистим дном. Улітку в тихі досвітні годинники його зграї виходять на мілководдя, що граничать із глибокими водами, але близько до берегів не підходять. Зі сходом сонця зграї перекочовують у більше глибокі місця. У таких перекочівлях вони проводять весь теплий період року. Лише з настанням осінніх холодів зграї підуста йдуть на ями, де проводять всю зиму.

Під час зимівлі підусти майже не харчуються. З настанням весни їхньої зграї йдуть із ями в пошуках нерестовищ.

Підуст нереститься на мілководних перекатах з невеликою глибиною (до 40 см), де дно покрите сумішшю галечника й піску, з досить швидким плином при температурі води близько 10- 12°. На час ікрометання риби збираються в більші зграї. Процес ікрометання починається в передвечірні годинники, але найбільше сильно він відбувається ввечері й уночі протягом декількох діб. Ікра приклеюється до каменів, піску й рослинам. При сильному забрудненні вод у нерестових ріках підусти можуть покинути звичні їм нерестовища й піти в чисті води.

Плідність самок залежить від їхніх розмірів. Наприклад, в риб довжиною 17,1-19 див виявлено в середньому 6,3 тис. ікринок, довжиною 21,1-23 см - 8,7 тис. штук.

Вся ікра в підустів дозріває одночасно й відкладається за один прийом.

Самці підустів ростуть трохи повільніше, у зв'язку із чим в однаковому віці самці по розмірах менше самок. Найбільша вага підуста не перевищує 600 г.

Харчується підуст переважно рослинною їжею, представленої головним чином водоростями, якими обростають підводні камені й інші предмети. Однак він може поїдати й тваринні організми - хробаків, личинок, поденщин, комарів й інших. У харчуванні молодих особин переважають тваринні організми, що живуть у товщі води.

ПІСКАР – Gobio gobio (Flem).

Піскар має витягнуте, веретеноподібне тіло, що покрите щодо великою лускою. Рот нижній, у кутах його є по одному вусику. Чоло широке, очі поставлені високо. Спина зеленувато-бурого кольору, боки й черевце жовтувато-білі. Чорні плями розкидані по всьому тілу. З боків вони зливаються в смужку. Спинний і хвостовий плавці сірі з темними рисками й плямами, грудні й черевні - блідо-жовті.

Піскарі живуть у більших і малих ріках і навіть у проточних озерах. Місця їхнього перебування характерні наявністю піщаних або піщано-галькових ґрунтів і чистої води, але занадто швидких рік і струмків з холодною водою піскар уникає. У ріках протягом весни й літа піскарі тримаються на перекатах. З настанням холодів вони перекочовують у більше глибокі місця з піщаним ґрунтом.

Ікру вони відкладають як на піщаних перекатах, так і на рослинність. У зв'язку з порційністю ікрометання строки їхні розмноження тривають біля двох місяців - з кінця квітня до червня. Ікра дрібна. У верхньому плині Дністра плідність піскарів коливається в межах 1,1-5,4 тис. ікринок.

Ростуть піскарі повільно. Довжина тіла найбільш великого піскаря, як правило, не перевищує 14-15 див і дуже рідко можна знайти піскаря довжиною 20 див.

Харчуються піскарі донними організмами. Вони можуть поїдати дрібних рачків, хробаків, а також рослинність. Піскарями харчуються багато хижих риб, у зв'язку із чим них уживають для наживки при лові хижих риб.

ВУСАНЬ (Марена) – Barbus barbus (Linne).

Вусань має подовжене, майже циліндричне тіло. Воно покрито середнього розміру, міцно сидячою лускою. Голова вусаня більша, рот нижні, напівмісячний, губи добре розвинені, м'ясисті. На кінцях верхньої губи й у кутах рота розташовані чотири досить розвинені вусики. Ока відносно невеликі. Спинний плавець короткий, високий, трохи виїмчастий. Останній негіллястий, його промінь стовщений; задній край цього променя має зубчики. Спина вусаня зеленувато-жовтувата, боку більше світлі, черевце біле. Спинний і хвостовий плавці сірі, інші - червонуваті із сірим відтінком у вершин. Вусань - зграйна риба. Він тримається в ріках зі швидким плином, де обирає ділянки із хрящуватим, кам'янистим або гальковим дном. Тихих заводей з мулистим дном вусань уникає, а в озерах й у заплавних водоймах відсутній. Для нього властивий осілий спосіб життя, але в межах своїх ділянок перебування він постійно кочує. Його улюбленими місцями є глибокі ями поблизу різних споруджень у воді з накопиченням каменів, корчів й інших предметів, де він тримається в дна. Ввечері і вночі окремі великі особини або зграйки молодих вусанів можуть виходити на прилягаючі до ям піщані обмілини й навіть у слабко зарослі місця.

Перед нерестом вусань збирається в зграї й рухається нагору за течією ріки. Починає розмножуватися він, коли температура води досягає 10-12°. Для ікрометання вусань обирає місця з дном на якому є мілка галька і швидким плином. Одна самка відкладає ікру в кілька прийомів. У зв'язку із цим нерест триває біля двох місяців. Ікра досить велика, її діаметр досягає близько 2 мм.

Статеве дозрівання самок вусаня наступає у чотирьохрічному віці при довжині тіла 26 см. Самці, очевидно, дозрівають у більше молодому віці й при менших розмірах. У самок довжиною 29-44 см кількість ікринок коливалося в межах 9,5-72 тис. штук. При температурі води близько 15° розвиток зародків триває близько 9 доби, при 19,5°- біля чотирьох. Через півтори-дві тижня після виходу з ікри мальки збираються в дрібних затонах і рукавах рік, де вода добре прогрівається.

Харчується вусань молюсками, личинками комах, водяними осликами, рачками, дощовими хробаками, придонними рибами (бичками) і міногами, раками.

ВЕРХОВОДКА - Alburnus alburnus (Linne).

Тіло верховодки подовжене, сильно стисле з боків. Луска тонка, блискуча, легко опадаюча. Її голова загострена з переду. Рот кінцевий, спрямований трохи нагору. Ока відносно більші. Спина темна із зеленуватим відтінком. Боки й черево сріблисті. Спинний і хвостовий плавці сірі, грудні, черевні й анальний - жовтуваті.

Верховодки ведуть зграйний спосіб життя. Зустрічаються вони переважно на відкритих ділянках водойм із уповільненим плином, уникаючи зарослих ділянок. Правда, у нічний час її зграйки зупиняються поблизу заростей у місцях зі слабким плином. Удень і присмерком вони постійно перебувають у русі, перебуваючи поблизу берегів, особливо неподалік від пристаней, мостів, плотів, дамб й інших споруджень. У тиху літню погоду уклейки плавають у самої поверхні, у вітряну погоду - опускаються трохи глибше. До осені зграї збільшуються. Харчується верховодка рачками, мотилем, водяними жуками іт. д.

Нереститься цей вид при температурі води близько 15-17°. Ікру відкладає порціями (до трьох), ікрометання триває більше двох місяців. Полове дозрівання наступає у дворічному віці при довжині тіла близько 9 див. Плідність самок верховодки довжиною близько 11-15 див склала в середньому близько 1 тис. ікринок.

БИСТРЯНКА - Alburnoides bipunctatus (Bloch).

Тіло бистрянки подовжене, сильно стисле з боків, покрите тонкої, легко спадаючою лускою. Від верховодки вона зовні відрізняється як наявністю чорних крапок знизу й зверху проривів бічної лінії, так й іноді темної смужки по тілу. Тіло в бистрянки вище. Рот кінцевий, спина чорнувата із зеленуватим відливом. Нижні частини боків і черевце сріблисті. Спинний і хвостовий плавці сірі, грудними, черевні й анальний - світлі з жовтуватими підставами.

Бистрянки живуть переважно в ріках, а також у руслових водоймищах на швидкому плині. Тримаються вони зграйками, у літню пору при тихій сонячній погоді снують у самої поверхні води, підхоплюючи пливучі тут часточки. Зграї бистрянки часто змішуються зі зграйками верховодки. На найшвидших ділянках ріки присутні лише бистрянки. Узимку вони скопи чуються в спокійних заводях, затоках, у місцях упадання в них джерел і струмків.

Бистрянка відкладає ікру окремими порціями на каменях протягом травня - червня. У верхньому плині Дністра в її самок довжиною 7-10 див нараховували від 715 до 1350 ікринок. Уперше нереститься бистрянка у дворічному віці, коли досягає (наприклад, у ріках Закарпаття) довжини 8-10 див і ваги близько 10 р. Довжина самих великих риб не перевищує 12 див.

Loading...

 
 

Цікаве